Рішення № 39474955, 26.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4514/14 Справа № 204/9624/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О. В. Доповідач - Єлізаренко І.А.Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду уточнювалися, позивач посилалася на те, що вона працювала у відповідача на посаді старшого бухгалтера-фінансиста з 05 грудня 2005 року. З 01 червня 2013 року була переведена на посаду ведучого бухгалтера, а з 10 вересня 2013 року по 11 жовтня 2013 року працювала на посаді начальника бюро бухгалтерського обліку. Наказом № 100-к від 11 жовтня 2013 року вона була звільнена з підприємства з підстави, визначеної ст.36 п.1 КЗпП України за угодою сторін, про що зроблений запис в трудовій книжці. В день звільнення їй видали трудову книжку, але кінцевий розрахунок та виплату зароблених нею грошей не провели, а вже після звільнення керівник підприємства в односторонньому порядку прийняв рішення в бік погіршення з питань оплати праці. На той момент (11 жовтня 2013 року) заробітна плата за вересень 2013 року була розрахована і виданий розрахунковий листок. Сума заборгованості складала за вересень 2013 року - 4070 грн. 25 коп. Потім видано новий розрахунковий листок за вересень місяць 2013 року з сумою заборгованості 3082 грн. 52 коп. Лист про порушення новим керівництвом норм чинного законодавства з питань оплати праці, з виїздом на місце, був перевірений і розглянутий Дніпропетровським обласним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства місцевої промисловості з наданням відповіді про порушення законів. Не проведено остаточний розрахунок у день звільнення. Розрахунковий листок за жовтень, на даний момент їй не надано. З тих пір вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати копію наказу про звільнення з розшифровкою кінцевого розрахунку та розрахункові листи. На колективне звернення звільнених співробітників в Синельниківську міжрайонну прокуратуру, ТДІзПП Дніпропетровської області здійснена позапланова перевірка підприємства, якою встановлені факти порушення вимог трудового законодавства. 21 жовтня 2013 року їй перераховано 17831 грн. 21 коп., 31 жовтня 2013 року -775 грн. 39 коп. Згідно розрахунку суми, яка повинна бути виплачена, недоплата складає 4696 грн. 45 коп., в тому числі: заробітна плата за вересень 2013 року з окладу, згідно штатного розкладу від 01 липня 2013 р., та наказу № 207 від 06 вересня 2013 р. - 987 грн. 73 коп. За жовтень 2013 рік заробітну плату з окладу, згідно штатного розкладу від 01 липня 2013 року, та наказу №207 від 06 вересня 2013 р. та компенсацію за відпустку (133 дні) в сумі 3708 грн. 72 коп. На момент пред»явлення позову ця сума складає 8755 грн. 48 коп. Порушення її законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Звільнятися з підприємства вона не збиралась, її змусили це зробити. Вона має несплачений кредит у сумі 7000 грн., не має змоги зараз сплачувати комунальні послуги, тому що нову роботу ще не знайшла, а у районному центрі зайнятості ще ніяких виплат не отримує. Має двох неповнолітніх дітей. Те, що відповідач в день її звільнення і до теперішнього часу не провів повний розрахунок, заподіяло їй моральні страждання, весь час переживала з приводу існування її сім»ї, тому просила суд стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на її користь 39740 грн. 25 коп. з яких: 5028 грн. 72 коп., 2090 грн. 70 коп. - заборгованість із заробітної плати; 21794 грн. 71 коп. - компенсація за дні невикористаної відпустки; 26932 грн. 72 коп. - середній заробіток за час затримки виплати; 2500 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 7119 грн. 42 коп.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 21794 грн. 71 коп.; середній заробіток за час затримки зарплати в розмірі 26932 грн. 72 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 56346 грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» просить рішення суду змінити, в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, яким зменшити суму компенсації за невикористану відпустку з 21 794 грн. 71 коп. до 3 708 грн. 72 коп., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» з 05 грудня 2005 року по 10 вересня 2013 року, працювала на посадах старшого бухгалтера-фінансиста, провідного бухгалтера, начальника бюро бухгалтерського обліку і була звільнена за угодою сторін відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП (а.с.4).

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ч.2 ст.117 КЗпП України зазначено, при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадиться шляхом множення середнього заробітку на число робочих днів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що в порушення ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», при звільненні позивача відповідач не здійснив виплату їй грошової компенсації за 133 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, сума якої становила 21 794 грн. 71 коп.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за 133 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам які мають дітей, сума якої становила 21 794 грн. 71 коп., суд посилався на те, що нарахування компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням 12 календарних місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Одержаний результат потрібно помножити на число календарних днів відпустки. Сума нарахованої заробітної плати за 12 місяців, що передували місяцю звільнення, а саме з жовтня 2012 року по вересень 2013 року становить 58173грн. 47коп. з урахуванням розміру оплати за вересень 2013 року визначеної позивачем (5028грн.72коп.). Кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду) за винятком святкових і неробочих днів встановлених законодавством ст. 73 Кодексу законів про працю України) у зазначений період становить - 355 днів (58173 грн. 47 коп.: 355днів) х 133 днів = 21 794 грн. 71 коп., однак, в повністю з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, позивач має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.50, 51).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, при звільненні позивача відповідачем не було проведено виплату їй грошової компенсації за 133 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, сума якої становила 21 794 грн. 71 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки від 27 лютого 2014 року, відповідачем було здійснено виплату позивачу грошової компенсації за 104 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, сума якої становить - 16 684 грн. 72 коп. (а.с.67).

Зазначене підтвердила і позивач в суді апеляційної інстанції.

Однак, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув і безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 21 794 грн. 71 коп. грошової компенсації за 133 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не врахувавши вищевказану виплату грошової компенсації за 104 дні невикористаної щорічної та додаткової відпустки, проведену відповідачем, сума якої становить 16 684 грн. 72 коп.

Таким чином, на теперішній час відповідачем не було виплачено позивачу суму грошової компенсації невикористаної щорічної та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей за 29 днів, що становить 5 109 грн. 99 коп.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку в розмірі 21 794 грн. 71 коп., та вказану суму має бути зменшено до 5 109 грн. 99 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов»язкових платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди змінити в частині стягнення з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 21794 грн. 71 коп., зменшивши стягнуту суму компенсації за невикористану відпустку з 21 794 грн. 71 коп. до 5 109 грн. 99 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов»язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді