Постанова № 39472947, 18.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1776/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Опошнян І.О.,

представника позивача - Расько Ю.О.,

представників відповідача - Гришко І.С., Гузь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Військової частини 3059 про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2014 року Державна фінансова інспекція в Полтавській області /надалі - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3059 / надалі - відповідач/ про зобов'язання виконати вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, а саме: пункт 1. Забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_4 на суму 31524,99 грн.; пункт 3. Ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів; пункт 4. Забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 98452,37 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Кременчуцькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією /надалі - Кременчуцька ОДФІ/ проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини 3059 за період з 01.07.2011 по 31.08.2013, що набрала форму акта № 01-21-126 від 02.12.2013. На підставі акту ревізії, з метою усунення виявлених ревізією порушень, командиру Військової частини 3059 направлено письмову вимогу про усунення порушень № 01-14/0034 від 09.01.2014. Однак, відповідач не забезпечив повне виконання зазначеної вимоги, зокрема, не виконав пункти 1, 3, 4 вказаної вимоги, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом на підставі пункту 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях проти позову посилалися на те, що Військовою частиною 3059 не було допущено порушень, усунути які відповідача було зобов'язано пунктами 1, 3, 4 письмової вимоги № 01-14/0034 від 09.01.2014.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Військова частина 3059, ідентифікаційний код 25575730, є юридичною особою /том 2 а.с. 13/.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

У термін з 23.10.2013 по 28.11.2013 відповідно до п. 1.1.6.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Полтавській області на ІІІ квартал 2013 року ревізійною групою Кременчуцької об'єднаної державної фінансової інспекції /надалі - Кременчуцька ОДФІ/ проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини 3059 за період з 01.07.2011 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт № 01-21-126 від 02.12.2013 /том 1 а.с. 116-198/.

Військовою частиною 3059 листом вих. № 934 від 10.12.2013 до Кременчуцької ОДФІ надано письмові заперечення до акту ревізії /том 1 а.с. 29-34/, на які Кременчуцькою ОДФІ надано письмові висновки від 30.12.2013 /том 1 а.с. 35-43/.

На підставі акту ревізії № 01-21-126 від 02.12.2013 Кременчуцькою ОДФІ направлено командиру Військової частини 3059 письмову вимогу про усунення порушень № 01-14/0034 від 09.01.2014 /том 1 а.с. 12/.

Відповідачем не виконано пункти 1, 3, 4 вказаної письмової вимоги, що стало підставою для звернення Державної фінансової інспекції в Полтавській області до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з пунктами 7, 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються є виключно законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Пунктом 1 письмової вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034 відповідачу пред'явлено вимогу забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_4 на суму 31542 грн.

Підставою для формування вказаної вимоги слугував висновок про безпідставне перерахування та отримання на свій картковий рахунок бухгалтером-касиром Військової частини 3059 ОСОБА_4 у період з 01.05.2011 по 24.10.2013 коштів на суму 107816,78 грн., чим порушено договір про повну матеріальну відповідальність від 24.02.2006 № 14, п. 1.2 та 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 436 від 15.09.2010 та п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У акті ревізії зафіксовано /том а.с. 144-145/, що у ході зустрічної звірки на запити Кременчуцької ОДФІ від 28.10.2013 № 01-14/3073 та від 30.10.2013 № 01-14/3095 /том 1 а.с. 219, 220/ Відділенням "Кременчуцька філія" Полтавського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" надано відомості, які надавались військовою частиною в електронному вигляді на магнітних носіях відділенню банку на перерахування на карткові рахунки грошового утримання військовослужбовців та заробітної плати працівників військової частини 3059 за період з 01.01.2011 по 24.10.2013. За період, що ревізувався, по даним бухгалтерського обліку військової частини 3059 нарахування грошового утримання військовослужбовців відображено у нарахувальних відомостях грошового утримання військовослужбовців, а нарахування заробітної плати працівникам - у відомостях по нарахуванню заробітної плати працівників військової частини 3059.

Звіркою даних нарахувальних відомостей грошового утримання військовослужбовців графи "на картки" та відомостей по нарахуванню заробітної плати працівників військової частини 3059 графи "на руки" з відомостями на перерахування на карткові рахунки військовослужбовців та працівників, наданими військовою частиною в електронному вигляді на магнітних носіях відділенню банку, встановлено безпідставне перерахування коштів на платіжну картку бухгалтера-касира військової частини 3059 ОСОБА_4 /том 1 а.с. 144-145/.

За період з 01.01.2011 по 24.10.2013 бухгалтеру-касиру ОСОБА_4 нараховано заробітної плати на загальну суму 75020,32 грн., натомість, на особовий картковий рахунок ОСОБА_4 зайво перераховано кошти в розмірі 107816,78 грн., в тому числі: за 2011 рік - в сумі 3315,74 грн., за 2012 рік - в сумі 27745,5 грн., за 2013 рік - в сумі 76755,54 грн., що підтверджується порівняльною відомістю нарахованих та виплачених коштів бухгалтеру-касиру військової частини 3059 ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 24.10.2013, який є додатком № 40 до акту ревізії /том 1 а.с. 74-75/.

За результатами ревізії встановлено та зафіксовано в акті, що зайве перерахування коштів на особовий картковий рахунок ОСОБА_4 здійснювалося за рахунок коштів загального фонду КПКВ 1003020 "Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, конвоювання арештованих і засуджених та охорона підсудних під час судових процесів" по КЕКВ 1112 "Грошове утримання", по КЕКВ 1111 "Оплата праці" та по КЕКВ 2112. Перерахування грошового забезпечення на банк відображено у меморіальних ордерах № 5/1 "Зведення розрахункових відомостей з грошового забезпечення" та № 5/2 "Зведення розрахункових відомостей з заробітної плати" бухгалтерською проводкою: дебет 661/1 "Розрахунки по грошовому забезпеченню" та кредит 664/1 "Розрахунки по грошовому забезпеченню з банком" /том 1 а.с. 149/.

Відповідно до функціональних обов'язків бухгалтера-касира фінансової служби бухгалтер-касир фінансової служби підпорядковується начальнику фінансової служби, відповідає за збереження грошових коштів у касі та бланків суворої звітності, за нарахування грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу та працівникам військової частини, за подання звітів по грошовому забезпеченню та заробітній платі та зобов'язаний, зокрема, відповідати за зведення меморіальних ордерів № 5-1 (грошове забезпечення військовослужбовців за контрактом) водночас заповнення особистих карток по грошовому забезпеченню, № 5-2 (заробітна плата працівникам та службовця) водночас заповнення особистих карток по заробітній платі та карток по формі № 292а по відрахуванню відсотків по фондам, проводити в строк щомісячно до 14 числі нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям за контрактом та військовослужбовцям строкової служби та інших належних виплат особовому складу, щомісячно до 26 числі нарахування заробітної плати працівникам та щомісячно до 10 числі авансу заробітної плати; здійснювати документальне оформлення нарахування грошового забезпечення та заробітної плати в програмі 1"С" бухгалтерія /том 1 а.с. 66-68/.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2006 між Військовою частиною 3059 та ОСОБА_4 (працівник) укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 14, за умовами якого працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому В/ч 3059 матеріальних цінностей /том 1 а.с. 69/.

Як вбачається з письмових пояснень бухгалтера-касира ОСОБА_4 від 23.10.2013, які є додатком до акту ревізії /том 1 а.с. 64/ нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та вільнонайманим працівникам частини, а також перерахування відомостей на Приватбанк проводилось ОСОБА_4

Факт зайвого перерахування працівником ОСОБА_4 коштів в розмірі 107816,78 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4 відповідачем не спростовано.

За змістом письмових пояснень бухгалтера-касира ОСОБА_4 від 23.10.2013, які є додатком до акту ревізії /том 1 а.с. 64/, розбіжність по відомостям виникла у результаті перерахування грошових коштів по деяких військовослужбовцях у зв'язку з перерахуванням їх особистих коштів на картковий рахунок ОСОБА_4 у зв'язку з технічними неполадками в Приватбанку.

