Постанова № 39458890, 26.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа№ 910/23040/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Фесенко А.В.

за участю представників

від позивача: Семенць І.І., дов. № Д-814 від 20.05.5014р.

від відповідача-1 Воробйов Є.С., дов. б/н від 01.04.2014р.

від відповідача-2 Краснопивцев О.К., дов. б/н від 13.06.2014р.

від третьої особи: ОСОБА_5, дов. № 1117 від 18.06.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну ОСОБА_6

на рішення Господарського суду м. Києва

від 20.01.2014 р.

у справі № 910/23040/13 (головуючий суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

"Акрополіс реаліті Груп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт

Менеджмент Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_6

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 23.02.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 495, укладений між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп". Позов Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.03.2011 р., зареєстрований за № 721, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" щодо групи нежилих приміщень АДРЕСА_1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. Видати наказ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу групи нежилих приміщень від 23.02.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 495, укладений між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп" та прийняти нове рішення, яким в цій частині рішення скасувати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. у справі № 910/23040/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу ОСОБА_6 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.04.2014р.

05.05.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшли пояснення по справі, в яких просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

05.05.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників позивача надійшли пояснення по справі, в яких просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

05.05.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників відповідачів надійшли заяви, в яких просять скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2014р. у справі № 910/23040/13 відкладено розгляд справи на 16.06.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. у справі № 910/23040/13 відкладено розгляд справи на 26.06.2014р.

26.06.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли клопотання про доручення документів до матеріалів справи та відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволення позовних вимог.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 без змін.

Представники відповідачів підтрималив доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволення позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 22.01.2008 р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (яке в подальшому було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 002-4/2008, за змістом якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 16 000 000,00 грн. строком з 22.01.2008 р. по 19.01.2018 р.

10.10.2008 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" та ОСОБА_6 укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 4457, на підставі якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, що належало іпотекодавцю - ОСОБА_6: групу приміщень АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р. у справі № 2-873/09 позов ОСОБА_6 було задоволено частково, в тому числі визнано за ОСОБА_6 право власності на групу приміщень АДРЕСА_1, як на окремі об'єкти нерухомого майна.

23.02.2011 р. між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за номером 495, на підставі якого ОСОБА_6 було відчужено нежитлові приміщення АДРЕСА_1.

09.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 721 (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" передає у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" приймає у власність групу приміщень АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Іпотечного договору від 10.10.2008 р. нежилі приміщення АДРЕСА_1, були передані позивачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за укладеним з третьою особою Кредитним договором.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 та на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2009 р., яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011 р., за позивачем було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1, що фактично складають окремі частини переданого в іпотеку приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 270,8 кв.м.

Хоча приміщення АДРЕСА_1, площею 269,0 кв.м, окремим предметом іпотечного договору не виступало, на нього поширюються обмеження, які випливають з Іпотечного договору від 10.10.2008 р., оскільки вказані приміщення фактично є частиною переданих в іпотеку приміщень АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" виключно на підставі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Разом з тим, згода на відчуження майна - приміщення АДРЕСА_1, ні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", ані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" позивачем (як іпотекодержателем такого майна) не надавалась.

Таким чином, в порушення ст. 9 Закону України "Про іпотеку" без згоди іпотекодержавтеля на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2011 р. спірне майно було відчужено іпотекодавцем на користь ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", а останнім - на користь "Еліт Менеджмент Груп" за договором купівлі-продажу від 09.03.2011 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Отже, відчуження приміщення АДРЕСА_1, площею 269,0 кв.м, яке є частиною переданого в іпотеку майна, відбулось без згоди іпотекодержателя (позивача), договори купівлі-продажу від 23.02.2011 р. (укладений між третьою особою та відповідачем 1) та від 09.03.2011 р. (укладений між відповідачами) в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Судом встановлено, що в силу положень ст. 9, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України укладений між відповідачами Договір купівлі-продажу від 09.03.2011 р. є нікчемним, вимоги позивача про визнання даного Договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За таких обставин, визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, виступатиме підставою для скасування реєстрації права власності на спірне майно лише за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Менеджмент Груп" та матиме наслідком поновлення реєстрації права власності на дане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп", в тому числі за відсутності відомостей про обтяження майна згідно Іпотечного договору.

Отже, в такому разі сам по собі факт існування рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.03.2011 р. не зможе забезпечити відновлення та захистити порушені права Банку як іпотекодержателя спірного майна.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що укладений між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополіс реаліті Груп" договір купівлі-продажу від 23.02.2011 р. суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та в силу положень законодавства (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України) є нікчемним, таким чином суд правомірно вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсним договір купівлі-продажу від 23.02.2011р., з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів позивача (як іпотекодержателя спірного майна) та відновлення державної реєстрації права власності на майно за іпотекодавцем, що дозволить в майбутньому реалізувати банком право іпотекодержателя на звернення стягнення на відповідне майно (у разі наявності підстав).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Поданий до суду апеляційної інстанції висновок експерта будівельно-технічного дослідження від 04.06.2014р. № 14107, не був предметом дослідження в суді першої інстанції, визначений ст. 101 Господарського процесуального кодексу України порядок подання доказів апелянтом не дотриманий, дослідження проведено за межами судового розгляду, тому судом не може бути прийнятий в якості доказу.

Крім того, висновки будівельно-технічного дослідження не спростовують висновки суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як іпотекодержателя групи приміщень загальною площею 270,80 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, оскільки доказів того, що ОСОБА_6 в зазначеному будинку належали інші приміщення, крім спірного, суду не надано.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014р. у справі № 910/23040/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23040/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков