Рішення № 39458353, 16.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1267/14

За позовом: Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М";

до відповідача: Військової частини А2171;

про стягнення 92 146,62 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Максименко Ю.Ф. - директор (спеціальний витяг з ЄДР);

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: 01.04.2014р. Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А2171, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.34-38), просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 92 146,62 грн., з яких основний борг у сумі 44 701,64 грн., інфляційні витрати, нараховані за період з 01.03.2007р. до 31.03.2014р., у сумі 38 728,16 грн., 3% річних за період з 01.04.2011р. по 31.03.2014р. у сумі 2 678,43 грн., пеня за період з 28.03.2013р. по 29.03.2014р. у сумі 3 073,39 грн., сума збитків від неодержаного доходу у розмірі 2 965 грн., судовий збір у сумі 1 974,63 грн., а також витрати МПП "Фірма "Альфа-М" на відрядження свого представника до суду в зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді у сумі 997,40 грн. та інші судові витрати, яких позивач зазнає за час розгляду справи в суді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в період з 2004р. по 2006р. на виконання укладеного між Військовою частиною А4139 (правонаступником якої згідно Директиви Міністра оборони України від 20.11.2004р. № Д-312/1/027 стала Військова частина А3714, правонаступником якої згідно директиви Командувача ПС ЗСУ від 7.08.2006р. № 350/106/1/04 є Військова частина А2171) та МПП "Фірма "Альфа-М" договору №284 від 29.05.2003р. та додаткових угод № 1 від 22.07.2004р., № 2 від 20.05.2005р., № 3 від 30.11.2005 р. до нього, МПП "Фірма "Альфа-М" було виконане технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку (систем зв'язку) Військової частини А4139 на загальну суму 37958,75 грн., що підтверджується актами виконаного технічного обслуговування.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своїх зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт не виконав.

25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27 про реструктуризацію заборгованості з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 28.02.2007р. За умовами мирової угоди зобов'язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 30.11.2007р.

15.09.2010р. між МПП "Фірма "Альфа-М" та Військовою частиною А2171 було укладено додаток №1 до мирової угоди № 27, відповідно до якого сторони, зокрема, домовились про погашення заборгованості в строк до 31.03.2011р.

Разом з тим, станом на 01.04.2011р. заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим 08.04.2013р. позивачем на адресу Військової частини А2171 було направлено претензію про сплату боргу, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

При цьому, в обґрунтування стягнення суми збитків від неодержаного доходу у розмірі 2 965 грн. позивач зазначає, що, у випадку своєчасного надходження коштів від відповідача, МПП "Фірма "Альфа-М" могло направити їх на розширення виробництва або ж на виконання контрактів та одержати дохід та прибуток. Рентабельність від таких вкладень в МПП "Фірма "Альфа-М" згідно звітів про фінансові результати дорівнює 41%, тобто, прибуток за рік від вкладення коштів у виробництво на 1 грн. становить 41коп. Менш ефективним використанням коштів підприємством, як наголошує позивач, є вкладення їх на депозитні рахунки та одержання доходу від нарахованих процентів за депозитними вкладами.

При цьому, саме виходячи із доходу, який би підприємство могло одержати від вкладення коштів на депозит, у випадку їх своєчасного повернення відповідачем, МПП "Фірма "Альфа-М" було розраховано збитки.

При цьому, у підтвердження наявності бажання та можливості одержання доходу від процентів по депозитному вкладу, позивачем надано в якості додатків до позовної заяви договір на строковий вклад (депозит) "Максимальний" №32 від 23.09.2011р. та додатковий договір до нього №1 від 28.03.2012р., укладені між ПАТ "Державний ощадний банк України" та МПП "Фірма "Альфа-М".

Ухвалою суду від 04.04.2014р. було порушено провадження у справі №916/1267/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2014р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого надійшла телефонограма про відкладення розгляду справи, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 19.05.2014р.

19.05.2014р. до суду від позивача надійшла заява №11/5 (а.с.66), відповідно до якої останній просить розглянути другий пункт позовної заяви в наступній редакції: стягнути з військової частини А2171 на користь МПП "Фірма "Альфа-М" згідно ст. 44 та 49 ГПК України витрати позивача на сплату судового збору у сумі 1 974,63 грн., на відрядження свого представника до суду у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді у сумі 1 944,03 грн. та інші судові витрати, яких позивач зазначає за час розгляду справи в суді.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.05.2014р. та в яке з'явилися представники обох сторін, було оголошено перерву до 02.06.2014р.

Ухвалою суду від 02.06.2014р., приймаючи до уваги клопотання відповідача, строк розгляду справи продовжено до 18.06.2014р. Крім того, вказаною ухвалою суду, приймаючи до уваги неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідність витребування нових, розгляд справи було відкладено на 16.06.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2014р. уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання 16.06.2014р. не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судового засідання, про що свідчить відмітка на повідомленні про відкладення (а.с.74), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 29.05.2003р. між Військовою частиною А4139 (правонаступником якої є Військова частина А2171, що оформлено Додатковою угодою №1 від 31.12.2004р. (а.с.11) та додатком №2 від 23.05.2007р. (а.с.12), (замовник) та Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" (виконавець) укладено договір №284 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" (а.с.10), відповідно до умов якого замовник передав, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна". Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2003р. з можливістю подальшої пролонгації (п.6.1. договору).

У відповідності до п. 3.1. договору сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 284/1 на 2003 рік становить 5 419,69 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник виконує попередню оплату технічного обслуговування на підставі пред'явлених виконавцем рахунків. Остаточна оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред'явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаних робіт.

Відповідно до п.п.6.3., 6.4. договору технічне обслуговування за договором виконується в 2003р. за кошторисом 284/3. Кошториси на виконання технічного обслуговування в наступних роках складаються та затверджуються в відповідних роках та є додатками до цього договору.

Додатковою угодою №1 від 22.07.2004р. (а.с.13) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2004р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/2 на суму 7 013,72 грн.

Додатковою угодою № 2 від 20.05.2005р. (а.с.14) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2005р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/3 на суму 12 762,67 грн.

Додатковою угодою № 3 від 30.11.2005р. (а.с.15) продовжено дію договору 284 від 29.05.2003р. на 2006р. Крім того, вказаною додатковою угодою встановлено, що технічне обслуговування систем виконується за кошторисом 284/4 на суму 12 762,67 грн.

Свої зобов'язання за договором МПП "Фірма "Альфа-М" виконало належним чином, здійснивши технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Весна" на загальну суму 37 958,75 грн., що підтверджується, підписаними між сторонами актами виконаного технічного обслуговування (а.с.16-19).

Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим МПП "Фірма "Альфа-М" на адресу відповідача було направлено претензію №2/4 (а.с.39) про погашення заборгованості у розмірі 44 701,64 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 37 958,75 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 6 742,89 грн.

Як вбачається з відповіді на претензію №376 від 28.04.2007р. (а.с.44), Військова частина А2171 наявність боргу у сумі 44 701,64 грн. визнає у повному обсязі, однак зазначає про неможливість його погашення, з огляду на відсутність фінансування.

Крім того, у вказаній відповіді на претензію відповідача запропонував позивачу, з метою погашення заборгованості та для недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на судові витрати та витрати по примусовому стягненню боргу виконавчою службою, укласти мирову угоду та реструктурувати заборгованість.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, 25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27 (а.с.20), відповідно до якої Військова частина А2171 зобов'язалась погасити заборгованість МПП "Фірма "Альфа-М", визнану у відповіді №376 від 28.04.2007р. на претензію №2/4 від 30.03.2007р. в сумі 44 701,64 грн., за виконане технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій (систем) на ВЗ "Парус" та "Весна" в/ч А2171 в терміни та на умовах, визначених цією мировою угодою.

Відповідно до п. 2.1. мирової угоди Військова частина А2171 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 30.11.2007р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.1. мирової угоди встановлено, що МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини А2171 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.12.2007р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.12.2007р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.12.2007р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.

15.09.2010р. між сторонами по справі було укладено додаток №1 до мирової угоди №27 від 25.05.2007р. (а.с.21), яким п. 2.1. мирової угоди викладено у новій редакції: Військова частина А2171 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 03.03.2011р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказаним додатком викладено також у новій редакції п. 3.1.: МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини А2171 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.04.2011р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.04.2011р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.04.2011р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, Військова частина А2171 у визначений мировою угодою строк заборгованість не погасила.

Враховуючи те, що заборгованість за виконане технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій у розмірі 37 958,75 грн. підтверджується матеріалами справи, та доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 37 958,75 грн.

Посилання позивача на те, що сумою основного боргу є сума, зафіксована у мировій угоді, оскільки сторонами відповідно до ст. 604 ЦК України було проведено новацію, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно частини 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонам (новація).

Отже, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

З підписанням мирової угоди від 25.05.2007р. зобов'язання по оплаті послуг згідно договору №284 не припинилися. А предметом позову по даній справі є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, яка полягає у виконанні Відповідачем договірних зобов'язань по оплаті отриманих послуг, що ґрунтується на нормах закону, зокрема, гл.63 Цивільного кодексу України. Натомість, підписанням мирової угоди сторони, по-перше, підтвердили первісне зобов'язання, а, по-друге, визначили строк його виконання.

Таким чином, сумою основного боргу є саме сума 37 958,75 грн., яка підтверджена первісними документами, дослідженими судом.

Аналізуючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та суми інфляційного нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, просить стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції з 01.03.2007р. по 31.03.2014р.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як встановлено судом, при розрахунку інфляційних витрат, позивач здійснює нарахування на суму 44 701,64 грн., яка вже включає до себе інфляційні нарахування на суму 37958,75 грн., що склалася в результаті порушення відповідачем умов договору №284 від 29.05.2003р.

З урахуванням викладеного, вказаний розрахунок не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, яка передбачає нарахування інфляції виключно на суму основного боргу.

Зазначеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 29.02.2012р. по справі №20-28/151-10-4714 по аналогічним правовідносинам за участю цього ж позивача.

Враховуючи зазначене, суд перераховує індекс інфляції на суму основного боргу, тобто на суму, що склалася по актах виконаного технічного обслуговування, у розмірі 37 958,75 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.03.2007 - 31.03.201437958.751.86732909.1870867.93

Отже, сумі інфляційних витрат, яка підлягає стягненню, складає 32 909,18 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки щодо неможливості включення до суми основного боргу індексу інфляції, суд вважає за необхідне також зробити власний розрахунок відсотків річних, відповідно до якого 3% річних нараховуються за період, визначений позивачем, на суму 37 958,75 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів37958.7501.04.2011 - 31.03.201410963 %3419.41

Таким чином загальна сума 3% річних складає 3 419,41 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у заявленому позивачем розмірі - 2 678,43 грн.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 28.03.2013р. до 29.03.2014р. у сумі 3 073,39 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно до п.4.1. мирової угоди (а.с.20), якою сторони визначили порядок та строки виконання зобов'язання, при порушенні строків платежів Військова частина А2171 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу.

За таких обставин, вимоги про стягнення пені є обґрунтованим та правомірними. Разом з тим, судом, з урахуванням вищевикладених висновків стосовно суми основного боргу, зроблено власний розрахунок, відповідно до якого пеня нараховується за період, визначений позивачем, на суму 37 958,75 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення37958.7528.03.2013 - 09.06.2013747.5000 %577,1837958.7510.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %465,9137958.7513.08.2013 - 29.03.20142296.5000 %1547,99

Таким чином загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить 2 591,08 грн.

Аналізуючи вимоги про стягнення суми збитків від неодержаного доходу у розмірі 2 965 грн., суд вказує наступне.

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 ЦК України, згідно до п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Разом з тим, наданий на підтвердження суми збитків договір №32 (а.с.23-25) з додатковим договором до нього (а.с.26), не є належним та допустимим доказом того, що саме отримані від відповідача кошти за договором №284 від 29.05.2003р., мали бути перераховані позивачем на вкладний (депозитний) рахунок. До того ж, ані доказів перерахування коштів, ані отримання процентів позивач на підтвердження своїх вимог суду не надав.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми упущеної вигоди у розмірі 2 965 грн.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на відрядження свого представника до суду в зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справу в суді у сумі 1 944,03 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 1 944,03 грн. складається з добових у сумі 180 грн., витрат на проїзд у сумі 846,03 грн., а також витрат на середню заробітну плату у сумі 918 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення вказаних сум з відповідача, суд виходить з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що обов'язки директора Максименко Ю.Ф. виконувала інша особа, та не доведено виплат добових, у зв'язку з чим відмовляє у стягненні відповідних сум.

Вимоги про стягнення витрат на проїзд суд задовольняє частково у сумі 448,40 грн., з огляду на те, що обов'язковою визнавалася лише явка відповідача, а явка представника позивача у судове засідання 19.05.2014р. не була визнана обов'язковою, про що судом було наголошено у судовому засіданні 25.04.2014р. та 19.05.2014р., в яких здійснювалась технічна фіксація, а також в ухвалі суду від 25.04.2014р. (а.с.60).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2171 (65033, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, фактична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.5, кв.45, код ЄДРПОУ 30726900) основний боргу у сумі 37 958 /тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім/ грн. 75 коп., пеню у сумі 2 591 /дві тисячі п'ятсот дев'яносто одна/ грн. 08 коп., 3% річних у сумі 2 678 /дві тисячі шістсот сімдесят вісім/ грн. 43 коп., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 32 909 /тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'ять/ грн. 18 коп., витрати на проїзд у сумі 448 /чотириста сорок вісім/ грн. 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 522 /одна тисяча п'ятсот двадцять дві/ грн. 75 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.