Рішення № 39458252, 17.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 918/792/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дубенське районне споживче товариство

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 98 728,92 грн.

За участі представників:

від позивача: ОСОБА_5, довіреність від 05.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В травні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 80 992,80 грн.

В обґрунтовання своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 01 вересня 2011 року між Дубенським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди основних засобів № 43, предметом якого є магазин "Сільгосппродукти" (кафетерій) загальною площею 72,6 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

18 травня 2012 року, Рівненська облспоживспілка провела аукціон з продажу магазину "Сільгосппродукти" (кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (у ньому також брала участь ФОП ОСОБА_4), за результатом якого покупцем магазину було визнано - ОСОБА_2

12 червня 2012 року Дубенське районне споживче товариство своїм листом- претензією за вих. №84 (отриманий ОСОБА_4 22.06.2012 р.) повідомило Орендаря про припинення вказаного договору оренди та запропонувало терміново звільнити приміщення магазину "Сільгоспродукти" (кафетерію). Однак, в порушення законодавчих норм та вимог, як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_4 не звільнила приміщення магазину, і робила всі дії по недопущенню законних власників до користування та розпорядження даним приміщенням.

13 липня 2012 року між ОСОБА_2 та Дубенським районним споживчим товариством укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу магазину "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно, договір оренди, що укладений між Дубенським районним споживчим товариством та ФОП ОСОБА_4 є припиненим на підставі пункту 9.4. договору оренди. Однак, ФОП ОСОБА_4 не звільнила приміщення магазину "Сільгосппродукти", а продовжує в ньому здійснювати торгівлю, чим перешкоджає законному власнику - ОСОБА_2 у будь-який спосіб користуватися та розпоряджатися своїм майном і отримувати від нього доходи. Вказані обставини зумовили позивача звернутись з вказаним позовом до суду з вимогою про стягнення недоотриманих доходів (упущеної вигоди).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року (судді: Маціщук А.В., Гулова А.Г., Петухова М.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 54137,27 грн. збитків у вигляді неодержаної орендної плати за період з серпня 2012 року по березень 2013 року включно. В решті позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі №918/792/13 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.01.2014 року справу №918/792/13 прийнято до розгляду та призначено її до слухання у судовому засіданні на 28.01.2014 року.

11 лютого 2014 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської областіна від 13 березня 2014 року по цивільній справі № 1705/2324/2012 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з приміщення магазину. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27.05.2014 року вещезазначене рішення скасоване, а позовні вимоги задоволено.

Таким чином, оскільки цивільна справа № 1705/2324/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з приміщення магазину розглянута то суд відмовляє у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2014 року по даній справі, за клопотанням позивача, призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновків експерта.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 травня 2014 року провадження у справі №918/792/13 поновлено, призначено її до слухання у судовому засіданні на 30.05.2014 року.

29 травня 2014 року на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній проситв суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 збитки (упущену вигоду) за період з 01.08.2012 року по 11.02.2014 року в сумі 98 728,92 грн., судовий збір та понесені витрати по оплаті судової бухгалтерсько-економічної експертизи. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.05.2014 року продовжено строк розгляду справи №918/792/13 на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2014 року позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та третя особа у судове засідання 17.06.2014 року не забезпечили участі повноважних представників, про день, час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернувся конверт, у якому відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, надсилалась ухвала суду про відкладення розгляду справи від 30.05.2014 року, з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (том ІІ, а.с. 71-73).

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито усіх заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи що третя особа повідомлена про дату слухання справи, про що свідчить відмітка на ухвалі про отримання представником останньої її копії, враховуючи що строк розгляду справи закінчується 17.06.2014 року, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2011 року між Дубенським районним споживчим товариством (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди основних засобів №43, об'єктом оренди за яким був кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том І, а.с.11-14).

Відповідно до п.3.1 даного договору встановлено термін дії договору - з 01.09.2011 року по 01.08.2014 року.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що у разі відчуження орендодавцем основних засобів, що орендуються, договір оренди припиняється. Така умова договору відповідає ч.2 ст.770 ЦК України.

18 травня 2012 року Рівненською облспоживспілкою проведено аукціон з продажу магазину "Сільгосппродукти" (кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Учасником аукціону була серед інших ОСОБА_4 За результатами проведеного аукціону переможцем визнано ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 556 000,00 грн.

Обставини щодо факту проведення аукціону і його результату встановлені рішенням господарського суду Рівненської області від 13.03.2013 у справі №918/192/13-г, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 (том І, а.с.76-79), тому не доводяться у даній справі відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України.

12 червня 2012 року Дубенське районне споживче товариство своїм листом-претензією №84 (отриманий ФОП ОСОБА_4 22 червня 2012 року) повідомило орендаря про відмову від договору оренди відповідно до п.9.5 договору оренди, оскільки орендарем ФОП ОСОБА_4 порушені умови договору щодо своєчасної сплати орендних платежів та страхування орендованого майна. Одночасно останній запропоновано терміново звільнити приміщення магазину (кафетерію) (том І, а.с.20-22).

13 липня 2012 року між ОСОБА_2 (Покупець) та Дубенським районним споживчим товариством (Продавець) укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу магазину "Сільгосппродукти" площею 72,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том І, а.с.16-17).

Право власності позивача на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_2, підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів, виданим 13 липня 2012 року, витягом про державну реєстрацію прав №36835364 від 13 липня 2012 року, виданим комунальним підприємством "Архітектор" Дубенської міської ради, технічним паспортом на приміщення (том І, а.с.18,19,46-50).

16 липня 2012 року ФОП ОСОБА_2 направила ФОП ОСОБА_4 лист з вимогою про звільнення приміщення (одержано відповідачем 17 липня 2012 року, том І, а.с.25), в якому посилається на умови п.9.4 договору оренди та повідомляє про набуття позивачем права власності на приміщення магазину (том І, а.с.23-24). Вказаний лист залишений відповідачем без реагування.

21 січня 2013 року позивач повторно направила відповідачу ФОП ОСОБА_4 вимогу про звільнення приміщення магазину. У листі позивач пояснила, що має намір використовувати власне приміщення як підприємець у комерційних цілях, тому не звільнення приміщення відповідачем спричиняє їй збитки. Вказана вимога повернута поштовим відділенням з відміткою "по закінченню терміну зберігання" (том І, а.с.26-28).

26 березня 2013 року позивач втретє направила відповідачу вимогу про звільнення приміщення магазину та відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 84046 грн. (том І, а.с.29-31).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з приміщення магазину у цивільній справі №1705/2324/2012 відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Вказане рішення скасоване рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 травня 2014 року (том ІІ, а.с. 75-78), позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з приміщення магазину задоволено. Вирішено усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ФОП ОСОБА_4 з магазину "Сільгосппродукти", загальною площею 72,6 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції, в силу статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, так як є чинним та не скасованим, відтак набрало законної сили.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 27 травня 2014 року №1705/2324/2012 встановлено, що Дубенське районне споживче товариство здійснило односторонню відмову від договору оренди №43 від 01.09.2011 року в порядку передбаченому цим договором, внаслідок чого договір оренди основних засобів №43 від 01.09.2011 року вважається розірваним 22.06.2012 року, що відповідає положенню ч.3 ст. 651 ЦК України, якою встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Право власності на приміщення магазину "Сільгосппродукти" за адресою АДРЕСА_2 виникло у ОСОБА_2 з 13.07.2012 року. Таким чином, апеляційним судом у зазначеному вище рішенні встановлено, що ОСОБА_4 неправомірно займає з 22.06.2012 року спірне приміщення магазину, а позивач внаслідок цього позбавлена однієї з правомочностей власника - користування.

Згідно з ч.4 ст.291 ГК України та ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві майно у стані, в якому воно було одержано, або який був обумовлений договором.

В матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем майна орендодавцеві Дубенському районному споживчому товариству, а також передачі приміщення власнику на його вимогу, крім того відсутні докази виконання рішення суду про усунення перешкод в користуванні майном. Тобто - ФОП ОСОБА_4 неправомірно не звільняє належне ФОП ОСОБА_2 приміщення, продовжує використовувати його, здійснюючи в ньому господарську діяльність, і такими діями створює власнику перешкоди у здійсненні користування та розпорядження своїм майном.

Як вказано в постанові Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року у даній справі, вказівки, що містяться у якій, є в силу статті 111-12 ГПК України, обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, касаційна інстанція вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для призначення судово-бухгалтерської експертизи з врахуванням того, що наявні у справі докази (висновок експертного дослідження від 02.04.2013 №30326/1_ФМ, договір оренди від 31.07.2012) в частині визначення розміру збитків є суперечливими, а у разі, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (абзац 3 п.2постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Таким чином, суд оцінюючи висновок експертного дослідження від 02.04.2013 року №30326/1_ФМ, наявний в матеріалах справи (том І, а.с. 32-42) не може прийняти його до уваги як належний доказ у справі, так як останній не є висновком судового експерта в розумінні ст.ст.41,42 ГПК України.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді і судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень частини першої статті 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно абзацу 4 частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди частиною четвертою статті 623 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови такого відшкодування. Так, відповідно до вказаної норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

У пункті 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012 "Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п1. ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр." у розділі "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань" зазначено, що за змістом статей 22, 611,612, 614, 623 ЦК для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані за звичайних умов, якби відповідачем не чинились перешкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватись заходи, вжиті позивачем для їх одержання. Отже, як упущена вигода відшкодовуються збитки/доходи, які могли бути реально отримані.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2014 року по даній справі, було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу.

В матеріалах справи наявний висновок №1 судової економічної експертизи від 08 травня 2014 року (том ІІ, а.с. 43-49).

З матеріалів справи, зокрема з позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог (том ІІ, а.с. 60-61) вбачається, що обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення збитків як упущеної вигоди, позивач пояснює, що мала намір використовувати власне приміщення для здійснення підприємницької діяльності. Неможливість використовувати в період з 01.08.2012 року по 11.02.2014 року (на час вирішення спору судом за заявою про збільшення позовних вимог) майно внаслідок незаконних дій відповідача спричинило їй збитки як не отриманий дохід у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 86 446,43 грн. Крім того, посилаючись на висновок судового експерта №1 від 08.05.2014 року у даній справі, позивач вважає що могла б отримати доходи у розмірі відсотків по депозитним вкладам за період з 01.08.2012 року по 11.02.2014 року від коштів отриманих від здачі в оренду зазначеного нежитлового приміщення в розмірі 12 282,49 грн.

Як встановлено у вищезазначеному висновку судової економічної експертизи №1 від 08.05.2014 року для визначення розміру збитків (упущеної вигоди) в розмірі доходів від орендної плати, яку би могла отримати ФОП ОСОБА_2 від надання в оренду приміщення магазину "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 використано інформацію з договору оренди від 31.07.2012 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 (том І, а.с. 161). При цьому експертом обраховано розмір збитків, від не отриманої орендної плати за даним договором за період з 01.08.2012 року по 11.02.2014 року включно, який становить 86 446,43 грн. з використанням в розрахунку встановленої в п. 2.1 договору оренди розміру щомісячної орендної плати (4 7000 грн.).

У п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати, зокрема обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Тому, суд оцінює висновок судової економічної експертизи №1 від 08.05.2014 року на рівні з іншими доказами у справі.

Згідно договору оренди від 31.07.2012 року укладеним між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення магазину "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 72,6 м. кв. для використання на умовах, визначених у даному договорі.

Позивачем доведено наявність реальної можливості за звичайних обставин передати приміщення в користування певній особі за конкретними договором оренди.

Так, згідно п. 5.1 договору оренди від 31.07.2012 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6, даний договір діє з 01.08.2012 року до 31.07.2013 року.

Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (п. 5.2 договору оренди).

Враховуючи наявні у справі докази та наведені положення договору, суд вважає що до задоволення підлягають збитки (упущена вигода), що встановлені експертним висновком за вказаним договором оренди, однак не в повному обсязі, а лише за період дії договору, оскільки з матеріалів справи не вбачається наміру чи волевиявлення позивача та ФОП ОСОБА_6 на пролонгацію договору саме з 01.08.2013 року (після закінчення строку його дії), так як п. 5.2 договору заснований на диспозитивності (вільному волевиявленні) сторін договору.

В матеріалах справи наявний лист ФОП ОСОБА_6, згідно якого останній просить повідомити про можливість передачі йому в оренду спірного приміщення. Однак даний лист не береться судом до уваги, так як позивач просить стягнути з відповідача збитки по 11.02.2014 року, а намір продовжити договірні відносини ФОП ОСОБА_6 (орендар за договором оренди від 31.07.2012 року) виявив лише 09.04.2014 року (після закінчення строку дії договору оренди).

Таким чином, суд вважає доведеними збитки (упущена вигода) в розмірі доходів від орендної плати, яку могла отримати ФОП ОСОБА_2 від надання в оренду приміщення магазину "Сільгосппродукти" згідно договору оренди від 31.07.2012 року укладеного з ФОП ОСОБА_6 протягом терміну оренди - з 01.08.2012 року до 31.07.2013 року (за 12 місяців) в сумі 56 400 грн. 00 коп. (12 х 4 700,00 грн.).

Що стосується вимоги позивач про стягнення збитків (упущеної вигоди) у вигляді доходів у розмірі відсотків по депозитним вкладам за період з 01.08.2012 року по 11.02.2014 року від коштів отриманих від здачі в оренду зазначеного нежитлового приміщення в розмірі 12 282,49 грн., що встановлені експертним висновком №1 від 08.05.2014 року, суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми, так як дані доходи на думку суду є абстрактними і не підтвердженими належними доказами. При цьому суд критично оцінює договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу №37346-349 наданий позивачем (том ІІ, а.с. 83-84), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» та ОСОБА_2, та договору банківського вкладу (депозиту) №26306028188328 UAN від 26.04.2013 року (том ІІ, а.с. 86), укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та позивачем, так як з даних договорів не вбачається наміру позивача (вкладника за договорами) вкласти саме кошти отримані від оренди спірного приміщення, а не будь-які інші належні позивачу кошти.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 98 728,92 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 56 400 грн. 00 коп. В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача покладаються, пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в сумі 1 128 грн. 00 коп. та 3 427,57 грн. витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) 56 400 (п'ятдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. збитків, 1 128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору та 3 427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 57 коп. витрат за проведення судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 42 328 грн. 92 коп. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "23" червня 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.