Ухвала суду № 39471786, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/53428/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 1512/7927/2012 за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 823 від 05.06. 2001 року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 823 від 05.06.2001 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, залишивши в силі постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2013 року. Скарга обгрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно з ордером №1663 від 22 червня 1974 року ОСОБА_4 на родину з 4 осіб: ОСОБА_2 - жінка, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_5 - донька, була представлена трикімнатна квартира АДРЕСА_1. В квартирі були зареєстровані позивач, батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2, сестра позивача ОСОБА_5 ОСОБА_5 була донькою ОСОБА_4 від першого шлюбу.

ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, у них народилися діти: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

09 жовтня 1996 року рішенням Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 була визнана особою, яка втратила право на жилу площу в спірній квартирі.

15.03.2003 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У 2000 році спірна квартира була приватизована та було видано свідоцтво про право власності на квартиру № 19-14362 від 12 грудня 2000 року на ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1.

18.11.2005 року помер ОСОБА_4. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

В 2011 році ОСОБА_5 померла.

У вересні 2011 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та вселення.

З матеріалів цивільної справи № 2-6069/11 за вказаним позовом вбачається, що матеріали, на підставі яких виносився припис № 1510-К-П від 17.05.2001 року у прокуратурі Київського району м. Одеси не збереглися. Саме на підставі даного припису було здійснено розпорядження голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 823 від 05.06.2001 року про доповнення рішення виконавчого комітету Київської районної ради в м. Одесі щодо збереження жилої площі за адресою: АДРЕСА_1 за неповнолітніми ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, які залишилися без опіки батьків та на час перебування в дитячому закладі.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що предметом позову по даній справі є розпорядження голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 823 від 05.06.2001 року. Даним розпорядженням голова районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради вніс зміни до мотивувальної частини рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 122 від 17.02.1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 122 від 17.02.1995 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 влаштовані до будинку дитини на повне державне утримання.

На підставі подання прокуратури Київського району м. Одеси № 1510-К-П від 17.05.2001 року було видано розпорядження голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 823 від 05.06.2001 року, яким було внесено зміни до рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 122 від 17.02.1995 року щодо збереження жилої площі за адресою: АДРЕСА_1 за неповнолітніми ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, які залишилися без опіки батьків та на час перебування в дитячому закладі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що в 1995 році діяльність виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів регулювалась Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» № 533-XII від 07.12.1990 року.

Так, відповідно до ст. 31 Закону України № 533, виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним.

Згідно з ст. 49 цього Закону виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету приймаються більшістю від загального складу виконавчого комітету. Розпорядження виконавчого комітету видаються від його імені головою виконавчого комітету.

Апеляційним судом встановлено, що з припиненням повноважень Київської районної ради 1996 році, новий склад ради не обирався, а повноваження відповідної ради на території Київського району м. Одеси, в силу ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», перейшли до представницького органу - Одеської міської Ради.

23 жовтня 1996 року рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 437, в зв'язку із закінченням повноважень Київської районної ради м. Одеси, було створено Київську районну адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради, а також затверджено Положення про Київську районну адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради. Вказаним положенням не передбачено право новоствореного виконавчого органу - Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради щодо внесення змін, доповнень та скасування рішень колегіального органу - виконавчого комітету Київської районної ради м. Одеси.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 524 від 15.06.1999 року, було затверджено нове Положення про районну адміністрацію виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому, так само як і в Положенні, затвердженому рішенням № 437 від 23.10.1996 року, жодним чином не передбачено право голови Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради вносити зміни, доповнювати або скасовувати рішення вже не існуючого виконавчого комітету Київської районної ради м. Одесі.

За таких обставин голова Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради в червні 2001 року не був наділений повноваженнями щодо внесення змін до рішеннь виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів, прийнятих в 1995 році.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що приймаючи розпорядження № 823 від 05.06.2001 року голова Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, у звязку з чим дане розпорядження є незаконним.

Колегія суддів дійшла думки, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 1512/7927/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: