Ухвала суду № 39472260, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/36206/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.04.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 824/483/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛС ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АД Плюс"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області від 19.02.2013 № 0000022200/1578.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ "АД-Плюс" за період з 01.07.2012 по 30.11.2012, складено акт № 50/2200/30844146 від 07.02.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 486 210,0 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 19.02.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000022200-1578, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 486 210,00 грн., та нарахована штрафна санкція у розмірі 121 552,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "АД-Плюс", на виконання умов договорів поставки товарів, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "АД-Плюс", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи відповідача щодо непідтвердження фактів поставки меляси бурякової, на підставі договорів №111/02 від 03.07.2012 та №152/02 від 01.10.2012, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення від ТОВ "АД-Плюс" до ТОВ "ГАЛС ЛТД", судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки, податковим органом не було досліджено особливостей поставки даного виду продукції.

Так, судами встановлено, що меляса являється вторинним продуктом у переробці цукрового буряка в цукор, у наступному використовується для виробництва спиртовмісних добавок, що не являються харчовими продуктами. Цукрові заводи переробляють цукровий буряк для фізичних осіб на давальницьких умовах. При цьому, потреби у таких осіб в мелясі немає. В подальшому меляса продається фізичним особам-підприємцям на підставі забірної відомості. Відображення купівлі-продажу меляси в документах бухгалтерського обліку у фізичних осіб (що надавали для переробки цукровий буряк) на цьому етапі не відбувається. До моменту продажу для однієї партії (кількість, що завантажується в один автомобіль) меляса знаходиться на цукровому заводі, оскільки її перевезення потребує спеціального транспорту. Разом з тим, місцем поставки меляси бурякової є спиртові заводи, де вона вивантажується. Оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних відбувається під час відвантаження меляси з цукрового заводу.

Отже, в даному випадку меляса продавалась ТОВ "АД-Плюс" на адресу ТОВ "ГАЛС ЛТД" за умовами договорів, за якими транспортні витрати покладаються на покупця.

Також, факт використання придбаної продукції підтверджується виробничими листами, документами на реалізацію виготовленої із використанням обладнання та сировини продукції. Факт наявності придбаної в ТОВ "АД-Плюс" продукції, обладнання та інших матеріальних цінностей підтверджено актом інвентаризації № 1 від 18.01.2013, проведеної податковим органом під час перевірки позивача.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області - відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.04.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль