Рішення № 39476200, 25.06.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №2/638/1461/14,

№638/9187/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого ,судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КАЛІНОВІЙ А.М.

За участі адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, визнання права власності на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_2, -

У С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду 19.06.2013року з позовом до ОСОБА_5, треті особи -Шоста Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/8 частину квартириАДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, визнання тих обставин ,що ОСОБА_5 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 за заповітом, визнання права власності на 2/8 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання права власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_2. В судовому засіданні,02.04.2014 року адвокат ОСОБА_1 зменшила позовні вимоги своєї довірительки та остаточно поз0ивачка просила визнати за нею право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, всього визнавши за нею право власності на 3/8 частини спірної квартири.

Відповідачка ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні первісні позовні вимоги своєї матері не визнала, в судові засідання неодноразово не з»являлася, про час розгляду справи попереджена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не сповістила.

Третя особа - Шоста Харківська Державна нотаріальна контора в особі завідуючої ОСОБА_7 надала суду всі витребувані матеріали спадкових справ ,які стосуються взаємовідносин між спадкоємцями, надала пояснення з причини неможливості видати свідоцтва про право на спадщину та звернулася до суду з клопотанням про можливість розгляду справи за відсутність представника нотаріальної контори.

Адвокат ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутність представника позивачки з проханням постановити заочне рішення по справі, у зв»язку з систематичним поверненням судових повісток, які надсилаються відповідачці ОСОБА_3, яка за місцем спірного помешкання не проживає, а інше своє місце проживання не повідомила. За таких обставин на підставі ч. 4 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали спадкових справ, суд встановлює наступні факти та правовідносини:

Трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (позивачці по справі), ОСОБА_3 (відповідачці по справі), ОСОБА_6 (матері позивачки по справі), ОСОБА_8 (чоловіку позивачки по справі та батьку відповідачки по справі), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 1-95-56751-ПС від 16.06.1995 року, що видане Харківським міським центром приватизації житла(арк.справи 6)

Долі співвласників вважаються рівними ,що передбачено законом.

Співвласниця ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено актовим записом про реєстрацію смерті №04 від 07.04.2003 року, який виконано відділом реєстрації актів цивільного стану Близнюківського районного управління юстиції Харківської області(арк..98).

Після смерті ОСОБА_6 залишено заповіт на користь ОСОБА_5, який посвідчено 17.10.2002 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 та внесено в реєстр за № 1886. Заповіт не оспорено та не скасовано.(арк..справи107). на підставі цього заповіту ОСОБА_5 успадкував все майно ОСОБА_6 ,яке їй належало на час смерті. Довідкою Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 25.02.2013 року № 02-39/177 підтверджено, що ОСОБА_5після смерті ОСОБА_6 прийняв у спадщину майно, яке належало спадкодавці, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , в якому він проживав разом зі спадкодавицею на момент її смерті (арк..110).

Співвласник ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актовим записом про реєстрацію смерті № 10921 від ІНФОРМАЦІЯ_4, який виконано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції(арк..7).

Після смерті ОСОБА_8 заповіту не виявлено, що свідчить спадкова справа № 104/2013 Шостої Харківської державної нотаріальної контори(арк..74-95).

На момент смерті спадкодавця з ним мешкали дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3. Тобто на момент смерті батька ОСОБА_3 була неповнолітньою та самостійно звернутися з заявою про прийняття спадщини не могла. Спадщину прийняли дві спадкоємиці першої черги спадкування своєчасно, бо на момент смерті спадкодавця проживали разом з ним та були зареєстровані в АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 з заявою до Шостої Харківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася 22.02.2013 року, довела свої родинні стосунки з небіжчиком (арк..справи77,75), позивачка ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори, діючи через представника за дорученням ОСОБА_10 18.06.2013 року(арк..92).

27 березня 2013 року позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 повідомили Шосту Харківську державну нотаріальну контору про те, що ніяких домовленостей про зміну часток у власності ніхто не укладав и визначили частку померлого спадкодавця ОСОБА_8, як ? частину квартири АДРЕСА_1.(арк..86).

ОСОБА_2 зверталася до Шостої Харківської державної нотаріальної контори с заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 29.03.2013 року, алей їй було повідомлено про наявність заповіту не на її користь ,а на користь ОСОБА_5(сина ОСОБА_2 від першого шлюбу) та було запропоновано довести наявність права на обов»язкову долю в спадщині.

ОСОБА_2 право на обов»язкову долю в спадщині не довела, у зв»язку з чим просила позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду, з цього питання Дзержинським районним судом м. Харкова 02.04.2014 року винесено відповідну ухвалу.

ОСОБА_5, надав доручення ОСОБА_3 , яка від його імені звернулася до Шостої Харківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину (арк..97). 04.03.2013 року.

ОСОБА_5 з самостійними позовними вимогами намагався звертатися неодноразово, але позовні вимоги були залишені без руху, недоліки не усунуті, провадження за його позовом не відкрите.

ОСОБА_3 з позовними вимогами до суду не зверталася.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи судом з вимогами про визнання права власності у порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 звернулася тільки ОСОБА_2.

Суд вважає, що у ОСОБА_5 існує заповіт від ОСОБА_6 і він прийняв спадщину фактично, але суд позбавлений визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 на підставі ст.11 ЦПК України і долю ОСОБА_6 слід залишити відкритою.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

У зв»язку з тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли на час дії Цивільного Кодексу України 1963 року, бо заповіт було підписано заповідачем 17.10.2002 року, а померла заповідач ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто під час дії Цивільного Кодексу України 2003 року, який введено в дію з 01.01.2004 року, суд приходить до висновку ,що правовідносини є такими, що носять тривалий характер.

Згідно з вимогами ст..5 ЦК України 2003 року Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час підписання ОСОБА_6 заповіту (17.10.2002 року) діяли норми цивільного законодавства України 1963 року:

Згідно зі ст..524 ЦК України 1963 року спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст..534 ЦК України 1963 року кожен громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частку його (не виключаючи предметів звичайного користування та споживання ),одній або декілька особам, що відносяться чи не відносяться до спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним ,кооперативним чи іншим суспільним організаціям. Заповідач може в заповіті позбавити права спадкування одного, декілька чи всіх спадкоємців за законом.

На підставі ст..541 ЦК України 1963 року заповіт повинен бути складений в письмовій формі з вказанням місця і часу його складання, власноручно підписаний заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно вимог ст..543 ЦК України 1963 року Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або у зв»язку з любими іншими причинами не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням в його присутності та в присутності нотаріуса чи посадової особи, що посвідчує заповіт, який дорівнюється до нотаріально посвідченого (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому вказуються підстави, у зв»язку з якими заповідач не зміг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписати особа, на користь якої його укладено.

Цивільний Кодекс України 1963 року не закріплював поняття заповіту, тобто не визначив ,що саме собою представляє заповіт.

Аналогічні норми передбачені й Цивільним Кодексом України 2003 року:

На підставі ст..1217 Цивільного Кодексу України спадкування в Україні здійснюється за законом та за заповітом.

На підставі вимог ст..1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

На підставі вимог ст.1235 ч 1 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

На підставі вимог ч 3 ст.1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

На підставі вимог ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення ,є нікчемним. За позовом заінтересованої особи ,суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що висновки суду про необхідність залишити долю на ? частину квартири АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_6 нині померлій є правомірним та обґрунтованим.

Судом неодноразово роз»яснені сторонам вимоги ст.ст.10,11,60 ЦПК України на підставі з якими докази в цивільному процесі надаються сторонами ,а судом тільки оцінюються.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги суду довела, надавши належні докази в обґрунтованість своїх позовних вимог ,уточнених 02.04.2014 року

У відповідності зі ст. Судом неодноразово роз»снені сторонам вимоги ст.ст.10,11,60 ЦПК України на підставі з якими докази в цивільному процесі надаються сторонами ,а судом тільки оцінюються.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги суду довела, надавши належні докази в обґрунтованість своїх позовних вимог ,уточнених 02.04.2014 року.

У відповідності до ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти(у тому числі й усиновлені), другий з подружжя і батьки( усиновителі) померлого. До спадкоємців першої черги відносяться також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки й правнуки є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того з батьків, який був би спадкоємцем, вони спадкують в рівних частках у тій долі, яка б мала належати при спадкуванні за законом їхньому померлому батьку або матері.

У відповідності до ст.530 ЦК України 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги або при наявності відмови від прийняття спадщини, а також у випадку, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, спадкують у рівних частках брати та сестри померлого, а також його дід та бабця померлого як з боку батька, так і з боку матері.

У відповідності зі ст.531 ЦК України 1963 року до числа спадкоємців за законом відносяться непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менш чим один рік до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони спадкують у рівних частках зі спадкоємцями тієї черги ,яка притягається до спадкування.

На підставі ст.549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

2) якщо він подав в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вказаній в цій статті дії винні бути скоєні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спадкоємцями першої черги спадкування в рівних частках після смерті ОСОБА_8 є дружина, ОСОБА_2 та донька, ОСОБА_3. Доля кожної в спадщині є рівною і складає ? частину від спадкового майна, тобто по ? частині від ? частини спірної квартир и, що дорівнює 1/8 частину квартири кожній спадкоємиці.

Як судом вказано вище за текстом мотивувальної частини судового рішення ОСОБА_3 з заявою про визнання за нею права власності у порядку спадкування не зверталася, але суд позбавлений визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі ст.11 ЦПК України і долю її в спадщині після смерті батька, ОСОБА_8 також слід залишити відкритою

Згідно з вимогами ст..ст.124,129 Конституції України, ст..1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов»язковість рішень суду до виконання.

Таким чином, суд при розгляді вищевказаної справи не дає моральної оцінки обставинам справи і вирішує справи тільки на підставі наданих сторонами доказів в їх сукупності.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені в повному обсязі та підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст.10,11,57,58,60,209,212,214,215,224-226 ЦПК України, ст..ст. 524,534,541,549,530,531 ЦК України 1963 року ,ст.ст.1217,1233,1235, 1254, 1257, Цивільного Кодексу України 2003 року ,-

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, визнання права власності на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_2 визнати обґрунтованими та задовольнити.

Визнати рівними ідеальні частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на житло від 16.06.1995 року за ОСОБА_2 , ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем першої черги спадкування після смерті чоловіка, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, в цілому визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 .

1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити відкритою для спадкування за законом.

? частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити відкритою для спадкування за заповітом , який посвідчено 17.10.2002 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 та внесено в реєстр за № 1886.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний Суд Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення , а стороною , що не приймала участі в судовому засіданні в той же термін після отримання копії судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив на підставі заяви відповідача, поданої протягом 10-ти днів з дня отримання копії заочного рішення

Головуючий, суддя О.О.РУДНЄВА

Рішення виготовлено суддею особисто в нарадчій кімнаті.

Суддя О.О.РУДНЄВА