Постанова № 39462770, 25.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3986/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Слов'яносербського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика " Слов'яносербська" про стягнення недоїмки в сумі 964382,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора Слов'яносербського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика " Слов'яносербська" про стягнення недоїмки в сумі 964382,20 грн., в якому прокукрор посилався на те, що відповідач у зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має борг на загальну суму 964382,20 грн. Вказана сума внесків визначена відповідачем у звітах за лютий та березень 2014 року. З метою стягнення податкового боргу була виставлена вимога про сплату боргу. Враховуючи те, що сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути з державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика " Слов'яносербська" 964382,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суддя приходить до наступного.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

У ч.2 ст.6 вказаного Закону зазначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 11 статті 9 Закону визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

З матеріалів справи встановлено, що державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 (а.с.16).

Відокремлений підрозділ "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська" є філією державного підприємства «Луганськвугілля» без права юридичної особи (а.с.17) та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області з 15.03.2011 за №29929 (а.с.18).

Суддею встановлено, що відповідно до картки особового рахунку відповідачем за період з лютого по березень 2014 року підлягає перерахуванню до ДПІ в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 964382,20 грн. (а. с. 22-26).

Відповідно до звітів, які надані відповідачем до ДПІ в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області за лютий та березень 2014 року відповідачем підлягає перерахуванню єдиний внесок в сумі 964382,20 грн. (а. с. 5-8).

Позивачем відповідачу було направлено вимогу №Ю-109-17 від 08.05.2014, яку відповідач отримав 13.05.2014 (а. с. 19).

Вказана вимога про сплату боргу відповідачем у встановлені законодавством строки не оскаржена, сума заборгованості ним не перерахована.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора Слов'яносербського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська" про стягнення недоїмки в сумі 964382,20 грн. задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика Слов'яносербська" на користь Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області ( р/р 35236001002687, код одержувача 38411702, банк: УДКСУ у Слов'яносербському районі, МФО 804013, отримувач - Державна податкова інспекція в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 964382,20 грн. (дев'ятсот шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят дві гривні 20 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції у разі її прийняття в письмовому провадженні подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.В. Борзаниця