Ухвала суду № 39473959, 24.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мельник Ю.А.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року справа №269/562/14-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Арабей Т.Г., Старосуда М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 травня 2014 року у справі № 269/562/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 травня 2014 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області (далі за текстом - УПФУ в Совєтському районі м.Макіївки) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії УПФУ в Совєтському районі м. Макіївки щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року до 7 травня 2014 року, включно, з урахуванням фактично проведених виплат; зобов'язано УПФУ в Совєтському районі м. Макіївки здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року до 7 травня 2014 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 56-57).

Позивачем подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила змінити судове рішення шляхом виключення з тексту резолютивної частини постанови суду кінцевої дати задоволення її позовних вимог (а. с. 77-78).

Відповідач не погодився з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2014 року правомірно виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» №1381 від 28.12.2011 року (а. с. 58-61).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні. Судове рішення першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується датою народження у паспорті і пенсійним посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (а. с. 25, 27).

УПФУ в Совєтському районі м.Макіївки позивачеві підвищення до пенсії з 01.01.2014 року провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», що становить 61,88 грн. (а .с. 48-51).

Встановлені обставини не є спірними.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як «дитині війни» у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», а саме в сумі 61,88 грн. щомісячно.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV ( далі Закон № 2195-IV) встановлено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було встановлено жодних обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Крім того, зазначеним вище Законом не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

Судова колегія вважає неспроможними доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно обмежив кінцевою датою зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки підвищення до пенсії як дитині війни не є складовою пенсії в розумінні пенсійного законодавства. Нарахування, виплата та розмір підвищення до пенсії як «дитині війни» залежить від дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому суд першої інстанції, вирішуючи питання про порушення права позивача на отримання підвищення до пенсії як «дитині війни», обґрунтовано виходив з норм процесуального закону, яким передбачено захист тільки порушеного права, а не того, що може бути порушеним в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що якщо б вирішувалося питання про здійснення перерахунку розміру пенсії, то недоцільно було б обмежувати період вирішення спору кінцевою датою з огляду на періодичність пенсійних виплат та самим визначенням поняття пенсії, яка виплачується, як правило, безстроково. Але в даному випадку предметом спору не є розмір пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положення вказаної статті стосуються порушених прав, тому неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Отже задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01.01.2014 року до дати розгляду справи судом першої інстанції, тобто до 07.05.2014 року, оскільки судом встановлені обставини справи щодо виплати відповідачем позивачеві розміру підвищення до пенсії «дитині війни» саме за цей період і суд не може прогнозувати чи буде в подальшому пенсійний орган - як суб'єкт владних повноважень здійснювати свої функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та діяти в межах своїх повноважень і тільки на підставі закону. Суд не може в даному випадку прогнозувати до якого часу існуватимуть правові підстави для виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вимоги апелянта ОСОБА_2 щодо необхідності виключення з резолютивної частини постанови кінцевої дати здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії «дитині війни» задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, отже апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до статті 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

В апеляційній скарзі позивач просив відстрочити сплату судового збору до розгляду її апеляційної скарги по суті (а.с. 78).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 травня 2014 року у справі №269/562/14-а до вирішення справи по суті (а.с. 80).

Згідно п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 19.09.2013 року N 590-VII, який набрав чинності 23.10.2013 року, за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. За подання адміністративного позову майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 0,06 мінімальної заробітної плати (п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4).

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014 року становить 1218,00 грн.

Таким чином, апелянт - ОСОБА_2 повинна сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду за вимогами немайнового характеру в розмірі 36,54 грн. (1218 грн. * 0,06 м.з.п.* 50 %).

Відповідно до статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Тобто, з урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача у повному обсязі з ОСОБА_2 відповідно до ст.88 КАС України на користь Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 36,54 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, встановленим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381, внаслідок чого розмір пенсії позивача з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 88, ст..98, ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Совєтського районного суду м.Макіївки від 7 травня 2014 року у справі № 269/562/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м.Макіївки Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - Калінінське УК/Калінінський район 22030001, код ЄДРПОУ - 38034015, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО банку - 834016, рахунок - 31210206781005, код класифікації доходів - 22030001, призначення платежу - судовий збір) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 36 (тридцять шість гривень) 54 коп.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Л.А. Василенко

Т.Г.Арабей

М.І. Старосуд