Постанова № 39459017, 25.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа № 924/428/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С.

відповідача - Стороженко Ю.В.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.14 р. у справі № 924/428/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

про стягнення 536 447,25 грн., з яких 271 985,00 грн. - пені та 264 462,25 грн. - 3% річних

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2014 р. у справі №924/428/14 (суддя Субботіна Л.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 536 447,25 грн., з яких 271 985,00 грн. - пені та 264 462,25 грн. - 3% річних - задоволено частково.

Стягнуто з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 136 000,00 грн. пені, 263 465,95 грн. 3 % річних. У стягненні 135 985,00 грн. пені та 996,30 грн. 3 % річних відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2014 р. у справі №924/428/14 Публічне акціонерне товариство"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції.

Скаржник, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на ту обставину, що при зменшенні розміру штрафних санкцій суд першої інстанції мав взяти до уваги майновий стан обох сторін, а також врахувати й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.

Відтак, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, які передбачені законодавством.

Зокрема, судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Ненадання позивачем доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача не означає відсутності або наявності таких збитків.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Скаржник, Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" вважає рішення господарського суду Хмельницької області незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач, зазначає, що укладаючи договір №95/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014р. сторони здійснили новацію в частині порядку та способу виконання зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, в результаті якої було припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містило умови про інший спосіб та строк виконання. Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету. Відповідач виконав нове зобов'язання, перерахувавши грошові кошти позивачу 31.03.2014 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 322.

Відповідно до ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що сторони укладеним договором про організацію взаєморозрахунків здійснили новацію, зобов'язання зі сплати пені та 3 % річних, пов'язані з договором поставки природного газу, на підставі вказаної норми є припиненими.

Крім того апелянт стверджує, що в діях відповідача відсутня вина як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов'язання. Заборгованість відповідача за договором на постачання газу виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування, а також у зв'язку з наданням теплової енергії пільговим категоріям населення, що свідчить про те, що спірна заборгованість виникла не з вини відповідача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" у справі №924/428/14 прийнято до провадження, справу призначено до слухання. Апеляційні скарги об'єднано для спільного розгляду в одному апеляційному провадженні.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Станішевський І.С. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ПАТ "НАК "НафтогазУкраїни", та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.14 р. у справі №924/428/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 135 985,00 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити стягнення пені в сумі 135 985,00 грн. в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача - Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" Стороженко Ю.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.14 р. у справі №924/428/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 271 985,00 грн. пені та 264 462,25 грн. 3 % річних відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець, позивач) та Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (Покупець, відповідач) був укладений договір №14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 договору).

Продавець передає Покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі 113300 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1, 2.1.1 договору).

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Зі змісту п. 6.1 договору вбачається, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору).

Цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1 від 11.10.2011р. сторони внесли зміни в п.5.2 договору "Ціна газу" та погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн., а яка споживається релігійними організаціями - 1 248,74 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

В подальшому додатковою угодою №2 від 01.08.2012р. сторони погодили кількість газу, що постачається позивачем.

Додатковою угодою №3 від 10.12.2012р. сторони виклали п.7.2 розділу 7 "Відповідальність сторін" у наступній редакції: "У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

На виконання умов договору протягом жовтня 2011 року, вересня-грудня 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз" передало, а МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" прийняло природний газ в загальному обсязі 31 411,69 тис. м3 на загальну суму 41 124 184,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. (за жовтень 2011р.), від 30.11.2012р. (за вересень 2012 р.), від 30.11.2012р. (за жовтень 2012р.), від 30.11.2012р. (за листопад 2012р.), від 31.12.2012р. (за грудень 2012р.), які підписані представниками сторін без зауважень.

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 11/5025/581/12 від 03.07.2012р. було задоволено частково позов НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 8 094 604, 29 грн., стягнуто з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 6 917 310, 30 грн. основного боргу, 258 598,88 грн. пені, 242 105,86 грн. 7% штрафу, 100 966,36 грн. 3% річних, 69 174,09 грн. інфляційних нарахувань, 64 380,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/886/13 від 30.09.2013р. задоволено частково позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 7 583 742,47 грн., стягнуто з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 6 511 410,37 грн. основного боргу, 394 520,52 грн. пені, 34 256,85 грн. - 7% штрафу, 157808,21 грн. 3% річних, 26085,26 грн. інфляційних втрат, 68 653,51 грн. судового збору.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідач МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" допустив порушення умов договору №14/2320/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Також несвоєчасне проведення відповідачем оплати за поставлений газ підтверджується оборотною відомістю (операції по підприємству ПАТ "Хмельницьктеплокомуненерго") за період з 01.10.2011р. по 30.11.2013р.

Вважаючи позовні вимоги безпідставними, відповідач подав в матеріали справи договір №95/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014р., який був укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - сторона 3) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - сторона остання). Згідно п. 1 договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Вищевказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.09.2011р. №14/2320/11 за 2012 рік.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п. 12, 13 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно платіжного доручення № 322 від 31.03.2013р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 6470411,48 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.2 договору нарахував пеню в розмірі 271 985,00 грн. та 3 % річних в розмірі 264 462,25 грн.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться договір №95/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014р., який був укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона 2), МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - сторона 3) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - сторона остання).

Згідно п. 1 договору його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Вищевказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.09.2011р. №14/2320/11 за 2012 рік.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п. 12, 13 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно платіжного доручення № 322 від 31.03.2013р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 647 0411,48 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.2 договору нарахував пеню в розмірі 271 985,00 грн. та 3 % річних в розмірі 264 462,25 грн.

01.04.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 536 447,25 грн., з яких 271 985,00 грн. - пені та 264 462,25 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, на підставі договору №14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. позивач передав у власність відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2012р. та від 31.12.2012р., а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішеннями господарського суду Хмельницької області по справі № 11/5025/581/12 від 03.07.2012р. та по справі № 924/886/13 від 30.09.2013р. встановлено, що відповідач МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" допустив порушення умов договору №14/2320/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами у п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивач крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно вказаних положень договору позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 17.05.2013р. по 14.07.2013р. в розмірі 271 985,00 грн.

Позивачем здійснено розрахунок пені по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата.

Так, згідно п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

Зважаючи на викладене, сума заборгованості зменшується у день її часткової сплати, і нарахування пені на неї не проводиться.

При перерахунку пені колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 271 978,25 грн. Тому позивачем безпідставно нарахована пеня в розмірі 6,75 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відтак, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі розрахувався із позивачем за отриманий природний газ. При цьому, остаточний розрахунок був проведений згідно договору №95/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014р., що свідчить про неналежний рівень фінансування при здійсненні компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Крім того, колегією суддів враховується, що порушення відповідачем строків оплати були незначними, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для зменшення розміру заявленої позивачем стягнення пені до 136 000,00 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 135 985,00 грн. пені відмовлено правомірно.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 264 462,25 грн. 3% річних, в тому числі 115 060,42 грн. за період з 11.05.2012р. по 07.12.2012р. та 149 401,83 грн. за період з 17.05.2013р. по 23.12.2013р.

При перерахунку 3 % річних суд першої інстанції встановив, що позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата, що не узгоджується із положеннями п.п. 1.4, 1.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Тому, правомірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, про нарахування 3 % річних в розмірі 263 465,95 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо із зменшенням на 50% розміру пені, яка підлягає до стягнення, вважаючи, що даний випадок винятковим не є.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Вбачається, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що порушення відповідачем строків оплати було незначним, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

Що стосується доводів апеляційної скарги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про відсутність підстав для застосування до нього будь-яких санкцій за порушення строків оплати за природний газ, оскільки уклавши договір № 95/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014р. сторони здійснили новацію в частині порядку та способу виконання зобов'язання, колегією суддів до уваги не приймаються, так як вказаний договір не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України, про що правильно зазначає в своєму рішенні місцевий господарський суд.

Також критично оцінюються доводи з приводу відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання із оплати газу, у зв'язку з особливістю регулювання відносин у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, яка передбачає надання субвенцій з Державного бюджету для погашення різниці у тарифах на теплову енергію.

Зважаючи на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., згідно яких відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

З урахування вище викладеного, доводи апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2014 р. у справі №924/428/14 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №924/428/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.