Рішення № 39458174, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8426/14

23.06.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про

стягнення 1 170 024,30 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна №44 від 21.06.2013 у розмірі 1 170 024,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі №910/78426/14, розгляд справи призначений на 21.05.2014.

Ухвалою від 21.05.2014 розгляд справи відкладено на 23.06.2014.

Суд розглянув заяву позивача накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 1 170 024,30 грн., викладену у прохальній частині позовної заяви та дійшов наступного висновку.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, спір розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.06.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір складського зберігання зерна №44 (далі –Договір), за умовами якого, відповідач постачає та передає на відповідальне зберігання зернові та олійні культури (далі – зерно), а позивач надає послуги по прийманню зерна, забезпечує його доробку, сушку, зберігання, відпуск та навантаження в транспортні засоби відповідача на умовах Договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 1 160 864,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п.4.1.3 та п. 4.1.8. договору зерновий склад (позивач) зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що граничний строк зберігання зерна до 11.03.2014.

Відповідно до актів здавання-передачі робіт (послуг) наявних в матеріалах справи, позивач виконав свої зобов’язання та прийняв від відповідача зерно в кількості 6 908,19 тон (6 147,370 тон соняшника та 760,820 тон пшениці) і надав послуги згідно Договору на надання послуг складського зберігання зерна №44 від 21.06.2013 на суму 1 253 898,65 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що поклажодавець перераховує кошти за надані послуги на рахунок зернового складу або в касу, на підставі виставлених рахунків.

На підставі актів позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, які надіслані позивачем – 06.03.2014, а отримані відповідачем 14.03.2014.

Враховуючи часткову сплату (93 034,05 грн.), відповідач заборгував позивачу 1 160 864, 60 грн., при цьому порушив умови п. 5.4 Договору.

Доказів повного погашення заборгованості відповідач суду не надав та не спростував доводи наведені позивачем.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 1 160 864,60 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 160 864,60 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення пеню – 7 442,26 грн., 3 % річних – 1 717, 44 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі невиконання зобовязань по оплаті за послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив розрахунок пені та 3 % річних здійснений позивачем та визнав його обґрунтованим, таким, що відповідає умовам Договору, нормам чинного законодавства України, тому пеня заявлена до стягнення у розмірі 7 442,26 грн. та 3 % річних – 1 717, 44 грн. підлягають задоволенню, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, 13/16, код 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сватівська олія" (92603, Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, провулок Заводський, 13, код 25368994) борг у розмірі 1 160 864, 60 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 60 коп.), пеню – 7 442,26 грн. (сім тисяч чотириста сорок дві гривні 26 коп.), 3 % річних - 1 717,44 грн. (одна тисяча сімсот сімнадцять гривень 44 коп.) та 23 400,48 грн. (двадцять три тисячі чотириста гривень 48 коп.) судового збору.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова