Ухвала суду № 39466201, 24.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 397/395/14 Головуючий у І інстанції Василенко О.М.Провадження № 22-ц/780/2968/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 21 24.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на рішення державного виконавця під час виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою та просила визнати постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Аввакумової Ю.О. про закінчення виконавчих проваджень від 23.04.2014 р. ВП № 8160451 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-240 виданого 19.07.2006 р. та ВП №36882249 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-460 виданого Таращанським райсудом 27 лютого 2013 року незаконними, скасувати та зобов'язати поновити вказані виконавчі провадження.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що виконавчі листи перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві із червня 2008 року за місцем постійного проживання боржника у ОСОБА_3. Аліменти нею отримувались несистематично, станом на 23.01.2014 р. загальний борг становив 69464,19 грн. З метою погашення боргу стягнення було звернено на належний боржнику на праві власності автомобіль Daewoo Nexia 2007 р. випуску, днз НОМЕР_1, який тривалий час був у розшуку. Даний транспортний засіб було затримано та постановлено спец майданчик за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченківська, 16, що за територіальністю відноситься до Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ, у зв'язку із чим старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві винесено постанови від 23.01.2014 р. про закінчення виконавчих проваджень відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із направленням виконавчого документа за місцем знаходження майна боржника у Чернігівську область.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року скаргу задоволено. Визнано вищевказані постанови незаконними та скасовано їх. Зобов'язано старшого державного виконавця відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Аввакумову Ю.О. поновити дані виконавчі провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, старший державний виконавець відділу ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Аввакумова Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що судом проігноровано та не враховано норми п.5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», тому ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 подала заперечення, в яких просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін, як таку що постановлена з дотриманням процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися до зали судового засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишенню ухвали суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції посилався на те, що старшим державним виконавцем не у повній мірі виконано приписи Закону та не надано доказів на виконання кожної з його дій.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У відповідності до п.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 липня 2006 року на підставі якого виданий виконавчий лист №2-240/2006 з ОСОБА_3 стягнуто пеню по аліментам на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в розмірі 339 грн. (а.с.21)

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року зменшено розмір стягуваних згідно до постанови Таращанського районного суду Київської області від 12 лютого 1999 року аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 з ? до 1/6 часини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян, про що було видано виконавчий лист №2-460/2012 . (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів справи, з червня 2008 року виконавчі листи перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС Деснянського РУЮ у м. Києві в провадженні старшого державного виконавця Аввакумової Ю.О.

23.01.2014 р. Аввакумовою Ю.О. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із направленням виконавчого документа за місцем знаходження майна боржника у Чернігівську область, де після тривалого розшуку затримано рухоме майно та постановлено на спеціальний майданчик за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченківська, 16, що за територіальністю відноситься до Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Відповідно до п. 7.21 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Виконавчим листом №2-460/2012 року визначений час закінчення стягнення з боржника ОСОБА_3 періодичних платежів - аліментів ІНФОРМАЦІЯ_2, дата досягнення дитиною повноліття .

Виходячи з аналізу норм п.6 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» суд дійшов до правильного висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки державний виконавець в силу приписів Закону повинен був не закінчувати виконавчі провадження, а відповідно до ст.52 даного Закону визначити порядок звернення стягнення на рухоме майно боржника та в силу ст.62 цього Закону реалізувати існуюче майно.

Отже, виходячи із вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не надано належних доказів, що могли б підтвердити правомірність його дій та не вказано підстав того, що ухвала постановлена без дотримання вимог процесуального законодавства.

Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін.

Керуючись п.6 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 303-304, 307, 312-315, 317-319, 383, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відхилити.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв