Постанова № 39476923, 24.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24.06.2014 р. Справа № 814/1768/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за поданнямДержавної податкової інспекції у Заводському р-ні м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що маючи наказ № 245 від 13.05.2014 року та Направлення на проведення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не допустив посадових осіб (перевіряючих ДПІ) до проведення перевірки, про що було складено відповідний Акт від 14.05.2014 року (а.с. 9) та Акт про відмову підписання направлення на перевірку (а.с. 10)

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, керівником ДПІ було прийнято рішення № 27/14-04-22-02 від 20.062014 року про застосування умовного арешту майна платника податків. Позивач вважає, що рішення прийнято правомірно та просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту.

Представник відповідача проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення, де зазначив, що факту не допуску працівників ДПІ до перевірки не було, оскільки для перевірки обов'язково повинно бути пред'явлено суб'єкту господарювання Наказ, Направлення та посвідчення посадових осіб (а у даному випадку посвідчення перевіряючих були старого зразка, тобто тієї установи ДПС яка вже є ліквідованою), а відтак, підприємець запропонував надати належним чином оформлені посвідчення.

Представник відповідача також зазначає, що адміністративний арешт (як санкція) не може застосовуватися у випадках коли мало місце недопущення посадових осіб до проведення фактичної перевірки, оскільки у ст. 94 ПК України йдеться мова про недопущення посадових осіб до проведення документальної перевірки, тоді як у даному випадку працівники ДПІ повинні були здійснити фактичну перевірку.

В судовому засіданні представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд розглядає справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.

З'ясував фактичні обставини, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

На виконання Наказу № 245 від 13.05.2014 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, головним державним ревізорам ГУ Міндоходів у Миколаївській області Крамарець Г.В. та Ступіну О.Г. виписані направлення № 255/14-29-03-01-36 та № 254/14-29-03-01-36 від 13.05.2014 року.

При виході за фактичним місцем розташування суб'єкта господарювання ОСОБА_1 не надав перевіряючим можливість та умови здійснити фактичну перевірку його господарської одиниці, мотивуючи тим, що посвідчення перевіряючих, що були пред'явлені разом з наказом та направленнями є старого зразка, мають виправлення, а відтак, ОСОБА_1 вважає, що перевіряючи не змогли посвідчити документом належного зразка свою особу.

Суд критично оцінює позицію відповідача та його представника, оскільки відповідно до п. 75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 81 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а п. 80.5 ст. 80 ПК України визначено , що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено порядок проведення перевірки, перелік документів, які повинні бути пред'явлені перевіряючими при проведенні документальної або фактичної перевірки.

Так, згідно вищезазначеної норми, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Виходячи з аналізу вищеперелічених норм ПК України вбачається що єдиною підставою для не допуску до проведення перевірки є непред'явлення контролюючим органом наказу, направлення, посвідчення службової особи або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом (п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Посилання представника відповідача на те, що посвідчення перевіряючих не відповідає розробленому типовому положенню, є хибним, оскільки в Наказі та Направленнях на перевірку зазначені ПІП саме цих посадових осіб, посвідчення яких були пред'явлені ОСОБА_1.

Слід зазначити, що у платника податків не має права не допускати перевіряючи до проведення перевірки на підставі сумнівів щодо «зразка» пред'явленого посвідчення.

Пункт п. 81.1 ст. 81 ПК України не міститься порядку та правильності заповнення службових посвідчень, єдина вимога до особи яка пред'явила службове посвідчення, відповідно до цієї норми права, це те що ПІП особи зазначеної в посвідченні повинно відповідати тим ПІП посадової особи якій доручено проведення перевірки та які зазначені в Наказі та Направлені.

Діючим Податком Кодексом України п.16.1.9 ст. 16 передбачений обов'язок платника податків не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законі вимоги такої посадової особи; Допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.(п.16.1.13 ст.16)

Судом встановлено , що наказ та направлень с складені у повній відповідності з вимогами ст.81.1 ПК України.

Факт пред'явлення працівниками ДПІ наказу та направлень підтверджується не лише складеними актами, а також і поясненнями відповідача.

За таких обставин, суд приходить висновку, що Направлення та перевірку та Накази на проведення перевірки на день вручення їх уповноваженим працівникам відповідача були належним чином оформлені, від отримання документів зафіксована Актами, що є підставою для початку проведення перевірки, відповідно до ст.81.1. абз. 8 ст. 81 ПК України.

Суд також критично оцінює доводи представника відповідача, що при здійсненні фактичної перевірки та у випадку не допуску до такого виду перевірки керівник контролюючого органу не може застосовувати адміністративний арешт платника податків, оскільки фактична перевірка не є документальною перевіркою, а у п. 94.2.3 п. 94.2. ст.. 94 ПК України мова йдеться про недопущення до документальної перевірки. Така позиція представника відповідача є хибною з оглядом на те, що у даному випадку має місце не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, яка відповідно до п. 75.1.3 ПК України проводиться виключно за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Окрім того, у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки, перевіряючи мають право в силу положень статті ПК України розпочати таку перевірку, на відміну від фактичної перевірки, оскільки для проведення фактичної перевірки обов'язковою наявною умовою законодавцем передбачено, що суб'єкт господарювання повинен допустити (фактично) контролюючий орган на місце здійснення господарської діяльності (магазин, база, кіоск, тощо).

Тому, в п. 94.2.3 й розрізняється два види протиправної поведінки платника податків:

- відмова від проведення документальної перевірки;

- відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, застосування умовного арешту майна платника податків в порядку ст.. 94 ПК України у зв'язку із не допуском перевіряючих до проведення фактичної перевірки не суперечить нормам ПК України.

Слід також зазначити, що застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі п. 94.2.3 ПК Укпраїни є важелем впливу з боку контролюючого органу до спонукання виконання платником податків законних вимог посадових осіб контролюючого органу.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Подання Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, територія ринку "Торг-Сервіс" застосований Рішенням ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у миколаївській обслаті № 27/14-04-22-02 від 20.06.2014 року.

Постанова належить негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в порядку, передбаченому статтями 1833, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови у випадках, встановлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська