Постанова № 39483745, 24.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа№ 910/4171/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кропивної Л.В.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Чалого О.О. - дов. б/н від 03.03.2014р.

від відповідача Ногальського Є.О. - дов. №087/1284 від 23.06.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства

«Київський бронетанковий завод»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 12.05.2014р. (суддя Чебикіна С.О.)

у справі №910/4171/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне

спеціалізоване обладнання і технології» (далі - ТОВ

«Сучасне спеціалізоване обладнання і технології»)

до Державного підприємства

«Київський бронетанковий завод»

(далі - ДП «Київський бронетанковий завод»)

про стягнення 388 714,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. у справі №910/4171/14 позов задоволено, стягнуто з ДП «Київський бронетанковий завод» на користь ТОВ «Сучасне спеціалізоване обладнання і технології» 352 422,00 грн. основного боргу, 24 544,02 грн. пені, 9 645,74 грн. 3% річних, 2 103,14 грн. інфляційних втрат та 7 774,30 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи; викладені в рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми матеріального права. За твердженнями апелянта, висновки суду про підтвердження матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачу товару на суму 352 422,00 грн. є необґрунтованими, адже відповідач не уповноважував жодних посадових осіб на отримання товару за видатковою накладною №РН-0000002 від 18.03.2013р., довіреностей на одержання таких товарно-матеріальних цінностей ним не видавалося тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р. апеляційну скаргу ДП «Київський бронетанковий завод» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 24.06.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Кропивна Л.В.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в ній підстав скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Сучасне спеціалізоване обладнання і технології» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Київський бронетанковий завод» про стягнення 352 422,00 грн. основного боргу, 24 544,02 грн. пені; 9 645,74 грн. 3% річних та 2 103,14 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу №150301 від 15.03.2013р. (далі - Договір) тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак їх задовольнив.

Так, задовольняючи позов місцевий суд посилався на те, що видатковою накладною №РН-0000002 від 18.03.2013р. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 352 422,00 грн., за який відповідач не розрахувався, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.01.2014р. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, між ТОВ «Сучасне спеціалізоване обладнання і технології» (продавець) та ДП «Київський бронетанковий завод» (покупець) 15.03.2013р. укладено Договір, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця вироби (товар) згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Як вбачається з підписаної сторонами та скріпленої їх печатками видаткової накладної №РН-0000002 від 18.03.2013р., позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 352 422,00 грн.

З акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 23.01.2014р., також підписаного сторонами та скріпленому їх печатками, вбачається, що станом на згадану вище дату у відповідач є визнаний ним борг перед позивачем в розмірі 352 422,00 грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п.5.1 Договору розрахунок за ним проводиться наступним чином: 100% вартості товару перераховується на рахунок продавця протягом 10 банківських днів після отримання товару.

Доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №РН-0000002 від 18.03.2013р. матеріали справи не містять, а відтак на момент прийняття рішення сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 352 422,00 грн.

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено й відповідачем жодним чином не спростовано, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 352 422,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Приписами ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

За умовами п.6.2 Договору, за затримку покупцем платежів згідно п. 5.1 даного договору, покупець із власних коштів виплачує продавцю пеню в розмірі 5% вартості товару за кожний день такої затримки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 544,02 грн. за період з 02.04.2013р. по 28.09.2013р., 3% річних в розмірі 9 645,74 грн. за період з 02.04.2013р. по 28.02.2014р. та інфляційних втрат в розмірі 2 103,14 грн. за цей самий період обґрунтовано умовами Договору, відповідають приписам чинного законодавства, їх розрахунок є арифметично вірним, позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про недоведення позивачем факту поставки йому товару на суму 352 422,00 грн. не може бути взято до уваги за вищенаведених обставин тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого суду законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. у справі №910/4171/14 - без змін.

Матеріали справи №910/4171/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.В. Кропивна