У ході проведення ревізії шляхом порівняння даних відомостей, наданих КБ "Приватбанк" на перерахування на особові карткові рахунки військовослужбовців та працівників, що були надані військовою частиною в електронному вигляді на магнітних носіях відділенню банку, з даними нарахувальних відомостей грошового утримання військовослужбовців встановлено та зафіксовано в акті /том 1 а.с. 147/, що за період з 01.01.2013 по 25.10.2013 на карткові рахунки окремих військовослужбовців кошти грошового утримання, які були нараховані та підлягали виплаті, не перераховувалися. Загальна сума коштів не перерахованих на карткові рахунки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складає 31542 грн. Копія відомості недоотриманих коштів грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2013 по 24.10.2013 наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 76/.

У письмових поясненнях від 25.10.2013 /додаток № 36 до акту, том 1 а.с. 65/ ОСОБА_4 пояснила, що отримані нею на розрахункову картку кошти були повернуті на рахунки військовослужбовців.

Однак, при дослідженні даних виписок по особових рахунках військовослужбовців встановлено, що у призначенні платежу не зазначено, що кошти, які надійшли на картковий рахунок є грошовим утриманням, та не визначено від кого надійшли кошти (крім одного випадку - 11.09.2013 по особовому рахунку ОСОБА_5.), при цьому в призначенні платежу зазначено "депозит", "поповнення карткового рахунку", "перерахування коштів через термінал". Крім того, ревізією встановлено, що в виписках по особових рахунках суми надходжень не відповідають сумам нарахованого грошового утримання за відповідний період /том 1 а.с. 148-149, 77, 79-81, 83-84, 86-90, 92-94/.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 безпідставно перераховано кошти на свій картковий рахунок, а відповідачем не доведено перерахування на карткові рахунки військовослужбовців грошового утримання у відповідній сумі за відповідні періоди, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 перераховано кошти грошового утримання на карткові рахунки військовослужбовців.

Із пояснень представника позивача встановлено, що у ході проведення ревізії ОСОБА_4 повернуто Військовій частині 3059 кошти в розмірі 76291,79 грн., що підтверджується квитанцією ПриватБанку та прибутковим касовим ордером № 87 від 21.10.2013, копії яких є додатками до акту ревізії /том 1 а.с. 95/.

Отже, залишок неповернутих ОСОБА_4 коштів зайво виплаченої заробітної плати становить 31524,99 грн. / 107816,78 грн. - 76291,79 грн./.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на копію вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 524/425/14 від 31.01.2014 /том 2 а.с. 14-21/, оскільки наявність вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для звільнення особи від матеріальної відповідальності за заподіяну бюджетній установі матеріальну шкоду.

Слід також зазначити, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 524/425/14 від 31.01.2014, зокрема, ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання Військової частини 3059 виконати пункт 1 вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, а саме: забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_4 на суму 31524, 99 грн., - обґрунтована та підлягає задоволенню.

Пунктом 4 письмової вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034 відповідачу пред'явлено вимогу забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису, на суму 98452,37 грн.

Підставою для формування даної вимоги слугував висновок про те, що одержані доходи від платних послуг відповідачем не спрямовувалися на відшкодування витрат на нарахування та виплату грошового утримання військовослужбовців, які згідно табелів обліку патрулювання приймали участь у процесі надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки згідно укладених договорів, що суперечить вимогам ст. 13 Бюджетного кодексу України, внаслідок чого необґрунтовано витрачено асигнувань із загального фонду на загальну суму 98452,37 грн., в тому числі: по КЕКВ 1112 "Грошове утримання військовослужбовців" на загальну суму 73311,73 грн., в тому числі: за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 на суму 21650,75 грн., за 2012 рік на суму 29094,77 грн., за період з 01.01.2013 по 31.08.2013 на суму 22566,21 грн., та по КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату" на суму 25140,64 грн., в тому числі: за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 на суму 7243,38 грн., за 2012 рік на суму 10220,33 грн., за період з 01.01.2013 по 31.08.2013 на суму 7676,92 грн. /том 1 а.с. 192/.

У акті перевірки зазначено, що в розрахунках потреби на покриття видатків за загальним фондом, зменшення фінансування видатків на надання послуг, які повинні покриватись за рахунок доходів від їх надання (із спеціального фонду бюджету), зокрема, витрати на грошове забезпечення не враховувались. У 2011-2013 роках зміни до кошторису щодо збільшення видатків по спеціальному фонду на нарахування та виплату грошового утримання військовослужбовців та зменшення таких видатків по загальному фонду не вносились. Касові видатки із спеціального фонду до загального не відшкодовувались. За період з 01.07.2011 по 31.08.2013 грошове утримання та нарахування (на утримання) військовослужбовців, які згідно табелів обліку часу патрулювання приймали участь у наданні платних послуг з охорони громадського порядку та безпеки, згідно укладених договорів, нараховувалась та виплачувалась за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Однак, вказані висновки акту ревізії суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Як вбачається з акту ревізії, фактів нецільового використання коштів спеціального фонду кошторису на суму 98452,37 грн. ревізією не встановлено.

Згідно положень статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Виходячи з аналізу норм законодавства, видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм. Тобто, у разі, коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

При цьому при плануванні видатків на преміювання таких працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.09.2010 № 436 /надалі - Інструкція № 436/, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно пункту 1.12 Інструкції № 436 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, при проведенні ревізії перевіряючими не враховано те, що військовослужбовці Військової частини 3059, виплата грошового забезпечення яким проводилась за рахунок загального фонду, залучалися до надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки згідно укладених договорів у службовий час під час несення ними військової служби.

При цьому відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 436 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Слід також зазначити, що складені перевіряючими під час проведення ревізії розрахунки фактичних витрат з грошового забезпечення військовослужбовців, копії яких наявні у матеріалах справи, здійснені без застосування будь-яких методик. Із наданих копій розрахунків неможливо встановити, які саме складові грошового забезпечення були враховані перевіряючими при здійсненні розрахунків.

Пред'явлена вимога забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису, на суму 98452,37 грн. не конкретизована, носить загальний характер та не встановлює порядку та способу її виконання.

У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що оскільки порушення допущено в минулих бюджетних періодах, відшкодування порушення необхідно здійснити шляхом повернення коштів загального фонду кошторису Військової частини 3059 на 2014 рік до Державного бюджету /том 1 а.с. 258/.

Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Механізм повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих як субвенція, розпорядником бюджетних коштів та повернення коштів одержувачем бюджетних коштів у разі нецільового використання ними у поточному чи минулому роках бюджетних коштів встановлений Порядком повернення бюджетних коштів до відповідно бюджету у разі їх нецільового використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1163.

Однак, ревізією не встановлено нецільового використання Військовою частиною 3059 бюджетних коштів на суму 98452,37 грн. та Військова частина 3059 не є одержувачем бюджетних коштів у розумінні пункту 38 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 4 письмової вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034, яким відповідачу пред'явлено вимогу забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису, на суму 98452,37 грн. не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Пунктом 3 письмової вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034 відповідачу пред'явлено вимогу ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів.

Підставою для формування вказаної вимоги слугував висновок про те, що військовою частиною перераховано та виплачено у січні 2012 року премію військовослужбовцям за грудень 2011 року, не передбачену кошторисом на 2012 рік в сумі 49576,35 грн. та, як наслідок, нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 17202,99 грн., чим порушено вимоги п.1 ст. 3, ст. 7, ст. 51, ст.119 Бюджетного кодексу України, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів військовою частиною, в саме використання бюджетних коштів на цілі, що не передбачені бюджетними призначеннями /том 1 а.с. 132/.

05.01.2012 командиром військової частини 3059 видано наказ № 14 "Про виплату премії за грудень 2011 р. військовослужбовцям військової частини 3059" /том 1 а.с. 44/.

У акті ревізії зафіксовано /том 1 а.с. 131/, що на підставі вказаного наказу у січні 2012 року за рахунок коштів загального фонду, офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом нараховано та виплачено премію в сумі 49576,35 грн., яка не передбачена кошторисом, затвердженим на 2012 рік.

Аналізуючи зміст пункту 3 письмової вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034, суд дійшов наступних висновків.

Механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - порушення бюджетного законодавства), зокрема, нецільового використання бюджетних коштів - на суму такого використання, встановлено Порядком зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 № 255 /надалі - Порядок № 255/.

Відповідно до пунктів 3-5 цього Порядку № 255 рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.

У разі встановлення одного з порушень бюджетного законодавства контролюючий орган протягом десяти робочих днів з дати підписання протоколу про таке порушення або реєстрації акта ревізії, а в разі наявності заперечень (зауважень) до акта ревізії - з дати подання письмового висновку щодо таких заперечень (зауважень) подає до Мінфіну (місцевого фінансового органу, головного розпорядника коштів відповідного бюджету) протокол про порушення бюджетного законодавства або засвідчену підписом керівника контролюючого органу копію акта ревізії, що скріплений печаткою такого органу. Разом з копією акта ревізії контролюючим органом подається довідка про порушення бюджетного законодавства, що складається у порядку, визначеному Мінфіном. Одночасно з поданням зазначених документів керівник контролюючого органу приймає в установленому законодавством порядку рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами розпорядника бюджетних коштів, який вчинив порушення бюджетного законодавства.

Міністр фінансів (керівник місцевого фінансового органу, головний розпорядник коштів відповідного бюджету) протягом п'яти робочих днів після надходження документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, приймає рішення про зменшення бюджетних асигнувань у поточному бюджетному періоді розпоряднику бюджетних коштів, який вчинив порушення бюджетного законодавства (далі - рішення про зменшення бюджетних асигнувань).

Таким чином, обов'язок щодо ініціювання перед головним розпорядником коштів відповідного бюджету про зменшення бюджетних асигнувань у поточному бюджетному періоді розпоряднику бюджетних коштів, який вчинив порушення бюджетного законодавства покладено на контролюючий орган, а саме на позивача, а прийняття рішення про зменшення бюджетних асигнувань відноситься до повноважень головного розпорядника коштів відповідного бюджету.

Отже, пред'являючи зазначену вимогу, контролюючий орган фактично перекладає свій обов'язок щодо ініціювання перед головним розпорядником коштів відповідного бюджету про зменшення бюджетних асигнувань на відповідача.

У свою чергу, законодавством України не передбачено обов'язку розпорядника коштів ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань та не встановлено порядку такого ініціювання.

При цьому слід зазначити, що саме по собі ініціювання автоматично не тягне за собою зменшення бюджетних асигнувань, оскільки повноваженнями щодо прийняття рішення про зменшення бюджетних асигнувань у даному випадку наділений головний розпорядник коштів відповідного бюджету, а не відповідач.

За таких обставин вчинення дії, зазначеної у пункті 3 вимоги про усунення порушень від 09.01.2014 № 01-14/0034 /ініціювання/ не тільки не передбачене законодавством України, але саме по собі не є усуненням встановленого ревізією порушення, оскільки відповідач не може прийняти рішення щодо зменшення самому собі бюджетних асигнувань.

При цьому слід зазначити, що позивач звертався до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справи України з листом від 10.01.2014 № 16-08-3-14/130 "Про зменшення бюджетних асигнувань" /том 2 а.с. 38-40/, однак, листом Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справи України від 27.01.2014 № 3/21/1-276 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для зменшення бюджетних асигнувань військовій частині 3059 /том 2 а.с. 43/.

З огляду на викладене, вимога ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів, - не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання виконати вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, а саме: пункт 3. Ініціювати перед головним розпорядником застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на суму 66779,34 грн. нецільового використання бюджетних коштів; пункт 4. Забезпечити відшкодування порушень щодо покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 98452,37 грн., - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Військової частини 3059 про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов'язати Військову частину 3059 (ідентифікаційний код 25575730) виконати пункт 1 вимоги про усунення виявлених порушень від 09.01.2014 року № 01-14/0034, а саме: забезпечити відшкодування коштів зайво виплаченої заробітної плати бухгалтеру ОСОБА_4 на суму 31524, 99 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот двадцять чотири гривні дев'яносто дев'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.

Суддя С.С. Сич