Рішення № 39458103, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10462/14 25.06.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» провідшкодування шкоди в порядку регресу 12 134,69 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явились;від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 25.06.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 134,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК «Каштан» на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 43-2013КАСКО від 12.07.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ «УПСК», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 12 134,69 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 910/10462/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.06.2014.

16.06.2014 на адресу господарського суду надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2.

В судове засідання 25.06.14 представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103029533753, 0103029533761.

Через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якої проти позову заперечує, виходячи з наступного. Відповідач зазначає, що право позивача на отримання коштів в порядку регресу не порушено, оскільки претензія про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих.. № 118 від 18.04.14 була отримана відповідачем 24.04.14, отже в силу норм п.36.2 ст.36 ЗУ «ОСЦПВ» граничним терміном розгляду зазначеної претензії має бути 23.07.14, в той час як позивач звернувся з даним позовом до суду до спливу вказаного строку, чим створив перешкоди у досудовому врегулюванні спору. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було порушено вимоги п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та ФДМУ від 24.11.03 щодо виклику замовником заінтересованої особи (представника відповідача). З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, звіт, на який посилається позивач як на обґрунтування вартості матеріального збитку не є належним доказом.

Зважаючи на клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі, а також на те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 липня 2013 року за договором добровільного страхування транспортних засобів № 43-2013 КАСКО ПрАТ «СК «Каштан» було застраховано автомобіль марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Каштан Лізинг». Пунктом 5.1 договору визначено строк його дії з 26.07.13 по 25.07.14.

З Довідки ВДАІ УМВС м. Івано-Франківська № 9244653 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 08.08.2013 р. на перехресті вулиць Мельника-Сахарова в м. Івано-Франківську мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «, що належить ТОВ «Каштан Лізинг», під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2013р. справа № 344/12647/13-п.

09.08.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок ПАТ «Прикарпаттяобленерго», яке є орендарем пошкодженого транспортного засобу згідно договору № 02/08 оренди автомобіля від 01.08.12.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Звіту № 54/08/13 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 23.08.13, складає 12 634,69 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 08.08.2013р. за участю застрахованого автомобіля «Subaru», державний номер НОМЕР_1 згідно страхового акту № С-49-00-09-13-К1 від 25.09.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 12634,69 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 2621 від 25.09.13 на суму 2000,00 грн., № 2716 від 03.10.13 на суму 2000,00 грн., № 2928 від 28.10.13 на суму 8634,69 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «Toyota», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2013р. справа № 344/12647/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 16.09.12 по 15.09.13 (Поліс АВ/3947526), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Toyota», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Subaru», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів № 43-2013 КАСКО від 12.07.2013р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Subaru», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/3947526) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 500,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи (12634,69 грн. - 500,00 грн. = 12134,69 грн.), що відповідає розміру заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія претензії позивача на виплату відшкодування в порядку регресу за вих. № 118 від 18.04.2014р., а її отримання відповідачем 24.04.14 підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом відхиляються твердження відповідача щодо того, що Звіт товарознавчого дослідження не можна вважати належним доказом по справі, так як технічний огляд був проведений без виклику зацікавлених осіб, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Згідно з п. п. 4.3. - 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика), за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки.

Крім того, п. 5.2. Методики передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Проте, суд зазначає, що в Методиці не міститься жодних вказівок щодо того, що у зв'язку з неповідомленням іншої сторони щодо проведення процедур оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику такого автомобіля, звіт складений за результатом оцінки є неналежним доказом вартості матеріального збитку, в розумінні п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на вищенаведене, суд приймає Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 54/08/13 від 23.08.2013 р. в якості належного та допустимого доказу оціненої вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_1, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Стосовно заперечень відповідача про недотримання позивачем 90-денного терміну для розгляду відповідачем заяви про страхове відшкодування, що тягне за собою безпідставність та передчасність звернення позивача з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012.

Враховуючи не здійснення виплати відповідачем на користь позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080 м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» (01021 м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12, оф. 37, ідентифікаційний код 32071894) 12 134 (дванадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 69 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин