Постанова № 39459696, 11.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м.Львів Справа № 876/316/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі № 2а-8537/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп» (далі - ТзОВ «Альтінг-Груп») звернулося з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року:

- за № 0000382341 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 17 281,25 грн, в тому числі: 3456,25 грн штрафних санкцій та

- за № 0000372341 від 02.10.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 16 458,25 грн, в тому числі 3291,65 грн штрафних санкцій.

Вказує, що товариством правомірно сформовано податковий кредит, а висновки податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій з контрагентом є необґрунтованим та спростовуються первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржило ТзОВ «Альтін-Груп», яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.09.2012 року № 648, наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 06.09.2012 року № 478 старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Галицькому районі м.Львова Тимківим Є.О. у період з 07.09.2012 року по 11.09.2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Альтінг-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл» за березень 2012 року, про що складений акт від 18.09.2012 року за № 1030/22-40/34814749.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Альтінг-Груп» вимог:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати за I-ий квартал 2012 року у сумі 65 833,40 грн по взаєморозрахунках з ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 13 825,00 грн;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2012 року в сумі 13 166,60 грн по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 13 166,60 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 02.10.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення

- за № 0000382341, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 17281,25 грн, в т.ч. 3456,25 грн штрафних санкцій;

- за № 0000372341 від 02.10.2012 року, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 16 458,25 грн, в т.ч. 3 291,65 грн штрафних санкцій.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'я-заних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 цього Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 зазначеного Кодексу).

Крім того, згідно із ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Матеріалами справи встановлено, що між ТзОВ «Альтінг-Груп» (Покупець) та ТзОВ «Нью Діл» (Постачальник) 06.03.2012 року був укладений договір поставки № 060312, предмет якого є поставка товару, кількість та ціна якого вказується у видаткових накладних (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, поставка відбувається за рахунок Постачальника та на адресу покупця.

06.03.2012 року по видатковій накладній № ЗН-0000052 ТзОВ «Нью Діл» поставило товар (скло матове гартоване 10 мм - 30 кв.м) на суму 20 000,00 грн, в тому числі ПДВ 3333,33 грн та видало податкову накладну від 06.03.2012 року № 52.

16.03.2012 року по видатковій накладній № ЗР-0000151 ТзОВ «Нью Діл» поставило товар (скло матове гартоване 10 мм - 153 547 кв.м; скло гартоване 8мм - 3,590 кв.м та допоміжні матеріали) на суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3000,00 грн. та видало податкову накладну від 16.03.2012 року № 151.

16.03.2012 року по видатковій накладній № ЗР-0000152 ТзОВ «Нью Діл» поставило товар (скло матове гартоване 10 мм - 49,092 кв.м) на суму 41 000,00 грн, в тому числі ПДВ 6833,33 грн та видало податкову накладну від 16.03.2012 № 152.

Позивач належним чином розрахувався з ТзОВ «Нью Діл», про що свідчать платіжні доручення від 06.03.2012 року № 889 на суму 20 000,00 грн, від 16.03.2012 року № 910 на суму 18 000,00 грн, від 16.03.2012 року № 911 на суму 41 000,00 грн.

Зазначений договір поставки з ТзОВ «Нью Діл» був укладений з метою виконання позивачем договору підряду з ПП «КУК».

Зокрема встановлено, що позивачем 07.07.2011 року було укладено з третьою особою - ПП «КУК» договір підряду № 07072011, предмет якого є виконання робіт силами та з матеріалів ТзОВ «Альтінг-Груп», пов'язаних зі встановленням скляних конструкцій за адресою м.Львів, вул.Фредра, 5.

Позивач виконав умови договору, про що сторонами були укладені Локальний кошторис, Акт приймання виконання будівельних робіт за березень 2012 року форми КБ-2 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року форми КБ-3.

Таким чином позивач придбав товар у ТзОВ «Нью Діл» з метою його встановлення замовнику ПП «КУК». Товар позивачу був доставлений силами ТзОВ «Нью Діл» про що свідчать умови укладеного договору поставки, видаткові накладні, товар був оплачений та позивачу надані податкові накладні.

Даючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст.1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на обставини, встановлені у Акті від 04.07.2012 року № 2202/22-4/37448752 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Нью діл», оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Також безпідставними, на думку колегії суддів апеляційного суду, є покликання податкового органу (які були покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення) на розбіжності щодо кількості, вартості та сортаменту придбаного товариством та використаного ним у власній господарській діяльності скла, оскільки перевірку було проведено лише по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл», при тому, що позивач закупляв продукцію також і в інших контрагентів, що не досліджувалося в ході цієї перевірки, але було підтверджено наданими представниками позивача документами до суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єк-та владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі № 2а-8537/12/1370 скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Державної податкової служби від 02.10.2012 року за № 0000382341 та за № 0000372341.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М. Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 16 червня 2014 року.