Ухвала суду № 39472228, 23.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2014 р. м. Київ К/800/19269/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-2074/12/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 №0000712301, №0000722301 та №0000732301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 355/23-011/22929481 від 02.11.2011, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138 ПК України, а саме: завищено валові витрати за період, що перевірявся, в загальній сумі 3 281 328, 47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 804 026, 47 грн.;

- ст. 3, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, а саме: завищено суму податкового кредиту у розмірі 32037, 99 грн.;

- ст. 185, ст. 188, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а також, ч. 1 ст. 202, ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, в результаті чого встановлено вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), підприємством завищено суму податкового кредиту у розмірі 15 500,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 21.11.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000712301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 936,78 грн., з яких: 39 124,52 грн. - за основним платежем; 11 812,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000722301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 894 207,09 грн., з яких: 804 026,46 грн. - за основним платежем; 90 180,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000732301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 413,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, між позивачем та ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Торговий дім «Агро Інвест», ТОВ «Агрофонд України» ПП «Юнітекс - Трейд», ПП «Фактура» були укладені договори з придбання товарів (технічних культур, зернових, інших компонентів для комбікорму, насіння ріпака, сої, кукурудзи тощо).

Кошти, сплачені контрагентам, позивачем було включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачені вказаним контрагентам у складі ціни придбання товару, на підставі податкових накладних, було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов вищезазначених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи, належними чином оформленими, первинними документами: видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Крім того, сировина, що була придбана позивачем у вказаних контрагентів, була використана у виробництві, що підтверджується звітами (книгою кількісно-якісного обліку хлібопродуктів), технічними умовами на виробництво комбікормів, рецептом на виробництво комбікорму, дослідженими у судовому засіданні.

Матеріалами справи свідчать, що на момент здійснення спірних операцій, відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Торговий дім «Агро Інвест», ТОВ «Агрофонд України» ПП «Юнітекс - Трейд», ПП «Фактура» були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль