Постанова № 39459601, 11.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м.Львів Справа № 876/1728/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Петрика Я.В.,

представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2012 року ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» звернулося з позовом до державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Червонограді) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 №0000182200 та №0000182200, згідно яких позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 830 705,00 грн, в тому числі: 558 430,00 грн - основного платежу та 272 275,00 грн. - штрафних санкцій та зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1067,00 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач просив їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржила ДПІ у м.Червонограді, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 22.05.2012 року по 15.06.2012 року ДПІ у м.Червонограді проведено планову виїзну перевірку ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт за № 934/2200/01267395 від 20.07.2012 року.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 1066,67 грн., в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (останній звітний період перевіреного періоду) на 1067,0 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.149.1 ст.149, п.п.14.1.56 ст.14, п.135.1 ст.135, п.14.1.11 ст.14, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податлк на прибуток у сумі 558 430,0 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 03.08.2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000182200, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 830 705,00 грн., в т.ч.: 558 430,00 грн. - основний платіж та 272 275,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000192200, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1067,00 грн.

При вирішенні спірних відносин суд враховує наступне.

Згідно із п.п.2.1.1 п. 2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 статті 3 цього ж Закону визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход, згідно із п.4.1 ст.4 цього ж Закону - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього ж Закону).

Згідно із п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього ж Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі але не виключно, у вигляді суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів, або осіб, які згідно з законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону. У разі якщо в майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств містяться і в Податковому кодексі України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Згідно із п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133 ПК України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до п.139.9 ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарську операцію визначено як дію або подію, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч.1, 3 ст.9 вказаного Закону видно, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівницт-вом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відно-сяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який при-падає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами (п.198.5 ст.198 ПК України).

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ ПК України.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердже-ні митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення перетворення, зберігання яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом за винятком тих, що отримані безкоштовно.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, законодавець визначив обов'язок платника податків вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва та залишків готової продукції лише в частині вартості запасів, визначених Законом, а саме: сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, використаних на їх виробництво. Витрати, пов'язані з виробництвом (перетворенням, зберіганням) запасів, у тому числі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, тощо, у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва та залишків готової продукції не враховується.

Суть поняття матеріальної складової з метою застосування п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає у тому, що придбані запаси, які вже потрапили на баланс підприємства, нікуди не зникають і не втрачають своєї «матеріальності» доти, доки не буде продано продукцію, виготовлену з цих запасів. Аж до моменту продажу виготовленої продукції матеріальні запаси все ще існують або власне як виробничі запаси, або у складі незавершеного виробництва чи готової продукції на складі.

Як видно із акта перевірки, податковим органом зроблено висновки, що правочини, вчинені позивачем з ТзОВ ТБК «Металбудсервіс», ПП «Технострім», ТзОВ «Транс Агентство Сервіс», ТзОВ «Константа-Д» не мали реального товарного характеру, тому ці опера-ції слід вважати безтоварними.

Так, судом встановлено, що 08.08.2011 року між ТзОВ ТБК «Металбудсервіс» (постачальник) та ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» (покупець) укладено договір поставки за № 1733 (далі - договір). Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених в даному договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.4.5 договору товар приймається покупцем по кількості безпосередньо на складі постачальника та по якості в порядку передбаченому «Інструкції про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості і за якістю П-6, П-7», в частині, що не суперечить умовам даного Договору.

Таким чином, відповідно до умов п.4.5 договору, для підтвердження реальності здійснення операцій між позивачем та ТзОВ «Металбудсервіс» обов'язковим є складання товаро-транспортних накладних, акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання-передачі товару.

Для перевірки підприємством надано товарно-транспортні накладні, в яких вказано пункт навантаження: м. Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 3, а пункт розвантаження: Львівська обл., м.Червоноград, вул.Львівська, 53. У вказаних документах зазначено, що ОСОБА_4 перевозив товар 19.08.2011 року одночасно двома машинами, а 26.08.2011 року - трьома. Документи про прийняття товару для перевезення не містять підпису ОСОБА_4

Крім того, отримувачем товару зі сторони ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» в накладних зазначений ОСОБА_5 (за дорученням № 510 від 19.08.2011 року). Вказаним працівником надано пояснення, що він жодного товару не отримував і в дорученні не підрисувався.

Таким чином надані первинні документи в сукупності не підтверджують виконання договірних відносин, незважаючи на подані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Щодо відносин позивача з ПП «Технострім» суд зазначає наступне.

Між контрагентами 08.09.2010 року укладено договір на здійснення експедиційних послуг в сфері організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 08/09-3, місце складання - м.Харків. Пунктом 2.11 цього договору передбачено, що заявка на здійснення транспортних експедиційних послуг повинна містити інформацію щодо вимоги про об'єм і вагу автомобіля. В наданих до перевірки заявках цього пункту не виконано.

Крім того, у наданому до перевірки договорі сторонами узгоджено строк дії договору до 31.12.2010 року (п.6.5), а послуги отримано у жовтні та грудні 2011 року.

У наданій до перевірки товарно-транспортній накладній відсутні інформація щодо експедитора даного перевезення, відмітка про те, що експедитор прийняв товар для перевезення, не вказано номер та дату подорожнього листа.

З акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 22.02.2012 року за № 282/2302/34630311 видно, що неможливо провести перевірку ПП «Технострім», оскільки таке не знаходиться за юридичною адресою.

Податковим органом встановлено відсутність технічного персоналу, основних засобів (в тому числі транспортних), виробничих актів, складних приміщень, що ставидь під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання відповідної фінансово-господарської діяльності.

Наведені вище факти свідчать про відсутність у позивача належним чином оформлених документів, що підтверджували б отримання товару від ПП «Технострім».

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Транс Агенство Сервіс» суд зазначає наступне.

Алчевська ОДПІ 04.11.2011 р. повідомила ДПІ у м.Червонограді про неможливість проведення перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою. Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити фактичну наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підприємствам-покупцям.

Судом встановлено, що ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» до податкового кредиту червня 2011 року включено по операціях із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» ПДВ на загальну суму 9170,00 грн.

Надана для перевірки накладна не містить всіх обов'язкових реквізитів, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних про місце складання документу.

Також встановлено невідповідність даних щодо вартості та кількості товару, зазначених в податковій накладній та первинному документі про відпуск товару, що були надані в ході перевірки, а саме: податкова накладна № 302076 від 10.06.2011 р. складена на товар лист г/к 32,0 мм СтЗсп5, лист г/к 6,0 мм Ст.3сп/пс5 у кількості 7,315768 тонн, а надана до неї видаткова накладна складена на інший товар - лист г/к 12,0мм Ст3сп5, лист г/к 6,0мм Ст.3сп/пс5 у кількості 7,16 тонн.

Для перевірки також надано товарно-транспортну накладну, у якій вказано, що транспортування вантажу здійснювало автопідприємство ООО «Телевидеосервис», а по акту виконаних робіт з надання транспортно-експедиторних послуг, виконавцем транспортних послуг є ТзОВ «Буллет-Транс».

Таким чином розбіжності в поданих документах спростовують факт поставки товару від ТзОВ «Транс Агенство Сервіс» до ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій».

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Константа-Д» встановлено наступне.

В період з 01.10.2011 р. по 30.10.2011 р. ТзДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» відображено взаємовідносини із придбання ТМЦ у ТзОВ «Константа-Д».

В акті перевірки ТзОВ «Константа-Д» за № 5776/23-214/37477626/268 від 29.12.2011 року ДПІ у Малинівському районі м.Одеси зазначено про неможливість провести перевірку у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до висновку ВПВ ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 16.12.2011 р. № 2267 «Щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по імовірному «транзитеру» за жовтень 2011 року, ТзОВ «Константа-Д»: станом на 16.12.2011 року реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «Константа-Д» та контрагентами сумнівна у зв'язку із неможливістю фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю фахівців, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів»

Наведене вище свідчить про те, що діяльність ТзОВ «Константа-Д» була спрямована на здійснення операцій, будучи контрагентом-поседедником, задля вигоди пвигодонабучеві.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Основа» та ВАТ «Подільський цемент» суд зазначає наступне.

На умовах укладеної угоди від 17.02.2010 року № 54, де позивач виступає Продавцем, а ТзОВ «Основа» - Покупцем, Продавець виготовляє на замовлення металоконструкції (настил металевий різної модифікації в залежності від замовлення). На кожен вид замовлення складалась калькуляція на вартість та специфікація на відповідну партію товару.

Діяльність від здійснення господарських операцій для ТзОВ «Основа» не мала ніякої економічної вигоди, а для результату підприємства принесла лише збитки на суму 343 202,11 грн.

Аналогічно, на умовах укладеної угоди від 06.04.2010 року № 13, де позивач виступає Продавцем, а ВАТ «Подільський цемент» - Покупцем, Продавець виготовляє на замовлення металоконструкції (настил металевий різної модифікації в залежності від замовлення). На кожен вид замовлення складалась калькуляція на вартість та специфікація на відповідну партію товару.

Дільність від здійснення господарських операцій для ВАТ «Подільський цемент» не мала ніякої економічної вигоди, а для результату підприємства принесла лише збитки на суму 25 195,44 грн.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярної, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємтв» валові витрати виробництва та обігу - це сума витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартіості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.

Оскільки понесені витрати не принесли економічного ефекту для підприємства та його господарської діяльності, не доведено економічної вигоди (одержання прибутку), тому дані витрати не можуть слугувати підставою для включення до валових витрат підприємства, а тому товариством безпідставно включено до складу валових витрат суму у розмірі 368 429,00 грн.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, така обставина, як рух активів у процесі здійснення господарської операції. - при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції; договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції для тримання реальних наслідків.

Якщо ж, фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, сукупність первинних документів не підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, перевіркою вставлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» всього на суму 1 211 470,00 грн, в тому числі: у ІІІ кварталі 2010 року - на суму 607 358,00 грн., у ІV кварталі 2010 року - на суму 604 112,00 грн.

До перевірки надано договір № 04/10 від 12.01.2010 року, де ТзОВ «Екран» виступає Виконавцем, а ТзОВ «Червоноградський завод металоконструкцій» - Замовником. Згідно умов договору Замовник замовляє, а Виконавець приймає на гаряче цинкування металеві вироби за завданням Замовника.

Таким чином, для виготовлення металоконструкцій у повному обсязі позивачем залучалося ТзОВ «Екран», яке виступало супідрядником по відношенню до позивача.

Під час проведення перевірки позивачем надано акти виконання поставок та відбору виробів на загальну суму 1 211 470,00 грн, за якими сформовані валові витрати товариства.

За результатами перевірки встановлено, що у вищезгаданих актах Замовником зазначено фактичну дату прийняття робіт та станом на кінець звітних періодів повинні обліковуватися на рахунку 23 - незавершеного виробництва.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 року за № 433/5624, визначено, що валову заборгованість замовників за роботи за будівельним контрактом підрядник наводить у складі незавершеного виробництва.

Таким чином, у даному випадку послуги по оцинкуванню металу прирівнюються до аналогу - виконня підряду по будівельному контракту, вказаному у п.19 Положення.

Чинним законодавством визначено, що якщо генпідрядна організація здійснює будівництво і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт супідрядні організації, то вартість вконаних робіт такими супідрядними організаціями відноситься на витрати супідрядної організації відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому вартість запасів у незавершеному виробництві, в тому числі виготовлених супідрядними організаціями, підлягає коригуванню приросту (убитку) відповідно до п.5.9 ст.5 вищезгаданого Закону на загальних підставах.

Таким чином, позивачем занижено суму валових доходів за ІІ півріччя 2010 року на загальну суму 1 211 470,00 грн.

Згідно зі ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року у справі № 2а-7364/12/1370 скасувати.

У задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» до державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М. Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 16 червня 2014 року.