Рішення № 39467639, 26.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13398/13-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 27 Доповідач Забродський М. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.

суддів: Шевчук А.М., Заполовського В.Й.

з участю секретаря

судового засідання Гукової О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Банк «Приватбанк»

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 січня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24266,35 грн., а також судовий збір в сумі 242,66 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 03 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 1843,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте в порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 30 липня 2013 року має заборгованість за кредитом в сумі 24 266,35 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 січня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2006 року, яка станом на 30 липня 2013 року становить 11 284 грн. 99 коп., а також судовий збір у сумі 112 грн. 84 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення районного суду в частині зменшення розміру нарахованої пені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого він помилково дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені.

Під час розгляду справи не було застосовано до спірних правовідносин норми ст. ст. 549,611,627,629 ЦК України, а відтак розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника.

При укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його умов, у тому числі й пені. Тому нарахування суми неустойки (пені) є правомірним.

Крім того, відповідач не надав суду жодного доказу наявності в нього важкого майнового стану чи будь-яких інших доказів існування істотних обставин справи для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України.

Вважає, що судом першої інстанції не надано ні правового, ні фактичного обґрунтування зменшення розміру неустойки та штрафу .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позов частково та зменшуючи розмір пені до 10 грн. суд першої інстанції у своєму рішенні посилався на те, що нарахований позивачем розмір пені значно перевищує основний розмір заборгованості відповідача за кредитом.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи 03 вересня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 843,40грн. зі сплатою 25,08% річних з остаточним терміном повернення 03 вересня 2008 року включно.

При написанні заяви на отримання кредиту відповідач зазначила, що з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам вона ознайомлена та згодна. Виразила згоду, що дана заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між нею та Банком кредитно-заставний договір (а.с.3).

Відповідно до п.5.1 Умов надання споживчого кредиту передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2., 3.2.3 Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Отже відповідальність ОСОБА_2 в разі порушення зобов'язань за кредитним договором передбачена Умовами про надання споживчого кредиту з якими вона погодилася.

Проте свої зобов'язання за цим договором вона не виконувала і станом на 30 липня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 24 266,5 грн., що складається з 1782,25 грн. заборгованості за кредитом, 7861,01 грн. - по процентам за користування кредитом, 12 991,36 грн. заборгованості з пені, 500 грн. - штраф фіксована частина та 1131,73 грн. штраф відсоток від суми заборгованості.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як роз'яснено у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054,1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 заяву про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та доказів про свій майновий стан суду не надала. Тому підстав для зменшення розміру сплати пені у суду не було.

Отже, розмір обрахованої пені позивачем підлягає стягненню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає збільшенню і розмір стягнутого судового збору до 242,66 грн.

З відповідачки слід стягнути на користь позивача, на підставі п.6 ч.3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з оголошенням в газеті про її виклик до суду у розмірі 480 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 30 травня 2014 року.

За таких обставин рішення суду, в частині зменшення розміру пені, на підставі ст. 309 ЦПК України, необхідно змінити.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309, 313,314,316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 січня 2014 року, в частині стягнення пені, змінити.

Збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором з 10 грн. до 12 991,36 грн.

Збільшити розмір стягнутого судового збору з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» з 112,84 грн. до 242,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» 480 грн. за публікацію оголошення про виклик відповідачки до суду у газеті «Житомирщина» від 17 червня 2014 року

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: