Ухвала суду № 39461911, 19.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1698/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтек" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрінтек» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "Укрінтек" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Промальянс Енерджі" за період з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку. За результатами перевірки складений акт № 912/22-07/37462850 від 30.01.2014 р.

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ "Компанія "Укрінтек" порушило вимоги п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період на загальну суму 248 655,95 грн.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки а також скарги на податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 р. № 0000022207/205, прийняте на його підставі. Скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, 18.02.2014 року податковим органом на підставі акта перевірки №912/22-07/37462850 від 30.01.2014 року, у якому встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0000022207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 310 820 грн., з яких 248 656 грн. за основним платежем та 62 164 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так доводи податкового органу та суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що позивачем не підтверджено реальний характер господарських взаємовідносин з ТОВ "Промальянс Енерджі".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Промальянс Енерджі" (Постачальник) та ТОВ "Компанія "Укрінтек" (Покупець) 01 лютого 2012 року укладений договір поставки № 154. Постачальник згідно із заявкою покупця, передає йому у власність, а покупець приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання, в асортименті, кількості та по цінах, згідно Специфікації та інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур тощо), які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Товару, що підлягає постачанню та оплаті за цим Договором обумовлюється рахунками, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 3 Договору поставка товару здійснюється за рахунок і засобами Покупця. Датою поставки вважається дата його передачі Постачальником уповноваженому представнику Покупця або транспортній організацій, що виконує доставку. Про поставку Товару свідчить підпис уповноваженої особи Покупця або уповноваженого представника транспортної організації у видатковій накладній або інших еквівалентних документах.

Згідно з п. 4 Договору ціни на товар є звичайними та вказуються у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які надаються Покупцю в момент поставки Товару і включають вартість упаковки та завантаження. Отримання Покупцем Товару на підставі видаткової накладної є підтвердженням прийняття пропозиції Постачальника придати Товар за цінами, вказаними в ній. Оплата Товару здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування Покупцем на рахунок Постачальника коштів протягом 60-ти календарних днів з дати поставки Товару.

Виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями, витягами з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, заявками на перевезення товару, рахунками-фактури, сертифікатами відповідності на продукцію.

Контрагент позивача на час господарських відносин у періоді, що перевірявся, був зареєстрований у якості юридичної особи та платника ПДВ, факт визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Промальянс Енерджі", свідоцтва платника ПДВ на момент проведення господарських операцій не встановлений.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні валових витрат та відповідно податкового кредиту платника податків.

Стосовно доводів податкового органу про наявність помилок у заповненні деяких документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилання податкового органу на відсутність відомостей щодо здійснення господарських операцій між ТОВ «Промальянс Енерджі» (контрагент позивача) та його контрагентами, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ «Промальянс Енерджі».

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, відповідач на вище наведені факти посилається лише на акти перевірки та не підтверджує вказані доводи ніякими іншими доказами.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Курко О. П.

Сторчак В. Ю.