Ухвала суду № 39458980, 24.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року справа №812/876/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 812/876/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування постанови № 12388651 від 30.01.2014, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому просив визнати незаконними дії та бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо не проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню №12388651, визнати недійсною та скасувати постанову від 30 січня 2014 року про повернення виконавчого документа по виконавчому провадженню №12388651, та зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області провести виконавчі дії по виконавчому провадженню №12388651, в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (а.с. 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування постанови № 12388651 від 30 січня 2014 року, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю (а.с. 69-72).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 75-76).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Апелянт вказує на те, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Апелянт звертає увагу, що згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" чітко визначає, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої сталі 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Апелянт зазначає, що оскаржуваною постановою повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на пункт 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а, здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06 березня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-3266/08 про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів (а.с. 11).

31 березня 2009 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 12388651 з виконання виконавчого листа № 2а-3266/08 виданого Луганським окружним адміністративним судом 06 березня 2009 року Одночасно з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа, державною виконавчою службою надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду (а.с. 22).

14 листопада 2013 року ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження № 12388651.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року встановлено спосіб і порядок виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі № 2а-3266/08 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання виплатити компенсацію шляхом стягнення ОСОБА_2 у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року (а.с. 12-13).

30 січня 2014 року Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження № 12388651 з виконання виконавчого листа № 2а-3266/08, виданого Луганським окружним адміністративним судом 06 березня 2009 року (а.с. 59), яку направлено на адресу ОСОБА_3 30 січня 2014 року (а.с. 58).

30 січня 2014 року ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову ВП № 2388651 про заміну способу та порядку виконання рішення суду. Замінено спосіб та порядок виконання виконавчого листа від 06 березня 2009 року 2а-3266/08 виданого Луганським окружним адміністративним судом, шляхом стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 компенсації у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року (а.с. 24).

30 січня 2014 року ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області прийнято постанову про повернення виконавчого листа 2а-3266/08 виданого 06 березня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів (а.с. 25).

З постанови ВПВР ДВС ГУЮ у Луганській області від 30 січня 2014 ВП № 12388651 про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що її прийнято керуючись п. 9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Листом від 30 січня 2014 за вих. № 380/044-80 Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області направлено постанову про повернення виконавчого документа від 30 січня 2014 року представнику позивача - ОСОБА_3 (а.с. 23).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та вимоги ст. ст. 2,3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Судова колегія звертає увагу на те, що основний довід апеляційної скарги це застосування до спірних правовідносин вимоги ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» замість вимог ст. 3 цього ж Закону.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

По перше в доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірна постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.01.2014 року містить посилання на пункт 2 частини першої ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що не відповідає дійсності та матеріалам справи, оскільки вказана постанова містить посилання на п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 25).

Щодо застосування вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця (ч.4 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З вищевикладеного вбачається, що за загальним правилом примусове виконання рішення суду здійснюється державними виконавцями. Тільки в окремих випадках, прямо визначених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються іншими органами, установами, організаціями. Зокрема, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконують рішення про стягнення коштів з державних органів, бюджетів або бюджетних установ.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено основні терміни, що вживаються у цьому Кодексі:

- бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації є бюджетною установою.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" і п.9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено терміни, що вживаються у Порядку:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

Відповідно до п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищевикладене, оскільки Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації є державним органом, то виконання виконавчого листа № 2а-3266/08, виданого 06 березня 2009 року Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 компенсації у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, має виконуватись органами Казначейства за місцем казначейського обслуговування боржника.

Посилання апелянта на можливість застосування до спірних правовідносин вимог ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними, оскільки вказана стаття регулює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, а Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації є державним органом, отже особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, регулюються вимогами ст. 3 вищезазначеного Закону.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Існування іншого порядку виконання рішення про стягнення з боржника, який утримується за рахунок бюджету, є підставою що виключає можливість виконання судового рішення державною виконавчою службою.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 812/876/14 -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 812/876/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв