Постанова № 39470405, 25.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 923/1839/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ М"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світ М"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2013 року ТОВ "Світ М" звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просило стягнути з підприємця ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати у сумі 24 675 грн., 47 310,18 грн. пені та 13 800 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.02.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 24 675 грн. боргу та 39 207 грн. пені, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року рішення суду першої інстанції змінено та постановлено про стягнення з відповідача 24 675 грн. боргу, 648,63 грн. пені, а в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 27 від 01.09.2013 року, за умовами якого ТОВ "Світ М" (орендодавець) передало у тимчасове платне користування підприємцю ОСОБА_4 (орендар) нежитлове приміщення загальною площею 65,60кв.м., розташоване в АДРЕСА_1, ринок ХБК., для розміщення там закладу громадського харчування.

Згідно п. 4.1. зазначеного договору, місячний розмір орендної плати складає 4 600грн., яка сплачується не пізніше 5 числа поточного місяця.

Пунктом 5.3. цього договору передбачено, випадки розірвання договору, зокрема, і у разі не внесення орендної плати протягом двох місяців з дня закінчення строку чергового платежу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, що прийнявши орендне майно у користування за актом від 02.09.2013 року відповідач платежів за нього не здійснював, незважаючи на вимогу орендодавця про розірвання договору та повернення майна на підставі ст. 785 ЦК України продовжує займати спірне приміщення і його заборгованість за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року складає 24 675 грн., правильність обрахування якої доводами відповідача не спростовується.

За таких обставин коли, відповідач в порушення умов договору у встановлений строк та розмірі орендні платежі не здійснював, позивач вправі вимагати сплати боргу, з урахуванням відповідальності відповідача за несвоєчасні платежі, передбаченої п. 4.3. зазначеного договору, а тому суд апеляційної інстанції правомірно постановив про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 24 675 грн. та 648,63 грн. пені, нарахованої з дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко