Постанова № 39482945, 23.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 809/1115/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Котик Д.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Левченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: УМВС України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальник управління МВС України в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій, і зобов'язання вчинити дії,-

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальник управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання недійсними наказів № 195 від 25.02.2014 року в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України, № 159 о/с від 21.03.2014 року, зі змінами згідно наказу 227 о/с від 28.04.2014 року в частині його звільнення з посади начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними наказами начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі - УМВС України в Івано-Франківській області) № 195 від 25.02.2014 року, № 159 о/с від 21.03.2014 року позивача неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та звільнено зі займаної посади. Підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ України відповідачем зазначено грубе порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось в нетактовній поведінці поза службою та проявленні нещирості під час проведення службового розслідування, однак в чому саме полягав дисциплінарний проступок позивача та необхідність застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення відповідачем ненаведено ні у висновку службової перевірки, ні в оскаржуваних наказах. Також, позивач вважає, що відповідачем порушений порядок проведення службового розслідування та порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки всупереч вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України його не повідомлялось про хід та результати службового розслідування, а також не ознайомлено у встановленому законом порядку з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з цим позивач вважає оскаржувані накази недійсними, просить їх скасувати та поновити його на роботі на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області та стягнути середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові. Суду пояснили, що оскаржувані накази начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 195 від 25.02.2014 року, № 159 о/с від 21.03.2014 року в частині, що стосуються звільнення позивача, видані безпідставно, всупереч норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а тому підлягають скасуванню. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. В обґрунтування свого заперечення зазначив, що при звільненні позивача, управлінням МВС в Івано-Франківській області було дотримано всіх норм, які регламентують звільнення зі служби. Звернув увагу на те, що підставою для звільнення позивача стало встановлене службовим розслідуванням грубе порушення дисципліни, яке допустив позивач спільно з іншими працівниками міліції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

22.02.2014 року позивач знаходячись поза службою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння створив конфлікт із представниками самооборони майдану, що викликало значний суспільний резонанс під час суспільно-політичної кризи та масових акцій протесту громадян. Позивача з іншими вищевказаними працівниками міліції було затримано представниками громадськості та доставлено до приміщення Івано-Франківської ОДА. Після втручання керівництва УМВС в Івано-Франківській області їх відпустили. Дані обставини стали підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Просив в задоволені позову відмовити повністю.

Третя особа - начальник управління МВС України в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явився, хоча судом завчасно та належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення (а.с.120).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, вислухавши показання свідків, судом встановлено наступне.

26.12.2001 року ОСОБА_1 склав присягу працівника органів внутрішніх справ України та з грудня 2001 року проходив службу в УМВС в Івано-Франківській області.

31.03.2012 року відповідачем видано наказ №43 о/с, яким позивачу присвоєно звання капітана міліції, що підтверджується матеріалами послужного списку, що міститься в особовій справі позивача, оглянутій судом в судовому засіданні, та копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 127-134).

Наказом відповідача № 13 о/с від 11.01.2014 року позивач призначений на посаду начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Згідно наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області "Про порушення службової дисципліни працівниками УМВС та покарання винних" від 25.02.2014 року за № 195 до начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області капітана міліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни, а саме: грубе порушення присяги працівника ОВС України, Закону України "Про дисциплінарний статут ОВС України", наказів МВС України від 22.02.2012 року № 155, від 16.03.2007 року № 81, від 26.03.2010 року № 90, що виразилось в нетактовній поведінці поза службою та проявленні нещирості під час проведення службового розслідування (а.с. 27-31).

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника УМВС України в Івано-Франківській області полковника міліції Вакуленка О.Ф. від 21.03.2014 року за № 159 о/с капітан міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас на підставі пункту "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 32).

Як вбачається з копії наказу від 21.03.2014 року за № 159 о/с, пояснень позивача, представника відповідача, позивач отримав копії вищевказаних наказів під розписку 24.03.2014 року. Доказів про те, що позивачу до 24.03.2014 року оголошувався зміст оскаржуваних наказів чи вручались їх копії під розписку, відповідач суду не подав.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника УМВС України в Івано-Франківській області полковника міліції Вакуленка О.Ф. від 28.04.2014 року за № 227 о/с викладено наказ від 21.03.2014 року за № 159 о/с в новій редакції, зокрема, зазначено, що датою звільнення вважати 25 березня 2014 року.

З листа відповідача від 18.04.2014 року вбачається, що полковник міліції Вакуленко О.Ф., як перший заступник начальника УМВС України в Івано-Франківській області, на час прийняття оскарженого наказу від 21.03.2014 року № 159 о/с тимчасово виконував обов'язки начальника УМВС в Івано-Франківській області.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

На підставі пункту 23 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року за №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби (статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Статтею 20 Дисциплінарного статуту встановлено, що особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Як вбачається зі змісту наказу від 25.02.2014 року № 195, на позивача накладено стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за грубе порушення вимог Присяги працівника ОВС України, Закону України від 22.02.2006 року №3460-IV "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (надалі - Закон №3460-IV), наказів МВС України від 22.02.2012 року №155 "Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України", від 16.03.2007 року № 81 "Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу" та від 26.03.2010 року № 90 "Про стан дисципліни та законності в діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення".

Крім того у вище вказаному наказі відповідачем не вказано у чому конкретно полягали порушення позивачем вимог Закону № 3460-IV та наказів МВС України № 155 від 22.02.2012 року, № 81 від 16.03.2007 року, № 90 від 26.03.2010 року, з посиланням на відповідні норми вказаних нормативно-правових актів, що унеможливлює встановлення конкретного складу дисциплінарного проступку позивача, зокрема, тяжкості проступку, обставини його вчинення, ступеня вини позивача, що був би підставою для застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ як крайнього заходу дисциплінарного впливу, та обґрунтуванням неможливості застосування до позивача більш м'якого покарання.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС України № 230 від 12 березня 2013 року, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

При цьому, згідно п. 8.3 вказаної Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

З метою встановлення складу дисциплінарного проступку позивача, а також обставин, що могли б вплинути на застосування до позивача обраного відповідачем виду стягнення, судом було досліджено в судовому засіданні матеріали службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни. Зокрема, як вбачається з висновку службового розслідування від 24.02.2014 року (а.с. 33-35), ОСОБА_1 перебуваючи 22.02.2014 року близько 22-40 год. будучи поза службою в стані алкогольного сп`яніння зателефонував до інспектора патрульної служби роти патрульної служби молодшого сержанта міліції ОСОБА_8, який спільно із сержантом міліції ОСОБА_9 та представниками самооборони майдану на службовому автомобілі перебували на службі по охороні громадського порядку на маршруті патрулювання в м.Івано-Франківську, та наказав негайно прибути до нього на вул. Чорновола. Коли наряд прибув за вищевказаною адресою ОСОБА_1 почав висловлювати невдоволення щодо тривалості часу їх прибуття за вказівкою, після чого присів до службового автомобіля та наказав відвести його на вокзал м. Івано-Франківська. По дорозі до вокзалу у капітана міліції ОСОБА_1 виник словесний конфлікт із представниками самооборони майдану. У подальшому по прибуттю на вокзал позивач почав вимагати від працівників патрульної служби, щоб ті перевіряли громадян на яких він вказує, однак працівники патрульної служби на його вказівки не реагували, після чого ОСОБА_1 покинув службовий автомобіль. Зухвала та нетактовна поведінка викликала обурення в представників громадськості, які викликали інших представників самооборони майдану. ОСОБА_1 разом з іншими працівниками міліції: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 агресивно відреагували на затримання представниками громадськості після чого останніми були доставлені до приміщення Івано-Франківської ОДА та лише після втручання керівництва УМВС в області представники громадськості їх відпустили.

Вказаний висновок службового розслідування, як вбачається з його змісту, а також матеріалів службового розслідування, оригінали якого оглянуто судом в судовому засіданні, ґрунтується виключно на поясненнях осіб щодо яких проводилось службове розслідування: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також інспекторів патрульної служби Івано-Франківського МВ УМВС України ОСОБА_10, ОСОБА_9

Зокрема, вказані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, пояснили, що ввечері 22.02.2014 року біля кафе "Швейк" були затримані невідомими їм особами та доставлені в будівлю Івано-Франківської ОДА. Спиртних напоїв не вживали.

Позивач в судовому засіданні підтвердив надання ним письмових пояснень від 23.02.2014 року, а також відмову від проходження наступного дня медичного освідчення на факт перебування в стані алкогольного сп'яніння, про що було складено акт від 23.02.2014 року.

В судове засідання викликано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_4, та ОСОБА_9, які надали показання щодо подій, які мали місце 22.02.2014 року та зазначили, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, говорив на підвищеному тоні, але вів тактовну розмову з особою самооборони вказуючи на те, що міліція з народом.

Таким чином, з пояснень вказаних осіб неможливо встановити в чому саме полягав дисциплінарний проступок ОСОБА_1 таяк наслідок, наявність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Також як вбачається з рапорту посадової особи, що проводила перевірку - інспектора ВІОС УКЗ УМВС капітана міліції Берладіна С.В., представники громадськості відмовились від встановлення їх осіб та надання пояснень щодо обставин конфлікту за участі ОСОБА_1

Таким чином, враховуючи вказану обставину, в суду відсутня можливість допитати вказаних осіб щодо обставин, які мали місце за участі позивача у справі, для повного та об'єктивного встановлення характеру події та наявності чи відсутності конкретного складу дисциплінарного проступку, та обставин, що впливають на застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення.

В судовому засідані з`ясовано те, що письмових звернень щодо протиправних дій зі сторони позивача від представників громадськості не поступало.

Також судом встановлено з матеріалів особової справи позивача, зокрема, послужного списку, подань на присвоєння спеціального звання, подання на призначення на посаду, висновків та атестаційних листів, що начальник сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області капітан міліції ОСОБА_1 за період служби в органах внутрішніх справ характеризувався позитивно. На момент притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ не знятих дисциплінарних стягнень не мав.

Згідно довідки №3626 від 05 травня 2014 року виданої начальником Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області підполковником міліції Кавінським І.В.(а.с. 73), капітан міліції ОСОБА_1 в членах первинної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ не перебував.

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що наказ від 25.02.2014 року № 195 в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення, виданий відповідачем за не доведення у установленому законом порядку порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту, наслідком чого, з врахуванням тяжкості такого правопорушення, обставини за яких його скоєно, заподіяної шкоди, ступеня вини позивача, попередньої його поведінки, ставлення до виконання службових обов'язків, до нього міг бути застосований крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Як наслідком відповідачем не доведено також правомірності наказу № 159 о/с від 21.03.2014 року, в редакції наказу № 227 о/с від 28.04.2014 року, щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за порушення дисципліни з 25.03.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наказ від 25.02.2014 року за № 195 в частині притягнення капітана міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, прийнятий УМВС України в Івано-Франківській області за відсутності законних підстав, нерозсудливо та необґрунтовано.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області з 25 березня 2014 року.

В разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу (абзац 2 пункт 24 Положення).

Враховуючи встановлений судом факт протиправності звільнення позивача із органів внутрішніх справ України, суд приходить до висновку про те, що період часу з 25.03.2014 року та до моменту поновлення на посаді є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню.

Як слідує з довідки про доходи позивача №3336 від 23.04.2011 за період роботи на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області з 03.01.2014 року по 21.03.2014 року, середньомісячне грошове забезпечення складало 2 829,22 гривень, а середньоденне - 128,60 грн. (а.с. 46).

Враховуючи те, що позивач не перебував будь з ким у трудових відносинах в період часу з 25.03.2014 року по 23.06.2014 року час вимушеного прогулу становить 60 робочих днів (128,60 грн. х 60) загальна сума відшкодування позивачу заробітної плати становить 7716 гривень.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанову суду в частині поновлення з 25 березня 2014 року капітана міліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць належить звернути до негайного виконання.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 195 від 25.02.2014 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, за порушення дисципліни.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 159 о/с від 21.03.2014 року, зі змінами згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 227 о/с від 28.04.2014 року, в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 25 березня 2014 року з посади начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити капітана міліції ОСОБА_1, що проживає за адресою: 76000, місто Івано-Франківськ, вул. Г.Хоткевича, 44/3/144, на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області з 25 березня 2014 року.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, 76000, м.Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 15 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2014 року по 23.06.2014 року 7716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) грн.

Постанову суду в частині поновлення капітана міліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничих інспекторів міліції Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2829,22 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять девять) грн. 22 коп. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.06.2014 року.