Постанова № 39457496, 16.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року 15 год. 38 хв. № 826/3582/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВиконувача обов'язків прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві доПублічного акціонерного товариства "Лакма" про стягнення заборгованості в розмірі , ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лакма" про стягнення заборгованості.

Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкрито скорочене провадження у справі та зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову через канцелярію суду.

Водночас, 18 квітня 2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, зі змісту яких вбачається, що відповідач не погоджується із зазначеним у позовній заяві розміром заборгованості.

На підставі вищевикладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року ухвалено здійснювати розгляд справи №826/3582/14 за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та призначено судовий розгляд справи в судовому засіданні на 14.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що станом на момент звернення з позовом до суду, згідно облікових карток платника податків, ПАТ «Лакма» має податкову заборгованість в розмірі 479 133,60 грн., яка складається з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 466 882,19 грн. та з податку на додану вартість в сумі 12 153,41 грн. на підставі поданих відповідачем податкових декларацій та уточнюючих податкових декларацій за 2013 рік.

В судовому засіданні представник виконувача обов'язків прокурора Оболонського району м. Києва позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Лакма», код ЄДРПОУ 00204625 зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, є юридичною особою та платником податків і зборів, передбачених ст. 15 п. 15.1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі - Податковий кодекс України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Лакма» було подано звітну декларацію з орендної плати за земельну ділянку за 2013 рік № 9003103122, в якій самостійно визначено суму податку до сплати за рік в загальному розмірі 803 745,70 грн.(66 978,81 грн./12 міс. = 803 745,70 грн./рік.).

В свою чергу, у податковій декларації з податку на додану вартість ПАТ «Лакма» самостійно визначено суму податкового зобов'язання складає 20 301,00 грн.

Під час судового засідання, судом було встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість сплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 21 січня 2014 року, призначення платежу *;101;;; проплата ПДВ за 11М13Р код пл 14010100 в сумі 20301,00 грн. (а.с. -58).

Окрім вищезазначеного в ході судового засідання судом встановлено, що відповідачем було проведено перерахунок плати за землю за 2013 рік та подано до податкового органу уточнюючу декларацію. Відповідно до поданої уточнюючої декларації плату за землю за 2013 рік було визначено відповідачем у сумі 364 308,37 грн.

Однак, як вбачається з копій зворотніх боків облікових карток платника земельного податку відповідачем сплачено до бюджету 210 623,15 грн.

У зв'язку з зазначеним Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було подано заяву про зміну позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

В поданій в судовому засіданні заяві позивач скоригував суму зобов'язань зменшивши їх та просив стягнути з ПАТ "Лакма" заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 226803,45 грн.

В судовому засіданні прокурор та представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві заяву про зміну позовних вимог підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, щодо уточнених позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні, судом досліджено зворотні боки облікових карток платника земельного податку та з'ясовано, що сума грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю на момент подачі позову становила 153 685,22 грн. та сума пені 13 353,95 грн., що підтверджується актом звірки № 2236-20 від 14.04.2014 року, та не заперечувалось сторонами.(а.с. - 63).

Крім того, суд звертає увагу на наступне, відповідно при досліджені зворотніх боків облікових карток платника земельного податку, судом встановлено, що відповідачем було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, зі змісту якої вбачається, що відбулося зменшення податкового зобов'язання по земельному податку на 210 623,15 грн. (- 36 619,78 грн. щомісячно).

Суд критично ставиться до твердження позивача, щодо стягнення заборгованості з відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 226 803, 45 грн., оскільки зазначена заборгованість існує на момент розгляду справи по суті, що підтверджується зворотнім боком облікової картки, а предметом даного адміністративного позову є заборгованість, яка виникла до 20.03.2014 року.

Відповідно до статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України якщо зміна позовних вимог виходить за межі спірних правовідносин, це не є зміною заявлених позовних вимог, а є поданням до суду нового позову. У такому разі позивач має право подати до адміністративного суду новий позов, який розглядатиметься в іншому провадженні.

Враховуючи вищезазначене суд не бере до уваги документи надані позивачем на підтвердження заборгованості, яка виникла після 20 березня 2014 року.

Пунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України закріплено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вимогами п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується, зокрема: 129.1.1 після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Відповідно до визначення, наведеного в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд констатує наявність у позивача узгодженого грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю, штрафних санкцій та пені всього на загальну суму 167 039,17 грн.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.п.95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю - 153 685,22 грн., штрафних санкцій та пені - 13 353,95 грн. всього на загальну суму 167 039,17 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лакма" заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю з юридичних осіб , у розмірі 153 685,22 грн. (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень 22 коп.) та суму пені 13353,95 грн. (сто тридцять три тисячі п'ятдесят три гривні 95 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.