Ухвала суду № 39471938, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/45145/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року

у справі № 816/1914/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод металевих

виробів»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод металевих виробів» (надалі - позивач, ПАТ «Кременчуцький завод металевих виробів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2013 року № 0001712202/65, № 0001702202/66, № 0001692202/632, № 0001682202/633.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року позовні вимог задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 28 березня 2013 року № 0001712202/65, № 0001702202/66, № 0001692202/632, № 0001682202/633.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень від 28 березня 2013 року № 0001682202/633 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок прибуток приватних підприємств» на загальну суму 477252 грн. 75 коп., з них: за основним платежем - на суму 389766 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 87486 грн. 75 коп.), № 0001692202/632 (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 138168 грн. 75 коп., з них: за основним платежем - у сумі 111468 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 26697 грн. 75 коп.), № 0001702202/66, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 11537 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2884 грн. 25 коп.), № 0001712202/65 (зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 6841, у тому числі: за червень 2010 року на суму 5213 грн. та за липень 2011 року на суму 1628 грн.), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 7 березня 2013 року № 1987/22.2-12/01181618, в про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надалі також - Закон № 334/94-ВР), підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 389764 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року -2230 грн., за 2 квартал 2010 року - 49286 грн., за 3 квартал 2010 року - 138236 грн., за 4 квартал 2010 року - 153408 грн., за 1 квартал 2011 року - 9999 грн., за 2 квартал 2011 року - 7194 грн., за 3 квартал 2011 року - 6394 грн., за 4 квартал 2011 року - 16236 грн., за 1 квартал 2012 року - 2261 грн., за 2 квартал 2012 року - 2261 грн., за 3 квартал 2012 року - 2261 грн.; підпункту. 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі також - Закон № 168/97-ВР), пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 123448 грн., у тому числі: червень 2010 року - 11537 грн., липень 2010 року - 47620 грн., серпень 2010 року - 186 грн., вересень 2010 року - 103 грн., жовтень 2010 року - 29962 грн., листопад 2010 року - 18368 грн., грудень 2010 року - 5030 грн., січень 2011 року - 931 грн., лютий 2011 року - 1806 грн., травень 2011 року - 1944 грн., червень 2011 року - 443 грн., листопад 2011 року - 4750 грн., грудень 2011 року - 768 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 7277 грн., в том числі за червень 2010 року в сумі 5213 грн., липень 2011 року в сумі 2064 грн. і завищено бюджетне відшкодування у сумі 11537 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 11537 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «Астелікс-2007», ТОВ «Алівіс», ПП «Екобудсервіс-Плюс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «Крилвінкварц», ПАТ «Крюківський вагонобудівельний завод».

На думку відповідача позивачем занижені показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та рядку 05 Декларацій «Витрати операційної діяльності» в сумі 80245 грн. по господарським операціям з ТОВ «В.Л.В.», ПП «Екобудсервіс-Плюс», ТОВ «Крилвінкварц», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, а також встановлено заниження показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» та у рядку 03ІД Декларації «Інші доходи» за період з 1 жовтня 2009 року по 30вересня 2012 року на загальну суму 96294 грн. по господарським операціям з ТОВ «В.Л.В.», ПП «Екобудсервіс-Плюс», ТОВ «Крилвінкварц», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 Крім того, Кременчуцькою ОДПІ встановлено завищення позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту по взаємовідносинам з даними контрагентами.

Дані порушення відповідач пов'язує з укладенням із вказаними вище контрагентами нікчемних угод, посилаючись на акти перевірок контрагентів, та вважає, що отримані позивачем згідно первинних документів бухгалтерської звітності від вказаних контрагентів товари є безоплатно отриманими товарами, а тому їх вартість підлягає включенню до складу інших доходів позивача перевіряємого періоду.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, за змістом підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення визначені і Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

На підставі наведених вище доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Так, зокрема, фактична поставка товару ПП «Екобудсервіс-плюс», на підставі договору № 17/06 про разову поставку продукції підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, подорожнім листом вантажного автомобіля, сертифікатом якості № 3 від, рахунком-фактурою, прибутковим ордером, платіжним дорученням, доказами використання товару позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо господарських операцій та ФОП ОСОБА_4, судами попередніх інстанцій встановлено, що між вказаними суб'єктами господарювання укладено договір купівлі продажу на виконання умов якого позивачем було отримано ґрунт (фарба), електроди, рукавиці, які використовуються позивачем згідно технологічного процесу для виконання робіт по виготовленню металевих конструкцій, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами та прибутковими ордерами, платіжними дорученнями.

За укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договором від 6 січня 2011 року № 6 позивачем було отримано продукцію, яка використовуються позивачем при виконанні робіт по виготовленню металевих конструкцій, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками - фактурами, прибутковими ордерами, витягом з Журналу реєстрації довіреностей, платіжними дорученнями.

12 грудня 2011 року між ТОВ «Крилвінкварц» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір № 57/12 про разову поставку продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця дріт зварювальний Св 08Г2С d1,2мм кількістю 0,452 т на загальну суму 4610,4 грн., з них ПДВ - 768,4 грн., а покупець зобов'язується прийняти у власність продукцію та оплатити її. Факт отримання товару від ТОВ «Крилвінкварц» за укладеним договором поставки підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, подорожнім листом службового легкового автомобіля №, рахунком-фактурою, прибутковим ордером, витяг із Журналу реєстрації доручень, платіжними дорученнм. Придбаний позивачем дріт зварювальний використовується на підприємстві для виконання робіт по виготовленню металевих конструкцій та закуплявся з метою здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «В.Л.В», то судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне поставка товару (масло кам'яновугільне) на виконання умов договору поставки від 14 листопада 2011 року № 53/11 підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, прибутковим ордером, витягом з Журналу реєстрації, платіжним дорученням.

При цьому не є такими, що спростовують реальність господарських операцій та отримання товарів з повною сплатою відповідних коштів, доводи податкового органу про неможливість фактичного здійснення контрагентами-постачальниками ПП «Екобудсервіс-Плюс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «В.Л.В.», ТОВ «Крилвінкварц» господарських операцій, з огляду на те, що господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом за умови ненадання податковим органом доказів, які б спростовували відповідність наданих платником податків документів податкового обліку дійсності.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» та у рядку 03ІД Декларації «Інші доходи» за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року на загальну суму 721543 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2010 року - 94476 грн., за 3 квартал 2010 року - 299913 грн., за 4 квартал 2010 року - 327154 грн.) по господарським операціям з ПП «Астелікс-2007» та ТОВ «Алівіс». Перевіркою також встановлено заниження показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та рядку 05 Декларацій «Витрати операційної діяльності» в сумі 568986 грн. (в тому числі: за 2 квартал 2010 року - 755415 грн., за 3 квартал 2010 року - 235736 грн., за 4 квартал 2010 року - 257835 грн.) по господарським операціям з ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод», оскільки придбання товару, що був реалізований ПП «Астелікс-2007» та ТОВ «Алівіс», здійснено позивачем у ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод». Вказані порушення відповідач пов'язує з укладенням між позивачем та ПП «Астелікс-2007», ТОВ «Алівіс» нікчемних правочинів, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, Кременчуцькою ОДПІ у акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємому періоді формував податковий кредит за рахунок безтоварних операцій з ТОВ «Алівіс» та ПП «Астелікс-2007».

Між позивачем (постачальник) та ПП «Астелікс-2007» (покупець) укладено договір поставки від 28 червня 2010 року № 21/06, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Фактичне виконання господарської операції за укладеним договором підтверджується податковими накладними, накладними, рахунками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями. копії яких наявні у матеріалах справи.

Реальність господарської операції з поставки товару на виконання умов договору від 25 листопада 2010 року № 32/11, укладеного між позивачем та ПП «Алівіс» підтверджується специфікацією, податковими накладними, накладними, рахунками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями.

При цьому в касаційній скарзі не ставляться під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про те, що товар, реалізованими позивачем ПП «Астелікс-2007», ПП «Алівіс», придбавався у ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод».

Також не є такими, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ПП «Астелікс-2007», ПП «Алівіс»), посилання позивача на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2010 року,яким ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частинами 2,3 статтею358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року, з огляду на те, що у вказаному рішення відсутнє будь-яке встановлення обставин щодо ведення господарської діяльності ПП «Астелікс-2007», ПП «Алівіс».

Так само і результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається ДПІ на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Щодо висновків позивача про завищення позивачем у перевіряємому періоді показників у рядку 06.2 Декларацій «Адміністративні витрати» в сумі 62889 грн. по господарським операціям з ТОВ «Юртранссервіс», а також встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядках 06.4, 06.5 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» в сумі 44638 грн. по господарським операціям з ПП «Явір-2000», з огляду на неможливість визначити необхідність виробничої потреби позивача в отриманні юридичних послуг та послуг з охорони та віднесення їх до складу витрат судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємому періоді у штаті ПАТ «Кременчуцький завод металевих виробів» відсутня посада юриста, у зв'язку з чим між позивачем (замовник) та ТОВ «Юртрансервіс» (виконавець) укладено договір від 9 липня 2008 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується виконати роботи, пов'язані з юридичним обслуговуванням господарської діяльності замовника, виходячи з видів робіт, зазначених в статті 2 цього договору, а замовник зобов'язується оплатити дані роботи.

Фактичне виконання умов договору про надання юридичних послуг позивач підтверджує актами приймання-передачі виконаних робіт, звітами про виконані роботи, податковими накладними та рахунками на оплату юридичних послуг, платіжними дорученнями.

Як слідує із звітів про виконані роботи ТОВ «Юртрансервіс» надавалися позивачу юридичні послуги, що полягали у розгляді, визначенні на відповідність діючому законодавству та візуванні внутрішніх документів; участі у нарадах, переговорах, засіданнях комісій позивача; участі у судових засіданнях за участю Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод металевих виробів»; наданні усних консультацій з питань, пов'язаних з застосуванням податкового законодавства України та по іншим питанням, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю замовника.

Так, оскільки корисний ефект від діяльності з надання послуги не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги, а необхідність надання юридичних послуг ТОВ «Юртранссервіс» та їх фактичне надання підтверджується документально та відповідає звичайній діловій практиці, що спрямована на отримання економічного ефекту від отримання таких послуг, - суди попередніх інстанцій дійшли вірного про правомірне зменшення позивачем витрат на суму коштів, що була сплачена контрагенту.

10 листопада 2008 року між позивачем (замовник) та ПП «Явір-2000» укладено договір № ЯКР/4161 про охорону об'єктів з використанням охоронної сигналізації , за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, пов'язаних з виїздом співробітників виконавця для охорони майна, що знаходиться на об'єктах замовника (додаток № 1), після одержання на пульт централізованого спостереження тривожних сигналів «Тривога» від системи охоронної сигналізації. Згідно пункту 1.3 договору охорона об'єкта здійснюється в дні та години, вказані в дислокації-розрахунку, що додається до договору (додаток № 1). Порядок здавання об'єкта під централізовану охорону, зняття об'єкту з охорони та порядок користування тривожною сигналізацією встановлюється відповідною Інструкцією (додаток № 2 до договору), яка є його невід'ємною частиною (пункт 1.5 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Явір-2000» мало ліцензію серії АБ № 114072, видану Міністерством внутрішніх справ України 1 грудня 2004 року, на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадського порядку з терміном дії з 22 листопада 2004 року по 22 листопада 2009 року та має ліцензію серії АВ № 472815, видану Міністерством внутрішніх справ України 23 листопада 2009 року, на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадського порядку з терміном дії з 22 листопада 2009 року по 22 грудня 2014 року.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач є власником будівлі та споруди, яка знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Крупської, 2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2063944.

Фактичне виконання умов договору про послуг охорони позивач підтверджує копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних та рахунків на оплату послуг охорони. Оплата за надані послуги з охорони здійснювалася позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Метою укладення з ПП «Явір-2000» договору № ЯКР/4161 від 10 листопада 2008 року стало виконання зобов'язань за договором № 28/08 від 4 серпня 2008 року, укладеним з ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод», за умовами якого позивач (орендодавець) передає, а ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод» (орендар) приймає в порядку та на умовах, передбачених цим договором у користування за плату два ангари та бокс за адресою: м. Кременчук, вул. Крупської, 2 для складування матеріалів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки винесені без врахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко