Постанова № 39458714, 17.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 914/161/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р. І.

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача не з"явився,

від відповідача не з"явився

від третьої особи 1 не з"явився

від третьої особи 2 не з"явився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Ужгород Закарпатська область б/н від 03.04.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2014 року, суддя - Сухович Ю. О.

у справі за № 914/161/14

за позовом ОСОБА_2, м.Ужгород Закарпатська область

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Стрийагромаш", с.Слобідка Львівська область

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотех", с.Слобідка, Львівська область

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "БрокбізнесБанк", м.Київ

про визнання недійсним рішення наглядової ради ВАТ "Стрийагромаш", оформленого протоколом №1/2011 від 12.03.2011 р.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2014 року в справі № 914/161/14 в позові ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю "Стрийагромаш" про визнання недійсним рішення наглядової ради ВАТ "Стрийагромаш", оформленого протоколом №1/2011 від 12.03.2011р. відмовлено повністю.

Позивач, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2014 року в справі № 914/161/14, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить вище згадане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи.

Зокрема зазначає, що судом не було взято до уваги те, що ВАТ «Стрийагромаш», діючи на підставі оспорюваного рішення, поручився за виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Вікотех» на суму 1 600 000 грн., виступив майновим поручителем перед ПАТ «БрокбіснесБанк» на суму 3 140 199 грн, що виходить за межі компетенції наглядової ради.

Також вказала, що суд помилково взяв за основу суму правочину, зазначену в довідці про залишкову балансову вартість заставленого майна б/н та дати, хоча ця довідка, на думку апелянта, не має відношення до правочину.

В свою чергу ПАТ "БрокбізнесБанк" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому заперечив доводи апелянта, а саме, вказав, що відповідно до довідки про залишкову балансову вартість заставленого майна станом на 01.01.2011р. ВАТ "Стрийагромаш" за підписом голови правління Стецко О.З. загальна залишкова балансова вартість майна, що передано в іпотеку становить 845 855,75 грн., а відповідно до фінансового звіту баланс станом на 01.01.2011р. становить 1 479 900,00 грн.

Таким чином, на думку ПАТ "БрокбізнесБанк", рішення спостережної ради ВАТ "Стрийагромаш" від 21.03.2011р., що оформлене протоколом №1/2011, узгоджується з положеннями статуту ВАТ "Стрийагромаш" в редакції 2006року, яка діяла на момент укладення спірного договору.

Сторони участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином були повідомлений про час та місце судового розгляду.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Наглядовою радою ВАТ "Стрийагромаш" (правонаступником якого є ТзДВ "Стрийагромаш"), було прийнято рішення оформлене протоколом від 21.03.2011 р., згідно якого ВАТ "Стрийагромаш" зобов'язувалось виступити майновим поручителем третьої особи-1 (ТзОВ "Вікотех") перед третьою особою-2 (ПАТ "БрокбізнесБанк") шляхом передачі в іпотеку комплексу будівель, які знаходяться за адресою: с.Слобідка, вул.Воз'єднання, 8, Стрийський район, Львівська область. Вирішено також надати голові правління ВАТ "Стрийагромаш" Стецко О.З. повноваження для підписання договору іпотеки. Дане рішення оформлене протоколом №1/2011 від 21.03.2011р.

Як передбачено ст.154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Згідно із ч.1 ст. 159 ЦК України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Відповідно до ч.2 ст. 160 ЦК України статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Пленум Верховного суду України у постанові "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13 у п.39 роз'яснив, що при вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Пунктом 40 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до п.п.7) п.13 статуту ВАТ "Стрийагромаш" в редакції 2006р., визначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішень про укладення правочині на суму від 25 до 90 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до довідки про залишкову балансову вартість заставленого майна станом на 01.01.2011р. ВАТ "Стрийагромаш" за підписом голови правління Стецко О.З. загальна залишкова балансова вартість майна, що передано в іпотеку становить 845 855,75 грн., а відповідно до фінансового звіту баланс станом на 01.01.2011р. становить 1 479 900,00 грн.

З наведеного вбачається, що вартість заставленого майна становила менше 90% відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, оскільки рішення спостережної ради ВАТ "Стрийагромаш" від 21.03.2011р., що оформлене протоколом №1/2011, узгоджується з положеннями статуту ВАТ "Стрийагромаш" в редакції 2006року, яка діяла на момент укладення спірного договору.

Посилання апелянта, як в суді першої інстанції так і всуді апеляційної інстанції на положення статуту ВАТ "Стрийагромаш" у редакції 2004р. є безпідставним оскільки станом на дату прийняття оспорюваного позивачем рішення наглядової ради діяла редакція статуту 2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що про наявність статуту ВАТ "Стрийагромаш" в редакції 2006 року позивач знав, оскільки, був секретарем загальних зборів акціонерів на якому затверджувалась нова редакція статуту (підпис ОСОБА_2 стоїть на титульній сторінці статуту в редакції 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, про безпідставність позовних вимог.

Слід зазначити, що відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що зазначив у заяві про визнання позову вх. №5567/14 від 08.02.2014р. З огляду на це суд зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

За умовами ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи той факт, що позов до задоволення не підлягає, а дії відповідача по визнанню позову суперечать законодавству, суд не приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.03.2014 року в справі № 914/161/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Марко Р. І.