Рішення № 39473589, 23.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2014 Справа № 905/2326/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка Донецької області

про: стягнення боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 2223,79грн., вартості перевищення договірних величин - 798,05грн., пені - 55,63грн., інфляції - 24,20грн., 3% річних - 12,83грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Позняр С.В.(за довіреністю № 16-14 «Д» від 01.01.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка Донецької області про стягнення боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 2223,79грн., вартості перевищення договірних величин - 798,05грн., пені - 55,63грн., інфляції - 24,20грн., 3% річних - 12,83грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2014р. у зв'язку із знаходженням судді Левиної Я.О. у відрядженні справу №905/2389/14 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р. справу №905/2389/14 передану судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції та 3 % річних, а також вартості перевищення договірних величин.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: правоустановчі документи; договір про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р. з додатками №3, №5; договірні величини споживання електроенергії на 2013р.; рахунки за активну електроенергію №7068 за листопад 2013р., № 7068 за грудень 2013р. та докази їх надіслання; акти приймання передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад 2013р., за грудень 2013р.; рахунок 30/7068.152739 від 09.01.2014р. та докази його надіслання; розрахунок позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: лист № 10.2/679 від 16.04.2014р. про надіслання акту звірки на адресу відповідача; акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2014р. та докази його надіслання; довідка №10.2/688 від 16.04.2014р. про наявність заборгованості; витяг з ЄДРПОУ; клопотання б/н від 06.06.2014р. про порядок нарахування суми за перевищення договірних величин; банківська виписка від 18.11.2013р.; платіжні доручення №КП0030096 від 18.11.2013р., № КП0100064 від 23.10.2013р.; письмові пояснення щодо здійснених оплат відповідачем.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів. До канцелярії повернувся конверт з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 48, 54).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 відповідач знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 86114, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання ідповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №7068 (а.с. 12-18) (далі договір), згідно розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 19,45 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 7.5. договору розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами у відповідності до діючого законодавства. Порядок здійснення розрахунків за активну електроенергію та оплати за перетікання реактивної електроенергії обумовлені додатками № 5 «Порядок розрахунків» та № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього договору.

Відповідно до п.10 додатку №5, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Для проведення остаточного розрахунку споживач не пізніше наступного дня від дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до п. 2.2.2. договору постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору. Споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору ( п.2.3.1. Договору).

Згідно п. 3.1.3. Договору постачальник має право визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, величини споживання електричної енергії та договірні (граничні) величини електричної потужності. Разом з цим, Споживач відповідно до п. 3.2.1. Договору має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього Договору.

За внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена з урахуванням індексу інфляції (п. 4.2.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2010р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5 договору).

На виконання умов договору про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р. позивач поставив відповідачу електричну енергію, а саме:

- у листопаді 2013 року: активна електроенергія - 2115 кВт/год на суму 2620,24грн.;

- у грудні 2013 року: активна електроенергія - 854 кВт/год на суму 1058,00грн.

На підставі цього позивач виставив відповідні рахунки на її оплату №7068 за листопад 2013р., № 7068 за грудень 2013р., які були направлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.24-30).

Додатком № 13 відповідачу було погоджено договірні величини споживання електричної енергії та потужності на 2013р. За грудень 2013р. відповідач фактично спожив енергію у більшому обсязі, а саме 854 кВт/год на загальну суму 798,05грн., що на 773кВт/год перевищує договірну величину. На підставі цього відповідачу був виставлений рахунок 30/7068.152739 від 09.01.2014р. на суму 798,05грн. (а.с. 31).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої електричної енергії в сумі 1454,45, що підтверджується що підтверджується банківською випискою від 18.11.2013р. та платіжними дорученнями №КП0030096 від 18.11.2013р., № КП0100064 від 23.10.2013р. (а.с. 57-60).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р., а також стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та вартості перевищення договірних величин.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №7068 від 25.05.2010р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що платіжні вимоги-доручення на спожиту теплову енергію отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п. 6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями п.п. 2, 10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як зазначалось вище, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за період з листопада 2013р. по грудень 2013р. активної електричної енергії у обсязі 2969 кВт/год на загальну суму 3678,24 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання електроенергії.

Рахунок на оплату спожитої у листопаді 2013р. активної електроенергії на суму 2620,24грн. направлений відповідачу 03.12.2013р., рахунок за грудень 2013р. на суму вартості активної електроенергії у розмірі 1058,00грн. направлений відповідачу 28.12.2013р., про що свідчать матеріали справи.

Разом з цим, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період здійснив частково та з порушенням строків обумовлених сторонами у договорі.

Позивачем відомостей щодо оплати залишку вартості отриманої активної електроенергії на суму 2223,79грн. суду не надано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 2223,79грн.

Разом з цим, посилаючись на перевищення споживачем у грудні 2013р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач просить стягнути 798,05грн.

Відповідно до п.2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії.

Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності викладений сторонами у розділі 5 договору.

Пунктом 7 додатку № 5 встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду, згідно з розділом 5 цього договору, постачальник електричної енергії надає споживачу повідомлення про споживання електричної енергії понад договірну величину та виписує окремий рахунок на суму вартості, визначеної як добуток значення перевищення договірної величини споживання електричної енергії на середньозважений тариф.

Відповідно до додатку №12 «Договірні величини споживання електричної енергії» на 2013 рік, узгодженими величинами споживання електричної енергії на грудень2013р. є 0,081 тис.кВт/год.

Пунктом 4.4 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), передбачено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин споживання електричної енергії на спірний період, і іншого відповідачем по справі не доведено.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що договірна величина споживання електричної енергії, яка узгоджена сторонами в установленому порядку у відповідності до приписів чинного законодавства на грудень 2013р. становить 81 кВт/год.

Відповідно до п.6.14 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Згідно двостороннього акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2013р., який підписано обома сторонами та скріплений їх печатками, відповідач фактично спожив 854 кВт/год.

На виконання умов договору постачальник виставив та направив відповідачу рахунок 30/7068.152739 від 09.01.2014р. на оплату суми вартості за перевищення договірної величини електроспоживання за грудень 2013р. на суму 798,05грн., про що свідчить відмітка про його надіслання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, що діяла в спірний період), споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I -IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.6.16. ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Вказаний вище рахунок на момент розгляду справи відповідачем не оплачений, у зв'язку з чим за ним перед позивачем є наявним грошове зобов'язання з оплати вартості обсягів перевищення договірних величин електроспоживання у грудні 2013р. в розмірі 798,05грн., що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу за перевищення договірної величини електроспоживання у розмірі 798,05грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена з урахуванням індексу інфляції (п. 4.2.1 договору).

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 55,63грн., інфляційні нарахування - 24,20грн., 3% річних - 12,83грн.

Суд враховує, що умовами п.10 додатку №5 сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - остаточний розрахунок споживача за електричну енергію здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку. У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за рахунками №7068 за листопад 2013р. - 09.12.2013р., № 7068 за грудень 2013р. - 03.01.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 55,63грн., 12,83грн. - 3% річних та 24,13грн. - інфляційних нарахувань.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 00131268) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка Донецької області (ІНН НОМЕР_1) про стягнення боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 2223,79грн., вартості перевищення договірних величин - 798,05грн., пені - 55,63грн., інфляції - 24,20грн., 3% річних - 12,83грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86114, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр-т. Леніна, буд.11, код ЄДРПОУ 00131268) суму боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 2223,79грн., вартість перевищення договірних величин - 798,05грн., пеню - 55,63грн., інфляції - 24,13грн., 3% річних - 12,83грн., судовий збір у розмірі 1826,96грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення інфляції у розмірі 0,07грн. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 21546/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу