Постанова № 39458715, 25.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.06.2014 справа №905/1516/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Бойченка К.І., Діброви Г.І.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм", м. Горлівка Донецької областіна рішення господарського судуДонецької областівід06.05.2014 р. (підписано 12.05.2014 р.)у справі№ 905/1516/14 (суддя Нестеренко Ю.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес", м. Макіївка Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм", м. Горлівка Донецької областіпростягнення 1 177 571,28 грн.В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі-Прес", м. Макіївка Донецької області (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм", м. Горлівка Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 054 445,93грн., пені у сумі 95 789,18грн., 3% річних у розмірі 19 713,66грн. та інфляційних у сумі 7 622,51грн.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені до 90 005,04грн. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.2014р. провадження в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 236 102,20грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 818 343,72грн., 87 458,47грн. - пені, 19 211,55грн. - 3% річних та 6 387,60грн. - інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що уточнений розрахунок пені, наданий позивачем є невірним.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Бойченка К.І.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи на час проведення бойових дій на території м. Донецька та Донецької області з метою забезпечення безпеки представників сторін.

Оскільки надзвичайного та воєнного стану у Донецькій області на момент розгляду апеляційної скарги не оголошено, судова колегія вважає зазначену причину неявки представника відповідача неповажною та відмовляє в задоволенні клопотання.

Наявні матеріали справи дають можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, що не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, у зв'язку з чим з урахуванням вимог ст. 102 ГПК України спір підлягає розгляду в даному судовому засіданні

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012р. між сторонами укладено договір №11-76/12 на виготовлення поліграфічної продукції (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати у власність відповідача поліграфічну продукцію згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору та відповідну вимогам ГОСТ 12301-81 (для коробок), ГОСТ 12303-80 (для пачок), ТУ У 21.2-32698336-001:2008 (для етикеточної продукції), а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити на умовах передбачених цим Договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (п. 8.7 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, відповідач здійснює оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено сторонами у специфікації на конкретну партію товару.

На виконання умов Договору позивач виготовив та поставив продукцію відповідачу на загальну суму 3 382 698,91грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 15-123) та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 124-133), зазначені накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію та її фактичне отримання.

Факт отримання продукції на вказану суму відповідачем не оспорюється.

Поставлений відповідачу товар був оплачений частково на суму 2 328 252,98 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 134-181).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії за №168 від 08.10.2013р. та за №27 від 27.01.2014р. з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар та штрафні санкції, однак вказані претензії залишились без відповіді та виконання.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, що на час звернення з позовом до суду (06.03.2014р. - згідно вхідного штемпеля суду) становила 1 054 445,93грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, до прийняття рішення судом першої інстанції - відповідач частково сплатив спірну заборгованість за спірним Договором в розмірі 236 102,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №536 від 07.03.2014р. на суму 50 000,00грн., №154 від 19.03.2014р. на суму 136 102,20грн. та №115 від 17.03.2014р. на суму 50 000,00грн. (т. 1 а.с. 232-234).

Отже на момент прийняття рішення судом першої інстанції - 06.05.2014р. сума заборгованості відповідача за Договором № 11-76/12 від 01.11.2012р. становила 818 343,72 грн.

Факт наявності заборгованості в розмірі 818 343,72грн. відповідачем не оспорюється.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає доведеною позивачем та такою що підлягає стягненню суму заборгованості у розмірі 818 343,72грн. за виготовлену та поставлену продукцію.

За таких підстав висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 236 102,20грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 818 343,72грн. - є вірним, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 7 622,51грн. інфляційних та 19 713,66 грн. - 3% річних за період з 26.12.2012р. по 05.03.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 6 387,60грн. та 3% річних у розмірі 19 211,55грн., судова колегія вважає його вірним.

Через несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків позивачем відповідно до п. 5.4 Договору також нараховано пеню за період прострочення виконання зобов'язання з оплати продукції на загальну суму 90 005,04 грн.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у випадку неоплати або неповної оплати продукції, в обумовлені договором строки, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 87 458,47 грн. із застосуванням строків позовної давності, встановлених вимогами ч. 2 ст. 258 ЦК України, то оскільки зазначена сума заявлена позивачем після збігу строку позовної давності, судова колегія вважає його також вірним, оскільки відповідне клопотання заявлено відповідачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Ствердження заявника апеляційної скарги про подвійне стягнення пені спростовуються змістом судового рішення.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 року у справі № 905/1516/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм", м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.05.2014 року у справі № 905/1516/14 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС