Ухвала суду № 39460073, 17.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.Справа № 820/6244/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМЕКС-ПРО", Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. по справі № 820/6244/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМЕКС-ПРО"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмекс-Про" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішеннь № 0000251501 від 16.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з додатку на додану вартість на загальну суму 25657,50 грн.,з якої 20526,00 грн. за основним платежем та 5131,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000261501 від 16.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1349,45 грн., з якої 1349,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000251501 від 16.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з додатку на додану вартість на загальну суму 25657,50 грн.,з якої 20526,00 грн. за основним платежем та 5131,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення,яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови позову та прийняти нове рішення,яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року та камеральна перевірка уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року яка оформлена актом від 19.12.2013 року № 1762/20-31-15-01-10/35699217.

Встановлено порушення наказу Міністерства фінансів України № 1492 а саме Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року №9029205836.

На основі відповідних актів відповідачем було винесені податкові-повідомлення рішення №0000251501 від 16.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з додатку на додану вартість на загальну суму 25657,50 грн.,з якої 20526,00 грн. за основним платежем та 5131,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000261501 від 16.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1349,45 грн., з якої 1349,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове доведення позивачем неправомірних дій відповідача на основі Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 18.04.2013 року була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року № 9021701543.

Дана декларація не містить відомості в рядку 25.1 "Сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету ".

28.05.2013 року позивачем самостійно подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з додатку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в декларації за березень № 9030978758 та уточнено показник рядку 25.1.

Відповідно пп.120.2 ст.120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності -тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Згідно пп.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.п. а п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Як зазначалося вище позивач здійснив відповідні вимоги податкового законодавства та подав уточнюючий розрахунок і сплатив суму недоплати та штраф (а.с. 60-62).

Тому колегія суддів вважає,що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в даній частині.

Апеляційна скарга повторює позицію викладену в запереченнях на позов та не спростовує висновків суду.

Стосовно податкового-повідомлення рішення №0000261501 від 16.01.2014 року,то колегія суддів зазначає наступне.

20.05.2013 року позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року №9029205836, в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду" зазначено суму 20526 грн., в рядку 25.1 "Сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" відомості відсутні

24.05.2013 року позивачем самостійно було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9030317318 за квітень 2013, де уточнено показники рядку 25 декларації - нараховано податкове зобов'язання в сумі 18040 грн. та рядку 25.1 декларації - задекларовано до сплати суму податку на додану вартість за березень 2013 в розмірі 18040 грн.

Як свідчать матеріали справи позивачем не було нараховано та сплачено штраф у зв'язку з самостійним виправленням помилки по рядку 26 уточнених розрахунків.

Колегія суддів зазначає,що позивачем не здійснено вимоги законодавства по сплаті суми недоплати та штрафу за фактом заниження податкового зобов'язання.

Позивач в своїй апеляційній скарзі не спростовує встановлених обставин.

За наведених обставин,колегія суддів дійшла до висновку,що постанова суду першої не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Колегія суддів вважає,що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.

Судові витрати розподілити за правилами статті 94 КАС України.

Згідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а постанову суду-без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМЕКС-ПРО", Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2014р. по справі № 820/6244/14 залишити без змін.

Судовий збір сплачений при поданні апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Юмекс-Про" віднести до Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2014 р.