Постанова № 39457445, 18.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 червня 2014 року 14 год. 59 хв. № 826/6127/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт-Інвест" до Державної виконавчої служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство "Енергобанк", про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 18 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 07 травня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" (далі - позивач, ТОВ "Артпласт Інвест") до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відповідача від 18 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 43042147 (далі - оскаржувана постанова, виконавче провадження).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що договір іпотеки, стосовно якого вчинено виконавчий напис, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, є предметом судового розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, сам виконавчий напис також оскаржено у судовому порядку.

Ухвалою суду від 12 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до судового розгляду колегією суддів у судовому засіданні, та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - третя особа, ПАТ "Енергобанк").

У судовому засіданні 21 травня 2014 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача на належного - Державну виконавчу службу України (далі - відповідач).

Ухвалою суду від 21 травня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання законного представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 04 червня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання законного представника позивача про зупинення провадження у справі.

У ході судового розгляду справи законний представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 21 травня 2014 року.

Представники третьої особи також просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відповідача 18 квітня 2014 року прийнято оскаржувану постанову з виконання виконавчого напису №880, виданого 02 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу.

Суд не погоджується з доводами законного представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, предметом розгляду у межах даної справи є правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом.

Зокрема, згідно зі ст. 1, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 19 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, виконавче провадження відкрито на підставі заяви третьої особи від 09 квітня 2014 року № 791/5.4, поданій відповідачу у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із системного тлумачення викладених положень та відповідних їм обставин справи, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем дотримано усіх законодавчо передбачених вимог та процедур.

При цьому, як уже зазначено вище, законний представник позивача зазначає про протиправність оскаржуваної постанови відповідача з огляду на те, що договір іпотеки, стосовно якого вчинено виконавчий напис, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, є предметом судового розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, законний представник позивача наголошує на оскарженні у судовому порядку самого виконавчого напису.

У матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Київської області від 27 вересня 2013 року у справі № 911/3538/13, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Артпласт Інвест" до ПАТ "Енергобанк" та визнано недійсним договір іпотеки від 14 грудня 2010 року, стосовно якого у подальшому вчинено виконавчий напис № 880 від 02 квітня 2014 року.

Станом на день звернення позивача до адміністративного суду, вказана справа перебувала на розгляді Київського апеляційного господарського суду, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією ухвали вказаного суду від 09 квітня 2014 року.

Також, з позовом про визнання недійсним та скасування виконавчого напису позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області, ухвалою від 27 травня 2014 року якого відкрито провадження у цивільній справі № 363/2164/14-ц.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Оскільки на рівні законодавства не передбачено таких підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження як оскарження у судовому порядку договору, стосовно якого вчинено виконавчий напис, який став підставою для звернення стягувача до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, або власне такого виконавчого напису, як про це зазначає законний представник позивача, суд не вбачає правових підстав для відмови у відкритті відповідачем виконавчого провадження.

У зв'язку з викладеним суд констатує правомірність та обґрунтованість прийняття старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відповідача оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, на підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" до Державної виконавчої служби України, третя особа: публічне акціонерне товариство "Енергобанк", про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт-Інвест".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2014 року