Постанова № 39458642, 25.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014р. справа №905/4901/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Пеленовій О.О.за участю представників сторін: від позивача: Колягіна Т.Є. довіреність №б/н від 16.03.2014р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від16.04.2014р. по справі№905/4901/13 (головуючий суддя: Левшина Г.В; судді: Захарченко Г.В.; Сажнева М.В.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромислова компанія», м.Донецькдо відповідача:Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області простягнення 69197грн.81коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромислова компанія», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 69197грн.81коп., у тому числі суми основного боргу у розмірі 64895грн.04коп. та пені 4302грн.77коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромислова компанія", м. Донецьк основний борг в сумі 64895 грн. 04 коп. та 4302 грн.77 коп. - пені, судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пункту 6.1 договору поставки щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів, а саме: рахунку, паспорту та технічної документації, тобто, на думку апелянта, позивачем не поставлено усю продукцію за специфікацією № 2 до договору. У зв'язку з чим, скаржник зазначає, що господарським судом не враховано, що у відповідача не наступив обов'язок платити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав відзив. Не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромислова компанія" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець) укладений договір поставки (купівлі-продажу) №15/958 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначена сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 1500 000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 300000,00 грн. Загальна сума за договором складає 1800 000,00 грн. Загальна сума договору є змінною та складається з суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору.

Якість, комплектація, упаковка та маркировка товару (продукції) повинна відповідати нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючим стандартам (ТУ, ДОСТ, технічній документації) для даного виду товару (продукції), а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені сторонами, відображеним у специфікаціях (пункт 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що гарантії відповідності товару (продукції) вимогам п.3.1. підтверджуються сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у разі, якщо постачальник не є виробником), які направляються покупцю при кожній поставці.

Згідно з пунктом 5.1. договору строки та умови поставки товару вказуються у специфікаціях.

У відповідності з п. 6.1 договору постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості; накладну; податкову накладну.

Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України (пункт 9.1. договору).

Відповідно до приписів пунктів 9.3., 9.4. договору покупець проводить оплату за поставлену продукцію на протязі строку, вказаного у специфікації, від дати отримання оригіналів на оплату та сертифікату якості. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року (пункт 13.1, 13.2 договору).

03.09.2012р. сторонами було підписано специфікацію №2 до договору №15/958 від 26.06.2012р., в якій узгоджено найменування продукції, її кількість та вартість, умови поставки та оплати, термін поставки тощо.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 64895,04грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.11.2012р. №РН-0002012, від 07.12.2012р. №РН-0002080, які підписані з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар було отримано повноважною особою відповідача за довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину, тому посилання апелянта на неотримання ним продукції від позивача судова колегія вважає необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. Покупець проводить оплату за поставлену продукцію на протязі строку, вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією (п.п.91.93. договору).

Відповідно до специфікації №2 від 03.09.2012р. строк оплати: на протязі 20 днів після поставки продукції на склад покупця та надання документів, відповідно до п.6.1 договору.

Відповідач у встановлені договором строки не сплатив повну вартість товару, тобто у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 64895грн.04коп.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 6.1 договору поставки щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в розділі 8 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 8 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Виходячи з наведеного, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 64895грн.04коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 4302грн.77коп.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.6 договору визначено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочки.

Колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, погоджується з висновком господарського суду Донецької області про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/4901/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/4901/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/4901/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 6 прим.:

2прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.