Ухвала суду № 39459894, 25.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/271/13-а

Категорія: 8.3.3. Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Ярмолки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000031701, -

В С Т А Н О В И В:

21.01.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000031701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35111 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17555,5 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 10.01.2012 року № 0000031701.

Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, 22.05.2013 року Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що угоди, укладені контрагентом позивача ПП «Влада Плюс» з третьою особою - ПП «Фіто Сервіс Плюс» мають ознаки нікчемності. Податковим органом встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності по ланцюгу постачання ПП «Фіто Сервіс Плюс» - ПП «Влада Плюс».

В свою чергу, податковий орган посилався на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки укладеному ФОП ОСОБА_2 з ПП «Влада Плюс» договору поставки, не досліджено документів на перевезення поставленої продукції.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.12.2012 року по 27.12.2012 року Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби була проведена позапланова документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) з питань, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Влада Плюс» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року..

За результатами проведеної перевірки складено акт № 6/17-200/НОМЕР_2 від 04.01.2013 року, на підставі якого Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000031701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35111 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17555,5 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що угоди, укладені ФОП ОСОБА_2 з ПП «Влада Плюс» є нікчемними та недійсними, не спричиняють настання реальних правових наслідків у зв'язку з тим, що в ланцюгу постачання ПП «Фіто Сервіс Плюс» ПП «Влада Плюс» встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності. Таким чином, на думку податкового органу, ФОП ОСОБА_2 не могла отримати товарно-матеріальні цінності від ПП «Влада Плюс», який їх не отримував від ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 було віднесено до складу податкового кредиту квітня 2011 року суму податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Влада Плюс».

Згідно укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Влада Плюс» договору поставки № 0604 від 06.04.2011 року ПП «Влада Плюс» зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (ФОП ОСОБА_2) прийняти сільськогосподарську продукцію (сою).

Продукція доставляється постачальником покупцю у м. Первомайськ (а.с. 16).

У підтвердження виконання умов укладеного договору ФОП ОСОБА_2 були надані наступні первинні документи: податкові накладні № 4 від 06.04.2011 року, № 7 від 08.04.2011 року, видаткові накладні № РН-0000063 від 06.04.2011 року, № РН-0000065 від 08.04.2011 року, рахунок-фактуру № СФ-0000088 від 06.04.2011 року (а.с. 17-23).

Сплата позивачем коштів за постачання ПП «Влада Плюс» товарів підтверджується платіжним дорученням № 96 від 08.04.2011 року (а.с. 21-22).

Судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи.

Так, дійсно, факт передачі товарів від ПП «Влада Плюс» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства первинними документами, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, фактичне виконання робіт виконавцем.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Влада Плюс» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та ПП «Влада Плюс» діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Влада Плюс» реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Так, в наданих документах зазначається вся необхідна інформація стосовно товару, що постачався.

Таким чином на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару від ПП «Влада Плюс» дійсно мав місце, що підтверджується необхідними первинними документами, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для висновку Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про заниження позивачем сум податку на додану вартість було визнання податковим органом господарських операцій в ланцюгу постачання такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості зазначених висновків податкового органу.

Так, ч 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

В даному випадку, товариством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ПП «Влада Плюс», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

В свою чергу, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ФОП ОСОБА_2 було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000031701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35111 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17555,5 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.