Постанова № 39457499, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 16:03 № 826/5127/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005052203 та №0005062203 від 04.12.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Акмебуд» (надалі – позивач або ТОВ «БК Акмебуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005052203 та №0005062203 від 04.12.2013 року (з урахуванням уточнень, наданих у судовому засіданні 14.05.2014 року).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «БК Акмебуд» не порушувало вимог п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними обліковими документами.

У судове засідання 26.05.2014 року з’явилися представники позивача, яка позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання. Про причини неявки у судове засідання відповідач суду не повідомляв, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за відсутності його представника не подавав.

При цьому, у матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача проти позову, в яких зазначено, що, враховуючи наявну податкову інформацію, а також за наслідками дослідження первинних документів було встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами – ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» – були укладені без мети настання реальних правових наслідків.

Суд у судовому засіданні 26.05.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК Акмебуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.01.2011 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 07.11.2013 року №1853/26-56-22-03-09/37393709 (надалі – акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновки про наступні порушення ТОВ «БК Акмебуд»:

1. п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ «БК Акмебуд» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 96 249 грн., в тому числі в звітних (податкових) періодах: рік 2012 в сумі 96 249 грн.;

2. п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ «БК Акмебуд» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 429 088 грн., в тому числі в звітних (податкових) періодах: вересень 2011 року в сумі 48 973 грн., жовтень 2011 року в сумі 15 167 грн., квітень 2012 року в сумі 123 404 грн., травень 2012 року в сумі 29 157 грн., червень 2012 року в сумі 40 642 грн., липень 2012 року в сумі 96 418 грн., серпень 2012 року в сумі 13 333 грн., вересень 2012 року в сумі 32 706 грн., листопад 2012 року в сумі 29 288 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0005052203 та №0005062203, якими ТОВ «БК Акмебуд» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 120 311,00 грн. (за основним платежем – 96 249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 24 062,00 грн.) та за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» на загальну суму 536 361,00 грн. (за основним платежем – 429 088,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 107 273,00 грн.) відповідно.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подані скарги на оскаржувані рішення, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.02.2014 року №1301/10/26-15-10-06-12 та Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 року №6139/6/99-99/0-01-15 скарги ТОВ «БК Акмебуд» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення – без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0005052203 та №0005062203 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «БК Акмебуд» в звітних (податкових) періодах з вересня 2011 року по 2012 рік.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі – Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс».

В якості підстави для вищезазначеного висновку, як вбачається зі змісту акту перевірки, зокрема, вказано акти відповідних контролюючих органів щодо вказаних вище контрагентів позивача, якими, у тому числі, встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників останніх та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам – покупцям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Взаємовідносини з ТОВ «Арамакс».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Арамакс» (Підрядник) укладено підрядний договір №23/07/12 на будівельні роботи від 23.07.2012 року, зі змісту якого вбачається, що Замовник здає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт на об’єкті м. Черкаси ТРЦ «Любава», згідно проектно-кошторисної документації із зазначенням, що договірна ціна зазначена у додатку до цього договору.

Так, згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за листопад 2012 року та грудень 2012 року, всього вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ складає 549 991,33 грн. (за листопад 2012 року) та 56 692,57 грн. (за грудень 2012 року), що сукупно складає 606 683,90 грн.

На виконання робіт за договором №23/07/12 від 23.07.2012 року сторонами складено акти №1 та №2 виконаних робіт за листопад-грудень 2012 року на роботи по влаштуванню м’якої покрівлі у сумі 549 991,33 грн. та 56 692,57 грн. відповідно, на підставі чого ТОВ «Арамакс» виписало на ім’я позивача податкові накладні від 25.07.2012 року №54 на суму 300 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 07.08.2012 року №55 на суму 80 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 07.09.2012 року №66 на суму 70 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 02.11.2012 року №91 на суму 50 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 16.11.2012 року №97 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 20.11.2012 року №98 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 29.11.2012 року №103 на суму 10 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 14.12.2012 року №112 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 27.12.2012 року на суму 36 683,90 грн. (з урахуванням ПДВ).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Арамакс» за роботи, виконані за договором №23/07/12 від 23.07.2012 року, здійснені у безготівковій формі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (з відмітками банку), на загальну суму 606 683,90 грн.

Взаємовідносини з ТОВ «БК Готіка».

Так, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Будівельна компанія Готіка» (Підрядник) укладено договір №16/03/12-1 підряду від 16.03.2012 року, предмет якого сторони визначили наступним чином: Генпідрядник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов’язання згідно завдання Генпідрядника, у відповідності до проектної документації та умов даного договору, на свій ризик, виконати та передати Генпідряднику у встановлені цим договором строки роботи (згідно переліку) за адресою м. Черкаси, вул. Шевченко 208/1, будівля торгово-розважального центру. При цьому, сторони погодили, що договірна ціна згідно даного договору встановлюється під час виконання робіт і погоджується сторонами протоколом погодження договірної ціни.

На підтвердження викладеного вище, у матеріалах справи містяться копії протоколів договірної ціни та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за травень 2012 року, за червень 2012 року, за серпень 2012 року, вересень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, погоджених позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Готіка».

За результатами виконаних робіт, сторонами даного договору складені акти виконаних робіт №1 за травень 2012 року на суму 263 461,26 грн. (з урахуванням ПДВ), №2 за червень 2012 року на суму 389 082,00 грн. (з урахуванням ПДВ), №3 за червень 2012 року на суму 908 653,77 грн. (з урахуванням ПДВ), №3 за серпень 2012 року на суму 110 239,72 грн. (з урахуванням ПДВ), №4 за серпень 2012 року на суму 43 051,07 грн. (з урахуванням ПДВ), №5 за серпень 2012 року у сумі 11 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), №6 за серпень 2012 року на суму 48 294,49 грн. (з урахуванням ПДВ), №7 за серпень на суму 898 078,83 грн. (з урахуванням ПДВ), №8 за серпень 2012 року на суму 30 230,00 грн. (з урахуванням ПДВ), №9 за вересень 2012 року на суму 11 912,52 грн. (з урахуванням ПДВ), №10 за вересень 2012 року на суму 13 186,30 грн. (з урахуванням ПДВ), №11 за вересень 2012 року на суму 110 467,55 грн. (з урахуванням ПДВ), №12 за вересень 2012 року на суму 349 684,29 грн. (з урахуванням ПДВ), №13 за вересень 2012 року у сумі 50 371,16 грн. (з урахуванням ПДВ), №14 за жовтень 2012 року на суму 192 017,31 грн. (з урахуванням ПДВ), №19 за жовтень 2012 року на суму 2 770,15 грн. (з урахуванням ПДВ), №15 за листопад 2012 року на суму 54 425,32 грн. (з урахуванням ПДВ), №16 за листопад 2012 року на суму 20 996,50 грн. (з урахуванням ПДВ), №17 за листопад 2012 року на суму 53 248,99 грн. (з урахуванням ПДВ), №18 за листопад 2012 року на суму 7 035,22 грн. (з урахуванням ПДВ), №20 за листопад 2012 року на суму 18 651,11 грн. (з урахуванням ПДВ), №21 за листопад 2012 року на суму 133 569,69 грн. (з урахуванням ПДВ), на підставі чого ТОВ «Будівельна компанія Готіка» виписало на ім’я позивача податкові накладні від 20.03.2012 року №29 на суму 1 000 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 17.04.2012 року №13 на суму 300 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 03.05.2012 року №2 на суму 500 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), 08.05.2012 року №8 на суму 200 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 12.06.2012 року №31 на суму 100 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 26.06.2012 року №57 на суму 400 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 25.07.07.2012 року №42 на суму 200 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 31.07.2012 року №51 на суму 200 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 19.09.2012 року №28 на суму 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 25.09.2012 року №44 на суму 100 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 28.09.2012 року №49 на суму 17 712,96 грн. (з урахуванням ПДВ), від 01.10.2012 року №2 на суму 82 287,04 грн. (з урахуванням ПДВ), від 10.10.2012 року №14 на суму 40 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 11.10.2012 року №16 на суму 150 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 08.11.2012 року №9 на суму 50 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 23.11.2012 року №26 на суму 50 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 30.11.2012 року №34 на суму 110 427,26 грн. (з урахуванням ПДВ).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Готіка» за роботи, виконані за договором №16/03/12-1 від 16.03.2012 року, здійснені у безготівковій формі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (з відмітками банку).

Взаємовідносини з ТОВ «Промобуд-2007».

Як вбачається з акту перевірки, що також підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Промобуд-2007» (Субпідрядник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №27/04/12 від 27.04.2012 року, відповідно до умов якого Субпідрядник за завданням Генпідрядника зобов’язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації (переданої Генпідрядником у відповідності та у визначений договором строк), виконати загально-будівельні роботи на об’єкті «Торгово-розважальний комплекс» по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси, а Генпідрядник зобов’язується надати Субпідряднику будівельний майданчик, робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору. Ціна та перелік робіт за кожним етапом робіт та порядок розрахунків за їх виконання визначаються додатковими угодами за договором на підставі робочої документації, переданої Генпідрядником.

Згідно додатка №1 до договору №27/04/12 від 27.04.2012 року довідка про вартість виконання будівельних робіт/ та витрати за червень 2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, вартість будівельних робіт підрядника по будові з урахуванням ПДВ складає 60 248,19 грн.

Сторонами вищезазначеного договору, як вбачається з матеріалів справи, складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року на загальну суму 184 750,19 грн. (з урахуванням ПДВ).

На підставі викладеного вище, ТОВ «Промобуд-2007» на ім’я позивача виписало наступні податкові накладні: від 28.05.2012 року №212 на загальну суму 59 800,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 26.06.2012 року №254 на загальну суму 448,19 грн. (з урахуванням ПДВ).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Промобуд-2007» за роботи, виконані за договором №27/04/12 від 27.04.2012 року, здійснені у безготівковій формі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (з відмітками банку).

При цьому, договір підряду на виконання будівельних робіт №30/03/12 від 30.03.2012 року, укладений між позивачем та ТОВ «Промобуд-2007», який наданий позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем до уваги не брався, а, відтак, і не був врахований у суми грошових зобов’язань, встановлених ТОВ «БК Акмебуд» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому у межах заявлених позовних вимог у даній справі вказаний договір та первинна облікова документація до нього судом не досліджувалися.

Взаємовідносини з ТОВ «Інвесттехінжиніринг».

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (Субпідрядник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №02/04/12 від 02.04.2012 року, згідно якого Субпідрядник за завданням Генпідрядника зобов’язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації (переданої Генпідрядником у відповідності та у визначений договором строк), виконати загально-будівельні роботи на об’єкті «Торгово-розважальний комплекс» по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси, а Генпідрядник зобов’язується надати Субпідряднику будівельний майданчик, робочу документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору. При цьому, ціна та перелік робіт за кожним етапом робіт та порядок розрахунків за їх виконання визначаються додатковими угодами за договором на підставі робочої документації, переданої Генпідрядником.

Згідно додатку №1 до договору №02/04/12 від 02.04.2012 року та договірної ціни, погодженої сторонами, договірна ціна на додаткові роботи для розроблення ґрунту в котловані під паркінг з ПДВ складає 385 720,00 грн., на підставі чого та результатами виконання робіт за вказаним вище договором сторонами складено акт №1 виконаних робіт за квітень 2012 року додаткові роботи для розроблення ґрунту в котловані під паркінг, відповідно до якого ціна з ПДВ складає 385 720,00 грн.

На підставі викладеного вище, ТОВ «Інвесттехінжиніринг» виписало на ім’я позивача наступні податкові накладні: від 23.04.2012 року №244 на суму 39 960,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 20.04.2012 року №254 на суму 50 040,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 25.04.2012 року №255 на суму 150 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 27.04.2012 року №256 на суму 145 720,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за роботи, виконані за договором №02/04/12 від 02.04.2012 року, здійснені у безготівковій формі, що підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (з відмітками банку).

Взаємовідносини з ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» (Субпідрядник) укладено договір на виконання будівельних робіт №08/08/11 від 08.08.2011 року, згідно умов якого Субпідрядник зобов’язується виконати і здати в установлений строк будівельні роботи в «Торгово-розважальному комплексі» (ТРК) по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси. Загальна ціна даного договору складається із суми вартості робіт, що закріплено у відповідних додатках до договору.

На підтвердження викладеного вище, у матеріалах справи містяться копії додатків до даного договору, якими сторонами узгоджено договірну ціну та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за вересень 2011 року та за жовтень 2011 року.

За результатами виконаних робіт, сторонами даного договору складені акти виконаних робіт №1 за вересень 2011 року на суму 248 158,12 грн. (з урахуванням ПДВ), №2 за вересень 2011 року на суму 45 681,88 грн. (з урахуванням ПДВ), №1 за жовтень 2011 року на суму 227 891,24 грн. (з урахуванням ПДВ), №2 за жовтень 2011 року на суму 168 815,20 грн. (з урахуванням ПДВ), №3 за жовтень 2011 року на суму 51 632,20 грн. (з урахуванням ПДВ), на підставі чого ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» виписало на ім’я позивача наступні податкові накладні: від 05.09.2011 року №1 на суму 77 840,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 28.09.2011 року №14 на суму 116 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 30.09.2011 року №17 на суму 100 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), від 24.10.2011 року №7 на суму 91 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» за роботи, виконані за договором №08/08/11 від 08.08.2011 року, здійснені у безготівковій формі, що підтверджуються наявним у матеріалах справи платіжним дорученням (з відмітками банку).

Крім того, слід зазначити, що у матеріалах справи наявні копії ліцензій на здійснення господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури, контрагентів позивача – ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжинірінг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс».

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88. Також наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» на адресу позивача, містять усі обов’язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БК Акмебуд» мало ділову мету щодо господарських операцій останнього з ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як було зазначено вище, договори, укладені між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс» – спрямовані на виконання субпідрядних робіт в «Торгово-розважальному комплексі» (ТРК) по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси.

При цьому, у матеріалах справи наявна копія договору генерального підряду на будівництво №1/03-2011 від 25.02.2011 року, укладеного між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Любава Сіті» (Замовник), відповідно до умов якого Генпідрядник за завданням Замовника зобов’язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, а також з дотриманням робочої документації (переданої замовником у відповідності з додатком 2) та у визначений договором строк збудувати об’єкт, а замовник зобов’язується надати Генпідряднику будівельний майданчик, проектну документацію, а також робочу документацію згідно з додатком 2, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до договору.

Об’єктом згідно умов вказаного вище договору виступає Торгово-розважальний комплекс по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси.

Також, судом під час розгляду даної справи було оглянуто робочу документацію з будівництва Торгово-розважального комплексу, розташованого по бул. Шевченка, 208/1 в м. Черкаси.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс», про які йде мова в акті перевірки, укладені з метою реалізації обов’язків позивача, як генпідрядника, за договором №1/03-2011 від 25.02.2011 року, тобто у межах господарської діяльності останнього.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс») спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані товариства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс», відповідають встановленим ст. 201 ПК України вимогам.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих товариств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів відповідних контролюючих органів щодо контрагентів позивача – ТОВ «Арамакс», ТОВ «Будівельна компанія «Готика», ТОВ «Промобуд-2007», ТОВ «Інвесттехінжиніринг», ТОВ «Юнібуд Енерго Сервіс», – оскільки, інформація, викладена в останніх, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов’язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

Враховуючи усе викладене, суд, з урахуванням встановлених обставин та вищезазначених висновків суду, дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року №0005052203 та №0005062203.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04.12.2013 року №0005052203 та №0005062203.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок