Ухвала суду № 39479686, 24.01.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/6748/2013-к

Номер провадження 11-кп/775/58/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої судді Савкової С.В.

суддів: Ржемовського Л.П.

Рассуждая В.Я.

за участю:

секретаря судового засідання: Поповича П.М.

прокурора: Андрєєвої Ж.М.

представника цивільного відповідача: ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження № 12013050150004324 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Краматорськ, Донецької області, українець, громадянин України, освіта вища, пенсіонер, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому вираженні складає 3400,00грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЦРЛ м. Артемівська 2689, 64 грн. за понесені витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Сіверської міської лікарні 738, 00 грн. за понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5

Стягнуто з ПАТ «Український страховий дім» на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 863, 44 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, маючи водійське посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», 07.07.2013 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «RENAULT DUSTER 3НГ» р.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год, по проїжджій частині вул. Садовій в м. Сіверськ Артемівського району, Донецької області, наближаючись до перехрестя, на якому проїжджа частина вул. Садова, пересікалась з проїжджою частиною вул. Суворова.

У той же час, по вул. Суворова в м. Сіверськ Артемівського району, Донецької області, з боку Сіверської МЛ до даного перехрестя наближався автомобіль марки «УАЗ - 3962» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, з пасажиром ОСОБА_4, рухаючись зі швидкістю приблизно 30 км/год.

Водій ОСОБА_3 на даному перехресті, під'їхавши до проїжджої частини вул. Суворова, яка по відношенню до проїжджої частини вул. Садовій була головною, про що свідчив встановлений перед виїздом на проїжджу частину вул. Суворова дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», не виконавши вимоги:

дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»

п.16.11 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»,

діючи необережно, із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків в результаті своїх дій та бездіяльності, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не поступився дорогою автомобілю марки «УАЗ - 3962» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по перехрестю нерівнозначних доріг, по головній дорозі, виїхав на дане перехрестя, де скоїв з даним автомобілем марки «УАЗ - 3962» р.н. НОМЕР_2, який рухався відносно нього зліва, зіткнення, в наслідок якого водій ОСОБА_5 та пасажир його автомобілю ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження «садно в правій тім'яній області і перелом основної фаланги 3-го пальця лівої кисті», які вимагають для одужання термін понад 21 день, та відносяться до пошкоджень середньої тяжкості; ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження «удари і садна голови, струс головного мозку, перелом крижів», які вимагають для одужання термін понад 21 день, та відносяться до пошкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, водій автомобіля марки «RENAULT DUSTER ЗНГ» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, а саме вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, де вказано: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», а також вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі».

На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_3 подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., на користь ЦРЛ м. Артемівська 2689,64 грн. за понесені витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4., на користь Сіверської міської лікарні 738,00 грн. за понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5, скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати його винним у пред'явленому обвинувачені у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому виражені складає 3400,00 грн. Стягнути з ПАТ «Український страховий дім» на користь потерпілої ОСОБА_4, матеріальну шкоду у розмірі 863,44 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Відмовити потерпілій ОСОБА_4 у задоволені вимог про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. Відмовити в задоволені цивільного прзова прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЦРЛ м. Артемівська 2689,64 грн. за понесені витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 Відмовити в задоволені цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь Сіверської міської лікарні 738,00 грн. за понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_5

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирок суду в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. та витрат на лікування потерпілих на загальну суму 3427,64 грн., є необгрунтованим та незаконним, оскільки вироком встановлено, що потерпіла перенесла сильний емоційний стрес в момент спричинення їй тілесних ушкоджень, в неї порушився життєвий уклад, але жодних доказів понесення потерпілою сильного емоційного стресу, тобто страждань психічного характеру, психічного розладу та порушення життєвого укладу, крім її заяви, у матеріалах справи немає і судом не були досліджені. Під відповідними доказами мали бути висновки судово-медичної експертизи щодо емоційного стану потерпілої (психічного стану), показання свідків та інші докази, що підтверджують слова потерпілої. Епікриз з карти стаціонарного хворого №2594/571 не можна вважати належним доказом, оскільки не підтверджує емоційний стрес потерпілої (психічний стан). Відповідно до абзацу 2 частини 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судом не з'ясовано чим підтверджений факт заподіяння емоційного стресу, а також з чого виходить потерпіла при визначенні розміру моральної шкоди. Вважає, що визначене лікування, перелік та вартість медичних препаратів може визначити ступінь тяжкості фізичних страждань потерпілої та виходячи с того, що вартість лікування потерпілої протягом з 07.07.2013 року по 19.09.2013 року склала 863,44 грн., вважає, що моральна шкода понесена потерпілою в наслідок фізичних страждань може складати близько 1726,88 грн.

Також вказує, що вироком стягнуто з ПАТ «Український страховий дім» відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральну шкоду на користь потерпілої у розмірі 5000,00 грн. та з ОСОБА_3 моральну шкоду на користь потерпілої у розмірі 10000,00 грн. Оскільки у вироку не вказаний загальний розмір моральної шкоди, нанесеної потерпілій та порядок її відшкодування, вважає, що судом всупереч вимогам частини 5 статті 23 Цивільного кодексу України з нього двічі стягнута моральна шкода на користь потерпілої в перше в сумі 5000,00 грн., хоча відповідно до статті 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» її відшкодування покладено на ПАТ «Український страховий дім», а в друге в сумі 10000,00 грн. - її відшкодування покладено на ОСОБА_3

Крім того, вирок суду в частині вирішення питання щодо витрат на лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважає незаконним. В матеріалах справа наявна копія Страхового Полісу №АВ/3467520 строком дії з 01.08.2012 року по 31.07.2013 року, відповідно до якого між ОСОБА_3 та ПАТ «Український страховий дім» укладено договір обов'язкового страхування власників цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до договору страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складає 100000,00 грн. Відповідно до статті 22.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 23.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає шкода пов'язана з лікуванням потерпілого. Відповідно до статті 24.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів».

Таким чином, цивільні вимоги прокурора про відшкодування витрат на лікування у медичних закладах потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повинні бути стягнені зі страховика, тобто з ПАТ «Український страховий дім».

В судовому засіданні апеляційного суду:

-прокурор вважала вирок суду законним та обґрунтованим;

- представник цивільного відповідача вважала, що апеляція не підлягає задоволенню;

- обвинувачений наполягав на задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стосовно доводів апеляції про безпідставність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000грн., колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає, що сума відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 у розмірі 10000грн. э обгрунтованою через її характер, глибину і тривалість моральних страждань, настання негативних змін у її житті. Безперечно, в момент причинення потерпілій тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченого, потерпіла переживала сильний емоційний стрес, на що суд вірно послався, та фізичні страждання. Для встановлення цих фактів не потребується будь - яких додаткових досліджень фахівцями, які мають відповідні знання, оскільки їх встановлення ґрунтується на основі здорового глузду, загальноприйнятих понять цих слів. Крім того, внаслідок спричинених тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні з 7.07. по 20.07. 2013 року, тобто на цей період часу була відірвана від сім'ї, порушився її звичний життєвий уклад, після виписки їй рекомендовано була ходьба на милицях до 1,5 місяців, внаслідок чого вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 5 серпня до 20 вересня 2013 року (а.к.п.53-55), що також призвело до порушення її життєвого укладу, певних побутових незручностей.

Статтею 23 ЦК України прямо передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, на противагу чому наполягає апелянт.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Доводи апеляції в частині безпідставного стягнення з обвинуваченого на користь медичних закладів витрат, понесених цими закладами на лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Статтею 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави заявляється прокурором.

Так, відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Розмір стягнень, інші обставини пред'явлення позову апелянтом не оспорюються, а тому в апеляційному порядку не перевіряються.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, з аналізу зазначеної норми Закону випливає, що страховик повинен відшкодувати тільки шкоду, завдану життю, здоров'ю, майну потерпілій особі, відшкодування витрат лікувальному закладу цим Законом не передбачено.

Такий висновок також випливає з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «Український страховий дім» та обвинуваченим ОСОБА_3. Так, відповідно до п.2 цього Полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом) (а.к.п. 45).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовів прокурора та стягнення витрат лікувальних закладів на лікування потерпілих саме з обвинуваченого ОСОБА_3.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 407КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена на протязі трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: