Рішення № 39483620, 10.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2014 р.Справа № 921/352/14-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", юридична адреса: вул.Велика Морська, будинок 143, м.Миколаїв, Миколаївська область, адреса для листування: вул. Ямська, 28А, м.Київ.

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Пліщук П.І. - директор, розпорядження №1 від 01.04.2000 р.

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", вул. Ямська, 28А, м. Київ звернулось до суду з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область про cтягнення 27570 грн. основної заборгованості, 11028 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 5360 грн. 85 коп. - 36% річних, 1935 грн. 86 коп. пені, 580 грн. 40 коп. індексу інфляції, 5504 грн. штрафу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору поставки №ЗР-168/13 від 13.06.2013 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

27.05.2014 року від позивача до матеріалів справи надійшло повідомлення № 22/05 від 22.05.2014 року, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" має наступнуюридичну адресу: 54000, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 143.

Суд вважає, що дане повідомлення не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, не суперечать законодавству, а тому справа розглядається з врахуванням даного повідомлення позивача, в якому він уточив свою юридичну адресу.

Також, 06.06.2014 року до матеріалів справи від позивача поступило клопотання №06/036 від 03.06.2014 р., в якому позивач повідомляє суд, зокрема, що не має змоги забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, яке відбудеться 10.06.2014 року, просить розглянути спір за наявними документами, без участі уповноваженого представника, вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог.

В ході розгляду справи представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

12.05.2014 р. запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "TrueConf".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9РА608301625А03.

Для робочого оригіналу фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер MWD653QC23111239. Проведення відеоконференції, учасником якої було Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", забезпечувалось Господарським судом м. Києва.

В судовому засіданні 12.05.204 року представник позивача зазначив про те, щоб наступні судові засідання відбувались без проведення відеоконференції.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

13 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" іменоване далі - "Постачальник", з однієї сторони та Приватним агропромисловим підприємством "Білобожицьке" іменоване далі - "Покупець, з іншої сторони було укладено договір поставки №ЗР-168/13, згідно п.1.1. р.1 якого в терміни, визначені договором, "Постачальник" зобов'язується передати у власність "Покупця" продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - "Товар"), а "Покупець" зобов'язується прийняти "Товар" і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. р.2 договору передбачено, відповідно, що за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору; ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива); для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, в також визначають їх еквівалент у доларах США; загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків/фактур, що зазначені в п.2.1. Договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку "Покупця" особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару); у разі зміни курсу гривні до долара США, "Постачальник" проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого "Покупцем" товару.

Згідно п.3.1, п.3.2. р.3 договору, відповідно, порядок розрахунків визначається в Додатках до даного договору; сторони погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

У відповідності до п.3.5. р.3 договору Товар, що був переданий "Покупцю" в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Пунктами 4.1., 4.2. р.4 договору передбачено, відповідно, що строк поставки Товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору; в разі порушення покупцем строків оплати Товару, що визначені відповідними Додатками до цього Договору, "Постачальник" має право призупинити поставку Товару по цьому Договору в цілому на весь строк затримки оплати.

У відповідності до п.6.3. р.6 договору товар вважається переданим "Постачальником" і прийнятим "Покупцем": по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства - виробника.

Згідно п. 7.1 р. 7 договору за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.

В п.п.7.1.1. п.7.1. р.7 договору передбачено. що крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору "Покупець":

- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого збору;

- за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 10% вартості неотриманої або повернутої продукції;

- за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є Насіння, сплачує штраф у розмірі 100% вартості неотриманої продукції або повернутої продукції.

Пунктами 7.7., 7.8. р.7 договору передбачено, відповідно, що в разі невиконання "Покупцем" зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору "Покупець", відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь "Постачальника" крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору; річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати; сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Згідно п.11.1. р.11 договору поставки №ЗР-168/13, даний договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Крім того, сторонами до договору поставки №ЗР-168/13 було укладено ряд додатків, а саме:

- Додаток №1 від 13.06.2013 р. до договору поставки №ЗР-168/13 від 13.06.2013 р. згідно п.2 та п.п.3.1., 3.2. п. 4 якого, відповідно, загальна сума товару за даним додатком включаючи ПДВ становить 12 100 грн.; "Покупець" оплачує "Постачальнику" в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 2 420 грн., зазначеної в п.2 цього Додатку та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок "Постачальника" в строк до 21 червня 2013 р.; залишок суми 80% вартості товару, що складає 9 680 грн. перераховуються "Покупцем" до 01 жовтня 2013 р.; оплата товару здійснюється "Покупцем" з врахуванням п. 3.3 договору.

- Додаток №2 від 13.06.2013 р. до договору поставки №ЗР-168/13 від 13.06.2013 р. згідно п.2, п.3, п.4 якого, відповідно, загальна сума товару за даним додатком не включаючи ПДВ становить 10 000 грн.; "Покупець" оплачує "Постачальнику" в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 10 000 грн., зазначеної в п.2 цього Додатку та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок "Постачальника" в строк до 16 вересня 2013 р.; оплата товару здійснюється "Покупцем" з врахуванням п. 3.3 договору.

- Додаток №3 від 12.07.2013 р. до договору поставки №ЗР-168/13 від 13.06.2013 р. згідно п.2 та п.п.3.1., 3.2, п. 4 якого, відповідно, загальна сума товару за даним додатком включаючи ПДВ становить 10 470 грн.; "Покупець" оплачує "Постачальнику" в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 2 094 грн., зазначеної в п.2 цього Додатку та рахунку(ах)-фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок "Постачальника" в строк до 16 липня 2013 р.; залишок суми 80% вартості товару, що складає 8 376 грн. перераховуються "Покупцем" до 01 жовтня 2013 р.; оплата товару здійснюється "Покупцем" з врахуванням п. 3.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань за договором поставки №ЗР-168/13 від 13.06.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 32 570 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №3024 від 13.06.2013 р. на суму 12100 грн.

- №3025 від 13.06.2013 р. на суму 10 000 грн;

- №3711 від 12.07.2013 р. на суму 10 470 грн. (копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

В судовому засіданні судом оглянуто оригінал видаткової накладної № 3024 від 13.06.2013 р. на суму 12100 грн. та встановлено, що копія такої накладної, яка знаходиться в матеріалах справи відповідає оригіналу накладної.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається в ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

19 грудня 2013 року відповідач частково здійснив оплату за поставлений йому позивачем товар і сплатив лише 5000 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки.

Станом на 03 квітня 2014 року (дата позовної заяви) сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 570 грн. та 580 грн. 40 коп. інфляційних.

В матеріалах справи знаходиться відзив на позов № без номера та без дати (вх. №9502 від 12.05.2014 р. згідно штампу вхідної кореспонденції по господарському суду Тернопільської області), в якому відповідач частково визнає позов, зокрема, в частині стягнення основного боргу в сумі 27 570 грн.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про оплату поставленого товару, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача - 27 570 грн. основної заборгованості підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем, у відповідності зі ст.ст.33, 34 ГПК України, належними і допустимими доказами та визнані відповідачем.

Також у відзиві відповідач просить суд відмовити позивачу в стягненні на його користь 11 028 грн. дооцінки вартості товару, 5 360 грн. 85 коп. процентів, 1 935 грн. 86 коп. пені, 5 504 грн. штрафу, посилаючись на таке:

- відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності, одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином на підставі вищевказаного нарахування штрафу, пені та відсотків є неправомірним.

Відповідач у своєму відзиві на позов також просить суд відмовити позивачу в стягненні на його користь 11 028 грн. дооцінки вартості товару, оскільки:

- ГК та ЦК України не передбачено відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Обсяг нанесеної шкоди повинен доводитись після її нанесення у кожному випадку окремо та не може бути заздалегідь визначеним у договорі. Таким чином недооцінка несплаченого товару в сумі 11 028 грн. є неправомірною і нічим недоказаною. Так станом на травень 2013 року середні ціни на кукурудзу зарубіжної селекції становили 150-160 доларів США як видно із додатку №2 від 13.06.2013 р., позивач поставив кукурудзу по ціні 280 доларів США, що більше на 87%, а тому про яку дооцінку та понесені збитки може йти мова. Згідно додатків №1, №2 ціни на поставлені засоби захисту більші від середніх цін по Україні на 45-50%.

Суд критично оцінює твердження відповідача, викладені у його відзиві на позов, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.1.1. п.7.1. р.7 договору передбачено, зокрема, що "Покупець" за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково штраф 20% від суми несплаченого бору.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині поставки товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1 935 грн. 86 коп. за кожен день прострочення оплати за товар за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року (6 місяців). За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 1 935 грн. 86 коп. пені підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Позивачем на підставі п.п.7.1.1. п.7.1. р.7 договору нараховано штраф 20% від суми несплаченого бору у розмірі 5 504 грн.

Перерахувавши суму штрафу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 504 грн. - 20% штрафу від суми несплаченого бору, як обґрунтовано заявленого, підтвердженого матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що доводи відповідача щодо того, що нарахування штрафу, пені та відсотків є неправомірними з огляду на те, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені, процентів) припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, ст.6 ГК України (незважаючи на пункт 7.8. договору розділ (відповідальність сторін), де вказано термін позовної давності по цих санкціях до трьох років). Проте, згідно Постанови ВГСУ від 04.12.2012 р. №17/034-11 від 11.12.2012 р. №10/065-11 від 11.12.2012 р., №15/06-11 вимога ця суперечить вимогам частини 6 ст. 232 ГК України, ч.2 ст.260, ст.261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін, є суперечливими, оскільки ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає саме порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а саме: ст. 257 ЦК України передбачає застосування загальної позовної давності тривалістю у три роки (тобто і до вимог про стягнення 36% річних); ст. 258 ЦК України передбачає застосування спеціальної позовної давності, зокрема, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем не пропущена позовна давність до вимог про стягнення штрафу, пені та відсотків.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. р.7 договору передбачено, зокрема, що в разі невиконання "Покупцем" зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору "Покупець", відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь "Постачальника" крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору; річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 360 грн. - 36% річних, нарахованих на суму неоплаченного поставленого товару за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року (розрахунок 36% річних знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 36% річних за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 360 грн. - 36% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок 36% річних, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 580 грн. 40 коп. - індексу інфляції, за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року (розрахунок інфляційних нарахувань знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається з розрахунку суми інфляційних нарахувань, позивачем проведено інфляційні нарахування лише на суму основного боргу за поставлений відповідачу товар, а не на нараховану суму 11028 грн. - дооцінку вартості неоплаченого товару, в результаті зміни курсу гривні до долара США, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перерахувавши суму інфляційних нарахувань за період з 02.10.2013 року по 03.04.2014 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству (розрахунок , здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 11028 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 2.4 р.2 договору поставки № 3Р-168/13 від 13.06.2013 року сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара США "Постачальник" проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого "Покупцем" товару.

Згідно п.3.2 р. 3 договору сторони погодились застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Відповідно до п. 3.3 р. 3 договору в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С=А1/А2хВ, де С - сума належна до оплати, В - ціна Товару на момент підписання Додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідного Додатку; при проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку "Покупець" зобов'язаний сплатити "Постачальнику" як належну оплату повної вартості Товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення оплати.

Як визначається в п. 3.4 договору всі платежі за цим договором здійснюються "Покупцем" з врахуванням п. 3.3 договору.

З додатків №№ 1,2,3 до договору поставки № 3Р-168/13 від 13.06.2013 року вбачається, що на міжбанківській валютній біржі на день підписання даних додатків : 1 долар - 8,2 грн.

Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Позивач визначив днем проведення розрахунків за товар - день складання позовної заяви - 03.04.2014 року, що не порушує приписи п. 3.3 договору поставки.

Станом на 03.04.2014 року курс на міжбанківському валютному ринку України за 1 долар США становив 11,45 гривень, що вбачається з Інтернет-ресурсу: www.bank.gov.ua, тобто з офіційного сайту Національного банку України.

Судом перевірено розрахунок дооцінки вартості неоплаченого товару та за результатами перерахунку суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 11028 грн. - дооцінки вартості неоплаченого товару, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30787853, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", юридична адреса: вул.Велика Морська, будинок 143, м.Миколаїв, Миколаївська область, адреса для листування: вул. Ямська, 28А, м.Київ, ідентифікаційний код 35472893:

- 27570 грн. основної заборгованості,

- 11028 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару,

- 5360 грн. 85 коп. - 36% річних,

- 1935 грн. 86 коп. пені,

- 580 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань,

- 5504 грн. штрафу,

- 1827 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: "16" червня 2014 року.

Суддя С.О. Хома