Постанова № 39474671, 26.06.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1843/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

представників позивача Захарченко І.О., Занова О.В.,

представника відповідача Скачок І.М.,

відповідачів Черняк Т.О., Кульбако О.П.,

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області до Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області, державного інспектора праці Черняк Т.Ю., державного інспектора праці Кульбако О.П., третя особа на стороні позивача - ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області, державного інспектора праці Черняк Т.Ю., державного інспектора праці Кульбако О.П., третя особа на стороні позивача - ОСОБА_6, в якому з урахуванням клопотання про доповнення позовних вимог № 04-04/2028 від 23.06.2014, просить суд визнати неправомірним та скасувати наказ від 07.05.2014 № 43; визнати неправомірним та скасувати направлення від 07.05.2014 № 539; визнати неправомірним та скасувати акт перевірки від 16.05.2014 № 25-01-013/0505; визнати неправомірним та скасувати припис № 25-01-013/0505-0511; визнати дії державного інспектора праці Черняк Т.Ю., державного інспектора праці Кульбако О.П. Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області неправомірними.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позапланову перевірку було проведено на підставі звернення, якого у перевіряючих не було, та без згоди Держпраці України на її проведення. Крім того, позивач вказує на порушення строків проведення перевірки. Також позивач не погоджується з порушеннями, виявленими під час перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов та його мотиви підтримали повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області, в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, надав суду пояснення в яких зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_8 та погодження Держпраці України було видано наказ № 43 від 07.05.2014 про проведення позапланової перевірки позивача. Крім того, зазначає, що позивачем порушені вимоги статті 116 КЗпПУ, суми які належать ОСОБА_8 від організації не нараховані та не переведені в день звільнення та статті 30 Закону України «Про оплату праці», головним спеціалістом сектору бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_9 не внесено в коригуючий табель обліку робочого часу за травень 2013 року достовірної інформації у зв'язку з перенесенням дати звільнення ОСОБА_8, на підставі чого було видано припис №25-01-013/0505-0511.

Відповідачі, державний інспектор праці Черняк Т.Ю. та державний інспектор праці Кульбако О.П., в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, вважали позовні вимоги необґрунтованими.

Третя особа, ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області, державного інспектора праці Черняк Т.Ю., державного інспектора праці Кульбако О.П., третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

На підставі звернення ОСОБА_8 від 29.04.2014 (а.с. 60) та погодження Держпраці України № 87/22-14/02-14 від 05.05.2014 (а.с. 62), 07.05.2014 начальником Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області Позняк Л.В. було видано наказ №43 про проведення позапланових перевірок у травні 2014 року (а.с. 62 ) та видано направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 539 від 07.05.2014 (а.с. 65).

Згідно вищевказаних наказу та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання, державними інспектора праці Черняк Т.Ю. та Кульбако О.П. Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області було проведено позапланову перевірку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на предмет додержання вимог законодавства з питань праці, про що складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 25-01-013/0505 (а.с. 9-17).

Під час перевірки інспекцією було встановлено: порушення статті 116 КЗпП України - згідно наказу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 13.01.2014 № 9-к ОСОБА_8 звільнено від виконання обов'язків заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області-начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень з 31.05.2014 за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, однак, при звільненні ОСОБА_8 31.05.2013 виплата всіх сум, що належать йому від організації, не нарахована та не проведена в день звільнення; порушення статі 30 Закону України «Про оплату праці» - на момент проведення перевірки головний спеціаліст сектору бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_9 не внесла в коригуючий табель обліку робочого часу за травень 2013 року достовірної інформації у зв'язку з перенесенням дати звільнення ОСОБА_8; порушення частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» - недостовірний облік робочого часу та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, ОСОБА_8 в зверненні від 12.05.2014 стверджував, що йому з 08.05.2013 по 31.05.2013 постійно створювались перешкоди потрапляння на своє робоче місце до приміщення КП «Діловий центр» для виконання своїх обов'язків. На запит від 16.05.2014 вих. № 2097/03-2 директору КП «Діловий центр» було повідомлено, що 07.05.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області був направлений лист на їх адресу «Про обмеження доступу до приміщення Інспекції» та повідомлено, що даний лист направлявся тільки відносно звільненого ОСОБА_8 З пояснень головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_9 на ім'я начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області у Чернігівській області Позняк Л.В. від 08.05.2014 встановлено, що після 07.05.2013 ОСОБА_8 на роботі не був присутній, в зв'язку з чим, в коригуючому табелі було проставлено позначку «і». Але документально доказів про причини відсутності ОСОБА_8 на роботі період з 08.05.2013 по 31.05.2013 не встановлено, а саме: відсутні докази, які підтверджують факт, де саме перебував ОСОБА_8 з 08.05.2013 по 31.05.2013 та чи дійсно він не був на роботі в зазначений період, відсутні пояснення ОСОБА_8 на момент 31.05.2013, де саме він перебував.

За результатами перевірки було прийнято припис № 25-01-013/0505-0511 від 16.05.2014, яким приписано: привести у відповідність табель обліку робочого часу за травень 2013 року у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про оплату праці»; провести остаточний розрахунок з ОСОБА_8 по день звільнення 31.05.2013 (а.с. 18).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон № 877- V).

Згідно з абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону № 877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Процедура проведення відповідачем перевірок встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (надалі - Порядок № 390).

Пунктом 2 Порядку № 390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку № 390 визначає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні принципи державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні», припис - це викладені у письмовій формі обов'язкові для виконання пропозиції контролюючого органу щодо виправлення суб'єктом господарювання виявлених під час контролю малозначних порушень чинного законодавства у визначений термін.

Позивач в обґрунтування даного позову, зокрема, зазначає, що перевірка проводилась на підставі неіснуючого звернення громадянина та за відсутності згоди Держпраці України на проведення перевірки.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувані наказ про проведення позапланової перевірки від 07.05.2014 № 43 та направлення на проведення перевірки від 07.05.2014 № 539 були винесені в межах чинного законодавства, на підставі звернення ОСОБА_8 від 29.04.2014 та за згоди Держпраці України № 87/22-14/02-14 від 05.05.2014 на проведення позапланового заходу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що проведення відповідачем перевірки поза межами строку, відведеного для її здійснення, не знаходиться в причинному зв'язку з результатами перевірки дотримання законодавства про працю та в жодному разі не мають наслідком визнання проведеної перевірки незаконною і не спростовують виявлених в ході перевірки порушень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу від 07.05.2014 № 43; визнання неправомірним та скасування направлення від 07.05.2014 № 539 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про визнання визнати неправомірним та скасування припису № 25-01-013/0505-0511, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В статті 30 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами, наказом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.04.2013 № 152-к припинено державну службу з ОСОБА_8 з 07.05.2013 та на підставі зазначеного наказу Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 07.05.2014 № 30-к видано аналогічний наказ, яким ОСОБА_8 звільнено з роботи з 07.05.2013.

Згідно вищевказаних наказів, на підставі розрахункового листка ОСОБА_8 за травень 2013 року проведено розрахунок при звільненні та заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки від 07.05.2013, перераховано 08.05.2014 ОСОБА_8 на картковий рахунок 1264,38 грн. (а.с. 67).

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 по справі № 825/2181/13-а згідно наказу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 13.01.2014 № 9-к ОСОБА_8 звільнено від виконання обов'язків заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 31.05.2013 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.

Також в наказі зазначено, що Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області необхідно провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_8, внести зміни до табелю обліку робочого часу у зв'язку з перенесенням дати звільнення ОСОБА_8, у трудовій книжці ОСОБА_8 зробити відповідний запис, скасувати наказ Держспоживінспекції України від 26.04.2013 № 152-к (а.с. 20).

21.01.2014 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області було винесено наказ № 04-к про звільнення ОСОБА_8 з 31.05.2013 (а.с. 21).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки в коригуючий табель обліку робочого часу не було внесено за травень 2013 року достовірної інформації у зв'язку з перенесенням дати звільнення ОСОБА_8

Крім того, позивачем не було надано суду доказів нарахування та виплати ОСОБА_8 всіх сум, що належить йому від організації в день звільнення 31.05.2013.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання неправомірним та скасування припису № 25-01-013/0505-0511 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем доведено встановлення порушень законодавства про працю.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки від 16.05.2014 № 25-01-013/0505, то суд вважає за необхідне зазначити.

Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до правового акту індивідуальної дії, то він породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ним певного кола суб'єктів), якому він адресований.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

В свою чергу, акт лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Отже, акт, не породжує певних правових наслідків, його висновки не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта, по відношенню до якого він винесений.

Тобто, вищезазначений акт не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки від 16.05.2014 № 25-01-013/0505.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот