Постанова № 39470285, 24.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2014 року 09:53 № 826/6672/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Івано-Франківській області

про

скасування постанови від 25.12.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі по тексту – позивач) звернулось з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Івано-Франківській області (далі по тексту – відповідач) про визнання дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №126 від 25.12.2013р. в сумі 4 250грн. протиправними та скасувати постанову від 25.12.2013р. №126.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята неправомірно та підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята за результатами перевірки та відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні 11.06.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області проведено перевірку характеристик продукції в магазині ТОВ “Дієса” “Ельдорадо” у м. Івано – Франківськ, вул. Миколайчука, 2, ТЦ «Арсен».

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2013 р. № 0204.

Як вбачається з акту перевірки, вона проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 р. № 5469-2-7/6, направлення від 27.11.2013р. №299 та у зв’язку з отриманням звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва від 405/01-01 від 26.11.2013 р.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ “Дієса” до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держінспекція) та її територіальних відділень в областях (у тому числі до відповідача по даній справі) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва, у задоволенні позову відмовлено.

Судом у вказаному рішенні зазначено, що Держінспекція у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та п/п. “а” п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, порушення порядку надання згоди на проведення перевірки судом не встановлено, перевірка була призначена у відповідності з встановленими вимогами, судом не встановлено порушень вимог законодавства при здійсненні проведення перевірки позивача, у зв’язку з чим, як зазначив суд, підстави для визнання оскаржуваних дій посадових осіб територіальних органів Держінспекції щодо проведення перевірки магазинів торгівельної мережі ТОВ “Дієса” відсутні.

В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас слід зазначити, що згідно з Актом перевірки встановлено, що на апаратуру, електрообладнання не нанесено Національного знаку відповідності, апаратура не супроводжується інформацією про найменування та адресу імпортера. Зазначено також, що на час перевірки суб’єкт господарювання не надав документації, що дає змогу ідентифікувати будь-який суб’єкт господарювання, який поставив відповідну продукцію.

Інспекція прийшла до висновку про порушення п. 17, 19, 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 р. № 785, п. 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149; ст. 8, ч. 5 п. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Під час розгляду справи позивач не заперечував те, що на зазначену в Акті перевірки продукцію поширюються зазначені вище вимоги Технічних регламентів.

На підставі вищезгаданого Акту перевірки Інспекцією прийнято рішення № 278 від 25.12.2013 р. та рішення № 279 від 25.12.2013 р. про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. В обґрунтування рішення зазначено про відсутність на продукції Національного знаку відповідності.

Згідно з цими рішеннями застосовано заходи – обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку та обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Строк виконання – 17.01.2014 р.

Зазначені рішення не є предметом оскарження у даній справі.

Окрім того, 25.12.2013 р. Інспекцією прийнято постанову № 126 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 4,25 тис. грн. (250 неоподатковуваних мінімумів).

Санкції застосовано на підставі п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, відповідно до якого до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, 24.01.2014 р. Інспекцією прийнято рішення № 7 та № 8 про скасування попередніх рішень про застосування вжиття обмежувальних заходів у зв’язку з виконанням позивачем повністю та результативно останніх рішень. Рішення прийняті на підставі акту перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів.

В контексті наведеного та щодо дотримання строків звернення до суду, слід зазначити, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення позивачу постанови про застосування штрафних санкцій у строк, що перевищує встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України (до дати звернення до суду), а відтак, враховуючи, що відповідь від Держспоживінспекції на скаргу позивача від 27.03.2014 р. сформована 10.04.2014 р. та отримано позивачем 21.04.2014 р., позов поданий позивачем 15.05.2014 р., суд, з урахуванням встановлених нормативів доставки поштової кореспонденції по м. Києву (в контексті направлення відповіді на адресу позивача), не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затв. постановою КМУ № 1149 від 29.10.2009, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність (п.10 Постанови КМУ № 1149 від 29.10.2009).

Разом з цим, у відповідності до п. 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затв. постановою КМУ № 785 від 29.07.2009, на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затв. постановою КМУ № 785 від 29.07.2009, встановлено, що Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599.

В свою чергу, пунктом 5 Правил застосування національного знаку відповідності, затв. Постановою KMУ від 29.11.2001 № 1599, передбачено, що Національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідні документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У той же час, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлена статтею 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” № 2735-VI від 02.12.2010.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 статті 44 вказаного Закону до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

В даному випадку, враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, відсутність з боку позивача належних та допустимих доказів (супровідної документації, результатів фото-фіксації під час перевірки) наявності під час перевірки на продукції або у супровідній документації, на упаковці Національного знаку відповідності, ті обставини, що у зв’язку з виявленими Інспекцією порушеннями Інспекцією були вжиті обмежувальні заходи, рішення щодо чого не оскаржуються позивачем, та ці порушення надалі були усунуті позивачем, що по суті свідчить про визнання позивачем факту порушення та подальше вжиття заходів щодо усунення виявленого порушення, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем виявленого Інспекцією порушення, а саме: факт відсутності під час перевірки на продукції та супровідній документації Національного знаку відповідності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акті перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час перевірки та у зв’язку з прийняттям оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 4250,00 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 255,78 грн. (182,70 грн. за майнову вимогу та 73,08 грн. за немайнову), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (щодо заявлених майнових вимог).

Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму за майновий спір (182,70 грн.) та у зв’язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., яка на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Дієса» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні, 30коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.06.2014р.

Суддя В.В. Амельохін