Рішення № 39470580, 24.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 р. Справа № 914/1737/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості», м. Львів

до відповідача: Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, м. Львів

про: стягнення 26 992,00 грн.,

Суддя О. Долінська

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився.

Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості» до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області про стягнення 26 992,00 грн. Ухвалою від 19.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.05.2014р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення № 32/11 від 01.10.2011 р., не повернув вчасно нежитлові приміщення по акту приймання-передачі, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу неустойку в сумі 30 848,00 грн.

23.06.2014 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог, яку суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог ( вх. №3215/14 від 23.06.2014 р.), в якій просить стягнути з відповідача 26 992,00 грн. заборгованості.

В судове засідання 23.06.2014 року судом прийнято заяву позивача за вх. №3215/14 від 23.06.2014 р.. про зменшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 24.06.2014 р. представник позивача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 26.06.2014 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами справи.

В судовому засіданні 24.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, що були подані в попередніх судових засіданнях, суд встановив.

01.10.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Гірхімпром», правонаступником якого в процесі реорганізації є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості (позивач у справі, докази містяться в матеріалах справи) та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області(відповідач у справі) було укладено договір №32/11 на оренду нежитлового приміщення (далі - Договір).

Відповідно до ст 1. даного Договору, орендодавець зобов’язується представити, а орендар прийняти в користування нежитлові підвальні приміщення розташовані по вулиці Стрийська, 98 кімнати №16 загальною площею 48,2 (сорок вісім і 20/100) кв. метрів в оренду у належному Орендодавцю на праві колективної власності будинку за вказаною адресою (реєстраційне посвідчення серії КММ №002637, запис в реєстрову книгу №3 за реєстраційним №1029 від 16.12.97 року ЛОД ДКБТІ та ЕО) терміном до 31.12.2011 р. з правом подальшого продовження терміну оренди при умові здійснення оплати за кожен місяць.

По акту передачі-приймання орендованих приміщень від 01.10.2011 року Орендодавець передав орендарю приміщення згідно договору №32/11 від 01.10.2011 року.

Додатковою угодою від 03.01.2012 р. до договору оренди нежитлового приміщення №32/11 від 01.10.2011 р., укладеною між сторонами, сторони домовились про продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщення №32/11 до 31 грудня 2012 р.

Згідно ст. 5 Договору, внесення плати за орендовані приміщення здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку щомісячно і перераховуються на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 днів від дати одержання рахунку за оренду приміщення.

Згідно ст. 8.8. Договору, після закінчення терміну дії договору звільнити в двотижневий термін займані приміщення і передати іх орендодавцю в непошкодженому придатному для експлуатації стані, якщо питання подальшої пролонгації, умов використання приміщень та оплати не будуть вирішені за згодою сторін.

Після закінчення терміну дії договору №32/11 орендоване приміщення відповідачем, у відповідності до п. 8.8 договору, в двотижневий термін звільнено не було, заяв про припинення договору на адресу позивача не надходило, даний договір, був сторонами пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ст. 284 ГК України до кінця 2013 р.

Вказаним приміщенням відповідач користувався протягом 2013 р. однак орендну плату не сплачував, незважаючи що, договірні відносити тривали орендовані приміщення відповідачем позивачу не передавались, що не заперечувалось представниками позивача та відповідача в процесі розгляду справи.

Листом від 01/912 від 30 грудня 2013 р. відповідачу був наданий для підписання договір оренди на 2014 рік, який станом на сьогодні ним не підписаний відповідачем продовжує користуватись орендованим приміщенням.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №01/166 від 17.04.2014 р. про сплату заборгованості на суму 11 568,00 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач неустойку в сумі 26 992,00 грн. за період з січня 2013 року по травень 2014 року заборгованості не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено,що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Статтею 785 ЦК України встановлено обов’язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785ЦК, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання в межах шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов’язання щодо повернення об’єкта оренди, то суд прийшов до висновку що стягнення неустойки за весь час прострочення (період від 01.01.2013 р. по 01.05.2014 р.) є підставним.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач вказаним приміщенням користувався з січня 2013 року по 1 травня 2014 року, тобто після закінчення терміну дії договору оренди №32/11 від 01.10.2011 року, однак орендну плату не сплачував, приміщення відповідачем позивачу не передавались, що не заперечували представники позивача та відповідача в судовому засіданні, то позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі – 26 992,00 грн..

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1827,00 грн., так як даний спір виник з його вини і вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 526, ст. 785 ЦК України, 283 ГК України, ст. ст. 33,43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області (адреса: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98, Ідентифікаційний код: 00206339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості» (адреса: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98, Ідентифікаційний код: 05524038) 26 992,00 грн. заборгованості та 1827,00 грн. – понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.06.2014 р.

Суддя Долінська О.З.