Постанова № 39483647, 23.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 5008/1818/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглядаючи апеляційну скаргу ТзОВ «Грано»

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року.

у справі № 5008/1818/2011

за заявою: ТзОВ «Технік Енерджі»

до: ВАТ «Племінний завод Закарпатський»

про: банкрутство

За участю представників :

від апелянта - Ракущинець А.А. - представник (довіреність №б/н від 08.04.2014р.)

від кредитора - ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» - Короленко Т.Л. - представник (довіреність №84 від 30.10.2013р.)

від заявника - не з'явився.

від боржника - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012р., суддя Карпинець В.І., заяву Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання кредиторських вимог у сумі 1560221,81грн. було задоволено. Визнано Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором ВАТ „Племінний завод Закарпатський" з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі, що забезпечені заставою, у сумі 458798,03 грн. у четвертій черзі, у сумі 333790,10 грн. у шостій черзі та у сумі 1073 грн. судових витрат у першій черзі.

З даною ухвалою не погодилося ТзОВ «Грано» і оскаржило її в апеляційному порядку в частині визнання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі, оскільки вважає, що ці вимоги повинні бути віднесені до четвертої черги, а тому судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. було призначено до розгляду апеляційну скаргу ТзОВ «Грано» колегією суддів у складі: Михалюк О.В. (головуюча), судді: Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.

Розпорядженням в.о. керівника апарату №74 від 11.06.2014р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Михалюк О.В. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №5008/1818/2011. Справу розподілено головуючому судді Мирутенко О.Л., в складі колегії суддів: Гнатюк Г.М., Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014р. суддю Данко Л.С. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Кравчук Н.М.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2014р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012р. у справі №5008/1818/2011 скасувати в частині визнання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.12.2011р. було порушено провадження по справі №5008/1818/2011 про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський" за загальною процедурою, відповідно до ст.ст. 11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті "Голос України" №14 (5264) 25.01.2012р. було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський".

24.02.2012р. до господарського суду Закарпатської області з заявою №138-2/11-13/201 від 08.02.2012р. звернулося ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання його кредитором боржника у сумі 1560221,81 грн. Свої вимоги кредитор обґрунтовував тим, що відповідно до договору поставки насіння №8-03 від 09.08.2008р. та додаткової угоди №0912-01 від 09.12.2008р. у боржника наявна заборгованість у сумі 842633,68 грн. за поставлений товар. Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2009р. по справі №9/83 стягнуто з ВАТ „Племінний завод Закарпатський" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" суму 842633,68 грн. - основного боргу, суму 252790,10 грн. - штрафу та суму 11190,24 грн. - відшкодування судових витрат .

Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, боржником було частково погашено від загальної суми 842633,68 грн. основного боргу, шляхом сплати 24.11.2010р. суми 1111 грн., 07.06.2011р. суми 50 000 грн., 11.07.2011р. суми 10 000 грн. та 05.08.2011р. суми 15 000грн.

Згідно договору поставки №0212 від 12.02.2009р. у боржника наявна заборгованість у сумі 270000 грн. основного боргу за поставлений товар. Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009р. по справі №14/56 стягнуто з ВАТ „Племінний завод Закарпатський" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" суму 270000 грн. основного боргу, суму 81000 грн. штрафу та 3746грн. у відшкодування судових витрат.

Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, боржником було погашено від загальної суми 270000 грн. основного боргу, шляхом сплати 11.07.2011р. суми 5000 грн. та 05.08.2011р. суми 5000 грн.

Відповідно до укладеного договору застави від 13.02.2009р. для забезпечення своєчаснго та повного виконання зобов'язань за договором поставки насіння №8-03 від 09.08.2008р. та додаткової угоди №0912-01 від 09.12.2008р. на загальну суму 852633,68 грн. покупцем - заставодавцем було надано в заставу майбутній урожай озимих сільськогосподарських рослин з площі 700 га на суму 1108424 грн. відповідно до визначеної оцінки за домовленістю сторін та вищезазначений договір застави був зареєстрований в державному реєстрі застав рухомого майна.

Оскільки боржником сума 767633,68 грн. від загальної суми 842633,68 грн. основного боргу не була у встановлені строки погашеною, тому кредитором відповідно до вимог ст. 625 ЦК України нарахована сума трьох процентів річних від суми боргу та нарахована сума інфляційних втрат, які становлять загальну суму 83 580,18грн.

Також боржником заборгованість по другому договору у сумі 260000 грн. від загальної суми 270000 грн. основного боргу не була у встановлені строки погашеною, тому даним кредитором відповідно до вимог ст. 625 ЦК України нарахована сума трьох процентів річних від суми боргу та нарахована сума інфляційних втрат, які становлять загальну суму 241621,84 грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються долученими до заяви доказовими матеріалами та зазначеними у заяві обґрунтованими розрахунками трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання кредиторських вимог у сумі 1560221,81грн. підлягає задоволенню та відповідно до вимог п.1, п.4 та п.6 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги кредитора у сумі 767633,68грн. залишку основного боргу по договору поставки насіння №8-03 від 09.08.2008р. та додаткової угоди №0912-01 від 09.12.2008р., що забезпечені заставою відповідно до договору застави від 13.02.2009р. підлягають задоволенню у першій черзі, у сумі 458798,03 грн. у четвертій черзі, у загальній сумі 333790,10 грн. у шостій черзі та у сумі 1073 грн. судових витрат підлягають задоволенню у першій черзі.

З висновком суду першої щодо віднесення суми 767633,68грн. до першої черги вимог кредитора, як таких, що забезпечені заставою, апеляційний суд погодитися не може з наступних підстав.

Як вбачається з п. 2.1. договору застави від 13.02.2009р. у забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за договором поставки, обумовленим в п. 1 договору застави від 13.02.2009р., заставодавець надає наступне майно: майбутній врожай озимих сількогосподарських рослин з площі 700 га на суму 1 108 424 грн.

Таке зазначення предмету застави у договорі не дає змогу ідентифікувати предмет застави належним чином. Між сторонами договору не досягнуто згоди щодо предмету застави, зазначене свідчить про недійсність обтяження в силу вимог Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

В данному випадку у договорі не визначено, що передається в заставу, не ідентифіковано предмет застави, не вказано обсяг, кількість, сорт, вид предмета застави.

Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження. Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на:

1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу», у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Однак, даний договір застави між кредитором та боржником не містить умови про індивідуалізацію предмету застави та не дає змогу визначити:

1) урожай якого саме року боржник передає у заставу кредитору;

2) які саме озимі сільськогосподарські рослин (якісні та кількісні характеристики) передаються боржником у заставу;

3) де саме знаходяться площі, на яких повинен «вирости» майбутній урожай.

Згідно статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються, зокрема, опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Обтяжувач мас право вносити зміни до опису предмету обтяження.

Тобто як вбачається з норм даної статгі та приписів ст. 7 Закону, навіть внесення до Державного реєстру застав запису про предмет застави без достатньої його ідентифікації не створює виникнення прав за таким обтяженням у сторін.

Таким чином, якщо опис обтяженого майна у Реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак, то це обтяження за змістом ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» недійсне. У сторін договору була можливість на підставі ст. 43 цього ж Закону та загальних принципів цивільного права щодо свободи договору внести зміни до договору застави від 13.02.2009 р. щодо ідентифікації предмету застави в достатньому обсязі, однак сторони таких змін до правочину не внесли, а отже обтяження є недійсним, тобто не досягнуто згоди щодо предмету застави.

Оскільки предмет застави не ідентифікований, він не існує ні в юридичному, ні в матеріальному розумінні, тому вказаний договір не створює правові наслідки виникнення права застави.

Враховуючи наведене, право застави у затаводержателя не виникло, а отже вимоги ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України», на суму 767 633,68 грн. включені до першої черги, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - безпідставно.

Таким чином, кредитор - ДГІ «Державний резервний насіннєвий фонд України», не маючи фактично вимог, що забезпечені заставою, отримав незаконну перевагу в черговості задоволення його вимог на суму 767 633,68 грн. Такі вимоги повинні задовольнятись в порядку передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону - тобто у четвертій черзі, на підставі принципу черговості та пропорційності, що передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з твердженням апелянта про те, що вимоги ДП «Державний насіннєвий фонд» на суму 767 633,68 грн., повинні бути віднесені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, а не до першої черги задоволення вимог кредиторів, як зазначено в оскаржуваній ухвалі.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012р. у справі №5008/1818/2011 в частині визнання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі, винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Апеляційний суд постановляє нове рішення в цій частині та визнає ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором ВАТ «Племінний завод Закарпатський» у сумі 767 633,68 грн. з віднесенням до четвертої черги вимог.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Грано» задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року у справі №5008/1818/2011 скасувати в частині визнання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі.

Постановити нове рішення в цій частині.

Визнати ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу з віднесенням до четвертої черги вимог.

В іншій частині ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року у справі №5008/1818/2011 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину ухвали господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року у справі №5008/1818/2011 наступним чином:

Визнати Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (м. Київ, вул. Ямська, 32, ідентифікаційний код 30518866) кредитором Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод Закарпатський" (м. Ужгород, вул. Острівна, 9-А, ідентифікаційний код 00845648) з вимогами у сумі 1226431,71 грн. у четвертій черзі, у сумі 333790,10 грн. у шостій черзі та у сумі 1073 грн. судових витрат у першій черзі.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2014р.»