Постанова № 39473912, 16.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа№ 910/20785/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Твердохліб С.М. - представник за довіреністю

Бородіна О.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Вовченко О.С. - представник за довіреністю

від третьої особи -1: не з'явився

від третьої особи -2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. (дата складання рішення 20.01.2014р.)

по справі №910/20785/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Державне підприємство "Антрацит"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська"

про відшкодування збитків 53 589,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про відшкодування збитків в розмірі 53 589,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по постачанню вугільної продукції за Договором поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 53 589,00 грн. - збитків та 1 720,50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне підприємство "Антрацит" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі №910/20785/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що відповідач не є відповідальним за допущення порушень при навантаженні вугілля у вагони, оскільки відповідальність за таке порушення законодавчо покладається на вантажовідправника - ВАТ «ЦЗФ» «Нагольчанська».

Разом із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. у справі №910/20785/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М. поновлено Державному підприємству "Антрацит" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі №910/20785/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2014р.

07.04.2014 через відділ документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа-2 просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати.

11.04.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі № 910/20785/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р., у зв'язку із перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Тищенко О.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М.

Ухвалою суду від 14.04.2014 прийнято справу №910/20785/13 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., розгляд справи №910/20785/13 призначено на 19.05.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р., у зв'язку з виходом головуючого судді Корсакової Г.В. з відпустки, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В. судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 прийнято справу №910/20785/13 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В. судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 16.06.2014.

Державне підприємство «Антрацит» в надісланому на адресу Київського апеляційного господарського суду листі від 13.05.2014 № 09/444 підтримало доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить розглядати справу за відсутності представника підприємства.

Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ДП "Антрацит" задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Тищенко А.І.

У судове засідання 16.06.2014р. представники сторін з'явилися, представники третіх осіб не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 30.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго", як покупцем та Державним підприємством "Вугілля України", як постачальником був укладений Договір поставки вугілля №111/6 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.

Відповідно до п.1.2 Договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених даним Договором.

Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору.

У відповідності до п.3.1.2 Договору постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

Відповідно до умов Договору на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" у березні 2012 року за залізничними накладними №№ 48642847, 48645485, 48632277, 48645451, 48646020 вантажовідправником - ВАТ «ЦЗФ» «Нагольчанська» були відправлені вагони з вугіллям - антрацит №№61137600, 61137725, 61139333, 61138889, 61140307, 61139176, 60216421, 66176181, 68300680, 68779438, 61139481, 61138970, 61136800, 61136859, 61139622, 61139630, 61139168.

На шляху прямування на станції «Нижньодніпровський вузол» вказані вагони на підставі акту загальної форми №278 від 09.03.2012 були затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні акти АА042422/86/53, АА042423/87/54, АА042424/88/55, АА042428/89/56.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагонів №№61137600, 61137725, 61139333, 61138889, 61140307, 61139176, 60216421, 66176181, 68300680, 68779438, 61139481, 61138970, 61136800, 61136859, 61139622, 61139630, 61139168 у вагон №60680861 та видано досилочну накладну №46909776.

У зв'язку з навантаженням вантажу понад вантажопідйомність вагонів, з Публічного акціонерного товариства "Центренерго", як одержувача вантажу були стягнуті кошти за додаткові послуги по перевантаженню та перевезенню надлишку вантажу (за маневрову роботу, збір за зберігання вантажу у вагонах, за зважування на вагах залізниці, за заповнення документів, плату за бланки, за повідомлення одержувача, за користування вагонами) на загальну суму 53 589 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано накопичувальну картку №11030211 від 11.03.2012 та перелік №1103 від 11.03.2012.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції про стягнення з Державного підприємства "Вугілля України" збитків в розмірі 53 589,00 грн. виходив з того, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару, що призвело до необхідності понесення позивачем витрат, пов'язаних із прийняттям такого товару, тому з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України підлягає стягненню 53 589,00 грн. збитків.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та виходить з наступного.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки -збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.ч.5, 6 ст.267 Господарського кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.ч. 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України).

Статтею 2 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що в залізничних накладних №№№ 48642847, 48645485, 48632277, 48645451, 48646020 відправником зазначено - ВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська".

Приписами статті 30, 32 Статуту залізниць України встановлено, що завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.

Відтак, передбачене статтею 124 Статуту залізниць України зобов'язання, вантажовідправника, вантажоодержувача, порта, підприємства (організації) відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу, здійснюється з урахуванням принципу вини.

Оскільки, відповідач не є вантажовідправником вугілля, то він не є стороною договору перевезення вантажу, який ним поставлявся за договором поставки, і, відповідно, особою, що відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, тощо. Колегія суддів також звертає увагу, що з позивача було стягнуто додаткові витрати за транспортування на підставі накопичувальної картки, які відповідно до останньої є платою за перевезення, розрахованою на підставі збірника тарифів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені обставини справи та відсутність у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки та наявності підстав для відшкодування сплачених по договору транспортного перевезення додаткових витрат за рахунок відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.05.2014 у справі № 910/21253/13.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Антрацит" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі № 910/20785/13 підлягає скасуванню з прийняттям, у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі № 910/20785/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014р. у справі № 910/20785/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного підприємства "Антрацит" (94613, Луганська обл., м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код ЄДРПОУ 32226065) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/20785/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

А.І. Тищенко