Рішення № 39473584, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9494/14 23.06.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова

компанія"

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

Про стягнення 47 697,86 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Васильченко І.В. - представник (дов. № 15 від 03.04.2014 р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ЗУ .ДМт06-01. 10260 від 02.10.2012 р. в розмірі 47 697,86 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ЗУ .ДМт06-01. 10260 від 02.10.2012 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, водій якого ОСОБА_3 визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7572615, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 47 697,86 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9494/14, та призначено справу до розгляду на 02.06.2014 р.

30.05.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з таких підстав.

Відповідач зазначає, ДТП відбулося 12.10.2012 року, а з вимогою до HACK «Оранта» № 6894 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, останній звернувся лише 25.10.2013 (дата отримання вимоги HACK «Оранта»), що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, Позивач, як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, звернувся до HACK «Оранта» більше ніж через 1 рік від часу скоєння ДТП, а не протягом 1 року, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання 02.06.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 23.06.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 02.06.2014р.

10.06.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача одержано письмові пояснення на заперечення відповідача.

У судове засідання 23.06.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.06.2014 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 23.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 р. між ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ЗУ.ДМт06-01.10260 від 02.10.2012 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1.

Згідно з постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.11.2012 р. та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9089046, 12.10.2012 р. о 19 год. 00 хв., на дорозі М-06 Київ-Чоп 529 км. 892м., трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.11.2012 р.

До ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості №341 від 23.10.2014р. віртість матеріального збитку, який заподіяно власнику автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження під час ДТП становить 48207,86 грн.

ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі Страхового акту № КА156-12 9707 від 24.01.2013р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 48207,86 грн., що підтверджується наступними платіжним дорученням: № 618 від 31.01.2013р. № 827 від 11.02.2013р. № 901 від 13.02.2013р. № 963 від 14.02.2013р. № 1047 від 19.02.2013р. № 1126 від 20.02.2013р. № 1317 від 04.03.2013р. № 1369 від 05.03.2013р. № 1545 від 14.03.2013р. № 1697 від 22.03.2013р. № 1784 від 26.03.2013р. № 1866 від 01.04.2013р. № 1894 від 02.04.2013р. № 1929 від 03.04.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_3

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7572615).

Вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Радехівського районного суду Львівської області від 22.11.2012 р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/7572615), а до ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7572615) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510,00грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом АВ/7572615 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., франшизу у розмірі 510, 00 грн., а також розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 48207,86 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 47697,86 грн. є обґрунтованою (48207,86 грн. - 510, 00 грн. = 47697,86 грн.).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання. Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного терміну для звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, не приймаються судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, та такими, що спростовуються наведеними вище положеннями чинного законодавства. Зокрема, відповідач посилається на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Проте, вищевказана норма закону не може бути відмовою у виплаті страхового відшкодування, оскільки вона регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, а не між страховими компаніями.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 47 697,86грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) шкоду в розмірі 47697 (сорок сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 27.06.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева