Ухвала суду № 39459730, 16.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 9104/10444/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі за позовом управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Головного управління юстиції у Львівській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби про визнання дій незаконними визнання нечинними постанов,-

В С Т А Н О В И В :

управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби в якому просило визнати протиправними дії відповідача у виконавчих провадженнях ВП № 22331030, ВП № 21938264, ВП № 23025190, ВП № 23040676, ВП № 22786008, ВП № 22954761 та скасувати постанови у цих провадженнях від 30.12,2010 року ВП № 22331030, ВП № 21938264, ВП № 23025190, ВП № 23040676, ВП № 22786008, ВП № 22954761 про арешт коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що законність дій державного виконавця визначається виключно Законом України «Про виконавче провадження». Оскаржувані постанови порушують ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Згідно з п. 4.1.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України № 74/5 від 15.12.99 р., якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

В той же час Постанова КМУ від 9 липня 2008 р. «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», на яку посилається суд визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну, (п.п. 1, 2 Порядку).

Таким чином, цей порядок регламентує не порядок вчинення виконавчих дій, а лише порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, тобто постанов державного виконавця про арешт коштів боржника та інших відповідних рішень державних органів.

Порушення Закону України «Про виконавче провадження», які вказані в позові не спростовані, належна правова оцінка їм не дана.

Виходячи з наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 30.12.2010 року на підставі наказу Господарського суду Львівської області № 23/98 від 15.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22331030, на підставі наказу Господарського суду № 23/97 від 04.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 21938264, на підставі наказу Господарського суду № 20/101 (10) від 30.11.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 23025190, на підставі наказу Господарського суду № 20/100 (10) від 30.11.2010 року було винесено постанову про арешт кошті» боржника у ВП № 23040676, на підставі наказу Господарського суду № 32/121 від 17.11.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22786008, на підставі наказу Господарського суду № 32/135 (2010) від 25.10.2010 року було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 22954761.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», завдання державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень,, передбачених законом. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону правову основу діяльносте державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу України», інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, у спосіб і порядку, визначені виконавчим документом. Статтею 49 вказаного Закону встановлено, що, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим постановою КМУ від 09.07.2008 року № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі - з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Отже, цей Порядок є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює особливості діяльності органів Державної виконавчої служби з виконання визначених законом документів щодо стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. Підпунктом 2 п. 16 вказаного Порядку встановлено, що у разі, коли до органу державної виконавчої служби надійшло кілька виконавчих документів, виданих на підставі рішень про стягнення коштів щодо одного і того самого боржника, вони не об'єднуються у зведене виконавче провадження, а виконуються в порядку їх надходження.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно вважав, що правомірними є дії державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо необ'єднання виконавчих проваджень, боржником в яких є УКБ ЛМР і відповідають нормам законодавства, а постанови про арешт коштів боржника від 30.12.2010 року ВП № 22331030, ВП № 21938264, ВП № 23025190, ВП № 23040676, ВП № 22786008, ВП № 22954761 - законними та винесеними у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року по справі № 2а-502/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2014 року