Ухвала суду № 39472174, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/96612/11

№ К/9991/96612/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції у і м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011

у справі № 2а-4824/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Іноземного підприємства «Аврора»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

за участю прокурора Комінтернівського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 22.12.2010 № 000341800/0.

У касаційній скарзі Основ`янська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 09.12.2010 № 5434/18-012/34756588, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за листопад 2009 року на загальну суму 6891872,61 грн. за нікчемними правочинами з поставки позивачу ТОВ «Карпос» товарів, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у податковому обліку за червень 2010 року у сумі 6891872,61 грн.

За результатами перевірки Основ`янська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 000341800/0 про визначення ІП «Аврора» податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 10337808,92 грн., у т.ч.: 6891872,61 грн. - основний платіж, 3445936,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Карпос» договори: 1) договір поставки від 06.03.2009 №114/07/09 (з додатковими угодами від 15.12.2009 та від 01.04.2010), за яким ІП «Аврора» є покупцем, на поставку товару на загальну суму 7419674,14 грн. у т.ч. ПДВ 1236612,33 грн.; 2) договір комісії від 06.03.2009 № 32/04/09, за яким ІП «Аврора» (комісіонер) зобов`язується реалізувати товар ТОВ «Карпос» (комітент); 3) договір комісії від 01.04.2009 №456/07/09, за умовами якого ТОВ «Карпос» (комісіонер) зобов'язується реалізувати товар ІП «Аврора» (комітент).

За наслідками договору комісії від 06.03.2009 № 32/04/09 у червні 2010 року ІП «Аврора» перерахувало на користь комітента грошові кошти (компенсацію за реалізований товар) у сумі 21211561,70 грн., у т.ч. ПДВ - 3535260,00 грн., а на підставі угоди від 30.06.2010 сторони в договорі провели залік зустрічних однорідних вимог на 12600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2100000,00 грн. Сума винагороди комісіонера ІП «Аврора», згідно з актом наданих послуг від 30.06.2010, склала 15600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2600000,00 грн. (загальний обсяг реалізованого товару - 86354009,48 грн.). За договором комісії від 01.04.2009 №456/07/09 комісійна винагорода ТОВ «Карпос», згідно з актом наданих послуг від 30.06.2010, склала120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; загальна вартість реалізованого комісіонером товару склала 10147454,12 грн., у т.ч. ПДВ 1691242,35 грн.

З посиланням на виконання вказаних договорів ТОВ «Карпос» виписало позивачу податкові накладні від 29.06.2010 № 11/2 по факту перерахування отриманих від реалізації товарів грошових коштів в сумі 21211561,70 грн., в тому числі ПДВ 3535260,28 грн., від 29.06.2010 № 17/2 по факту заліку зустрічних вимог в сумі 12600000,00 грн., в тому числі ПДВ 2100000,00 грн., від 30.06.2010 № 2/2 на поставку товарів продовольчої загальною вартістю 7419674,12 грн., в тому числі ПДВ 1236612,33 грн. та від 30.06.2010 № 79/1 на поставку комісійних послуг в сумі 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,00 грн. На підставі яких позивач сформував податковий кредит у сумі 6891872,61 грн. в податковому обліку за червень 2010 року. Оплата була здійснена частково у безготівковій формі, а частково шляхом заліку зустрічних вимог.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу ТОВ «Карпос» товару за договором поставки так і передача товару за договорами комісії не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з мотивів реального характеру поставок за вказаними договорами постави та комісії, пославшись на додані до матеріалів справи податкові накладні, товарно-транспортні накладні та факт розрахунку між сторонами, а також з мотивів не доведення у судовому процесі нікчемності, укладених між позивачем та ТОВ «Карпос», правочинів.

При цьому, суди не дали оцінки доводам податкового органу, якими він обґрунтовував правомірність донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість, а також свої висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Карпос» з огляду на відсутність економічного змісту цих правочинів.

Заперечуючи проти позову, податковий орган звертав увагу суду на те, що вказані юридичні особи ІП «Аврора» та ТОВ «Карпос» входять до однієї фінансово-товарної групи « TAGIT», які здійснюють операції для отримання неправомірної податкової вигоди, оскільки при відображенні в деклараціях з ПДВ сумові показники податкових зобов`язань та податкового кредиту однакові з періодичністю через ланку, а отже правочини між ІП «Аврора» та ТОВ «Карпос» були спрямовані не на реальне настання наслідків.

Однак, вказані доводи суди попередніх інстанцій не перевірили та не дали оцінки.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Як свідчать копії податкових накладних додані позивачем до матеріалів справи на реального характеру поставок між позивачем та ТОВ «Карпос», адресою ТОВ «Карпос» (продавець) вказано м. Харків, вул.Академіка Павлова, 120, а адресою ІП «Аврора» (покупець) вказано: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139. Разом з тим, згідно копій доданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які позивач надав на підтвердження реального переміщення товару від продавця до покупця та від комітента до комісіонера, за якими відправником є ТОВ «Карпос», а вантажоодержувачем ІП «Аврора», при цьому адреса пункту розвантаження вказана як м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, тобто та адреса, яка вказана як адреса місцезнаходження продавця товару. При цьому, предметом договорів поставки і комісії є товари продовольчої групи, які є в переліку як в податковій накладній від 30.06.2010 № 2/2, виписані на поставку товару (а.с. 93-109, т.1), так і в податкових накладних від 30.06.2010 № 11/2 і № 17/2, виписаних на підставі договору комісії (за цими податковими накладними ТОВ «Карпос» продавець, а ІП «Аврора» покупець) (а.с.48-215, т.2).

На вказані обставини суди попередніх інстанцій не звернули увагу, тоді як, враховуючи, що позивач і ТОВ «Карпос» входять до складу фінансово-торгівельної групи «Tagit», ці обставини підлягали детальному з'ясуванню і оцінці, оскільки можуть свідчити про те, що між позивачем і ТОВ «Карпос» шляхом укладення договорів, в яких вони виступають, по черзі, як постачальник, комісіонер, комітент, здійснюється взаємна передача товару з метою отримання підстав для мінімізації податкових зобов'язань.

Крім того, враховуючи доводи податкового органу щодо відсутності економічного змісту в угодах між позивачем та ТОВ «Карпос», перевірці судом підлягає наявність економічного змісту при визначенні вартості послуг комісіонера за договором комісії від 06.03.2009 № 32/04/09 - 15600000,00 грн. при загальному обсязі реалізованого товару у сумі 86354009,48 грн., тобто 18 %, при тому, що комісійна винагорода комісіонера за договором комісії від 01.04.2009 №456/07/09 становила 1, 2 %.

Не отримала ніякої оцінки судом і приєднана до справи довідка ДПІ у Москоавському районі м. Харкова від 20.08.2010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Карпос» (а.с.1532-164, т.3). В цій довідці наведені співставлені дані сум податкових зобов'язань і податкового кредиту суб'єктів підприємницької діяльності, які входять до фінансово-торгівельної групи «Tagit», в тому числі ТОВ «Карпос» і ІП «Аврора», які свідчать про те, що в податковому обліку цих суб'єктів підприємницької діяльності відображені одні й ті ж показники з періодичністю через ланку.

Визнання законом за суб'єктом підприємницької діяльності права на вибір виду діяльності, контрагента та свободи укладення господарського договору не означає, що фінансово-господарські результати будь-якого договору можуть бути підставою для податкового обліку. Якщо сторони договору мали на меті отримання тільки підстави для відтворення певних показників в податковому обліку і досягнення у такий спосіб найбільш сприятливого для себе режиму оподаткування, фінансово-господарські результати такого договору не можуть враховуватись в податковому обліку.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, однак, це до уваги не взяли, формально послались на надані позивачем документи бухгалтерського і податкового обліку, не встановивши дійсних обставин справи.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо реального характеру поставок та вирішити спір відповідно до встановлених у справі обставин та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції у і м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош