Постанова № 39457427, 14.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2014 року 08 год. 19 хв. № 826/1064/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомКомпанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) в особі Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0000892206, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Компанія «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(далі - позивач, Компанія) в особі Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (далі - Представництво) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0000892206.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з висновками Акта від 02.09.2013р. № 137/26-57-22-06-09/26254229, складеного за результатами проведення планової виїзної перевірки Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (ідентифікаційний номер 26608928) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., оскільки вони є нормативно і документально необґрунтованими. На думку позивача, він виконав вимоги міжнародних договорів, норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР і Податкового кодексу України щодо звільнення в Україні від оподаткування доходів, що були отримані від материнської компанії - нерезидента Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(Німеччина) для фінансування діяльності представництва, яка має виключно допоміжний та/або підготовчий характер.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання у справі не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

07 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході розгляду справи судом встановлено, що протягом періоду з 15.07.2013р. по 09.08.2013р. працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (ідентифікаційний номер 26608928) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., за результатами якої складений Акт від 02.09.2013р. № 137/26-57-22-06-09/26254229 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення такої документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт», що зареєстроване в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України 21 жовтня 2002 року, та перебуває на обліку в органах Міндоходів починаючи з 28.10.2002 року, отримувало на території України від головної Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(Німеччина) в якості фінансування витрат представництва грошові кошти в іноземній валюті (євро), всього на загальну суму 613 000, 00 євро (еквівалент в національній валюті України - 6 122 783, 28 грн.).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Положення про Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» метою діяльності цього Представництва є виконання будь-якої діяльності підготовчого та допоміжного характеру, а саме: здійснення представницьких функцій в інтересах Компанії на території України, надання консультаційних послуг, обслуговування клієнтів на українському ринку, проведення маркетингових та інших досліджень на ринку України, інші види діяльності.

За період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р. Представництво задекларувало податок на прибуток в сумі 0, 00 грн.

При цьому за результатами дослідження та аналізу Положення про Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» та інших наданих до перевірки документів (перелік яких в Акті перевірки відсутній) перевіряючі прийшли до висновку, що Представництво здійснювало діяльність, яка пов'язана з безпосереднім процесом продажу договірного та сертифікаційного супроводження і технічного гарантійного та пост гарантійного обслуговування предмету продажу Schmitz Cargobull AG, що в свою чергу суперечить Положенню про Представництво та виду основної його діяльності, а також мети перебування на території України.

У відповідності до п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (що діяв до набрання чинності відповідними нормами Податкового кодексу України), п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що «постійне представництво нерезидента в Україні» - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних Представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філія, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Згідно п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначені види доходи, що відносяться до доходів з джерелами їх походження з України.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Прибуток постійного представництва нерезидента в Україні відповідно до п. 13.8 ст. 13 вказаного Закону та п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента (тобто за правилами, встановленими Законом, а саме: згідно зі ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, - як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначеного ст. 4 Закону та ст.ст. 135 - 137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат, визначених ст. 5 Закону та ст.ст. 138 - 143 Кодексу).

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього ж Кодексу до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податок на прибуток в т.ч. включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Так само пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід, зокрема, включає доход з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Крім того, положеннями п. 1.5 і 1.11 Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997р. № 274, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1997 року за № 352/2156, передбачено, що кошти, що надходять від нерезидента на утримання постійного представництва, включаються до валового доходу як плата за послуги, що надаються нерезиденту постійним представництвом.

Ну думку працівників відповідача підстави вважати діяльність Представництва Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(Німеччина) за перевіряємий період такою, що носить підготовчий або допоміжний характер, відсутні, а тому Представництвом були допущенні порушення вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-ий квартал 2010 року - 1-ий 2013 року на загальну суму 296 542, 00 грн. (в т.ч. 2-ий квартал 2010 року на суму 13 609, 00 грн., за 1-ий квартал 2011 року - 36 982, 00 грн., за 2-ий квартал 2011 року - 55 428, 00 грн., за 3-ій квартал 2011 року - 10 504, 00 грн., за 1-ий квартал 2012 року - 66 491, 00 грн., за 2-ий квартал 2012 року - 33 228, 00 грн., за 4-ий квартал 2012 року - 49 823, 00 грн., за 1-ий квартал 2013 року - 30 452, 00 грн.), та заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 283 641, 00 грн. (в т.ч. за 3-ій квартал 2010 року в сумі 1 328, 00 грн., за 4-ий квартал 2010 року - 237, 00 грн., за 3-ій квартал 2012 року - 282 076, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 11 вересня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 18.09.2013р. № 11589/26-57-22-06-25 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення Представництва - без задоволення.

20 вересня 2013 року ДПІ на підставі Акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000892206 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, визначило Представництву «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 354 194, 50 грн., в т.ч. 296 542, 00 грн. - основний платіж, 57 652, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02, винесеного за результатами розгляду первинної скарги директора Представництва, скарга була задоволена частково, а саме: скасовано вказане податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток за І-ий квартал 2011 року у розмірі 9 244, 50 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 18934/6/99-99-10-01-15, винесеного за результатами розгляду повторної скарги директора Представництва, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р., з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02, було залишено без змін, а скарга представництва - без задоволення.

На обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог представник позивача надав до суду наступні документи: копію Виписки з Торгового реєстру відносно Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» від 01.07.2013р.; копію Положення про «Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт»», затвердженого Компанією в 2010 році; копії свідоцтва про реєстрацію Представництва від 21.10.2002р. реєстр. № ПІ-3014 та довідки з органу статистики відносно Представництва станом на 08.04.2010р.; копію довідки АТ «ОТП Банк» від 24.01.2014р. № 70-1-3/37 щодо відкриття Представництву поточного рахунку типу «Н»; копії сертифікатів відповідності на товари та продукцію Компанії; копії виписок з рахунку Представництва у банку за період з 30.08.2010р. по 21.02.2013р.; копії заявок Представництва до Компанії з питання перерахування коштів на потреби Представництва.

Одночасно жодних документів у вигляді кошторисів витрат Представництва, затверджених материнською компанією, та Представництва перед материнською компанією про витрачання отриманих сум коштів у розмірі 6 122 783, 28 грн., та самих розрахункових і первинних документів на підтвердження оплати витрат Представництва на його поточні потреби, позивач до суду не надав.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1.17 ст. 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР)(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) під «постійним представництвом нерезидента в Україні (далі - постійне представництво)» розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Згідно з абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Починаючи з 01 квітня 2011 року, порядок утримання податку з доходу з джерелом його походження з України регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).

В розумінні норми пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України «постійне представництво» - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

За загальним правилом п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Одночасно п. 133.2 ст. 133 ПК України встановлює виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

При цьому відповідно до пп. 14.1.122 п. 14. 1 ст. 14 ПК України «нерезиденти» - це, зокрема: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Згідно ст. 134 розділу III Кодексу об'єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 розділу III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 розділу III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 розділу III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 розділу III Кодексу. Податковою базою для цілей розділу III Кодексу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 розділу III Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 розділу III Кодексу.

Так, у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з нормами п. 160.8 ст. 160 ПК України, на який посилається ДПІ як на підставу своїх висновків та підставу прийняття спірного рішення, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

В силу норм ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004р. № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Зокрема, ч. 1 і 2 ст. 5 Угодою між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка підписана 03.07.1995р. та ратифікована 22.11.1995р. визначено поняття і статус постійного представництва. Термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Постійне представництво, зокрема, включає: місце управління; філіал; офіс; фабрику; майстерню; шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце розвідка або видобутку природних копалин.

Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не розглядається як такий, що включає: a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер (ч. 4 ст. 5 такої Угоди).

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що згідно з ч. 1 і 2 ст. 7 цієї Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Отже, аналіз змісту Угоди свідчить, що для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності.

Тоді, відповідно до податкового законодавства України, постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування розглядається як окремий, незалежний від самого нерезидента, суб'єкт господарської діяльності. А тому взаємовідносини між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні слід розглядати як взаємовідносини між різними суб'єктами господарювання та, відповідно, податковий облік самого постійного представництва повинен здійснюватись згідно з загальними правилами, визначеними цим Кодексом та з урахуванням положень Угоди.

При цьому, правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства України дає підстави для висновку, що обов'язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності таких обставин: діяльність Представництва створює постійне представництво в Україні (має статус постійного представництва) та одержує доходи з джерелом походження з України.

Діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного.

Так, зі змісту Положення про «Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт»», затвердженого Компанією 05.05.2010 році, (далі - Положення) вбачається, що Представництво є представництвом Щмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) в Україні, не займається самостійною комерційною діяльністю та не є самостійним філіалом компанії Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft.

В усіх випадках Представництво діє від імені і за Щмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України (п. 1.1).

Представництво для здійснення своєї діяльності наділяється необхідним матеріальним забезпеченням, майном, що відображається у його фінансово-господарської документації та на балансі Компанії (п. 4.1).

Майно Представництва складається з коштів, закріплених за ним Компанією, матеріальних засобів, а також майнових прав, придбаних Представництвом на підставі розпоряджень Компанії, що відображаються у загальному балансі Компанії (п. 4.2).

Одночасно Представництво має штамп, бланк і рахунки в банках (для фінансування потреб Представництва і здійснення діяльності за дорученням Компанії).

Метою діяльності згідно п. 2.2 зазначеного Положення Представництва є виконання ним будь-якої діяльності підготовчого або допоміжного характеру, а саме: здійснення представницьких функцій в інтересах Компанії на території України; надання консультаційних послуг; обслуговування клієнтів на українському ринку; проведення маркетингових та інших досліджень ринку України; інші види діяльності.

Відповідно до п. 2.3 Положення Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» представляє інтереси Компанії у відносинах із органами державної влади, представляє та захищає інтереси Компанії на території України у стосунках з третіми особами, надає Компанії аналітичну та іншу інформацію про економічні, соціальні та інші процеси в країні акредитації представництва, яка може сприяти більш швидкому вирішенню проблем, що стосуються діяльності Компанії на території України, здійснює інші функції, пов'язані з представництвом та захистом інтересів Компанії на території України.

Також п. 5 Положення визначений порядок та межі фінансово-господарської діяльності Представництва. Зокрема, для виконання завдань Компанії Представництво здійснює фінансово-господарську діяльність у межах і на умовах, визначених для нього Компанією. Діяльність Представництва планується і враховується в якості складової частини діяльності Компанії.

Так, Представництво має право укладати договори лише для своєї поточної діяльності у відповідності з кошторисом витрат (бюджетом) Представництва. Договори, в т.ч. трудові договори, що передбачають періодичні платежі, оплачуються Компанією відповідно до затвердженого кошторису витрат (бюджету) Представництва на відповідний період. При цьому Представництво вправі укладати договори лише для своєї поточної діяльності у відповідності з кошторисом витрат (бюджетом) Представництва.

Оплата інших витрат, непередбачених кошторисом, провадиться Компанією тільки письмового їх схвалення керівництвом Компанії. Таке письмове схвалення оформлюється листом на бланку Компанії та надається у розпорядження Представництва факсом або електронною поштою.

Усі залишки грошових коштів за затвердженим кошторисом витрат за звітний період переходять на наступний звітний період або повертаються на розрахункові рахунки Компанії або інші рахунки відповідно до прямого письмового розпорядження керівництва Компанії.

Підсумки діяльності Представництва відображаються в бухгалтерській та податковій звітності Компанії.

Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 345764 станом на 08.04.2010р. до видів діяльності Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (без права юридичної особи) за КВЕД відносяться: 74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Під час проведення документальної перевірки Представництва ДПІ, керуючись нормами п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР та п. 160.8 ст. 160 ПК України, визначила об'єкт оподаткування на підставі обсягу фінансування від материнської компанії.

Однак, в даному випадку такий підхід суперечить наведеним вище приписам Угоди про уникнення подвійного оподаткування, Закону № 334/94-ВР і ПК України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (зокрема, заявок Представництва на перерахування коштів) та Акта перевірки, єдиним джерелом надходження коштів до Представництва є кошти, одержані від головної компанії (з підтвердженим резидентством) та, при цьому, як визначено в Положенні про Представництва, його діяльність має допоміжний, підготовчий характер. Фактів одержання Представництвом доходів від господарської діяльності та інших доходів з джерелом їх походження з України не виявлено. Отримані Представництвом від головної компанії кошти були перераховані останньому не в межах господарських відносин, а тому за своїм змістом вони залишаються коштами головної компанії. Відповідно, при їх повторному включенні до складу оподатковуваного прибутку виникає подвійне оподаткування.

Виходячи з наведеного, діяльність Представництва за перевіряємий період не створює постійного представництва в Україні для цілей оподаткування, а відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, відсутні підстави для нарахування податку відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР та п. 160.8 ст. 160 ПК України (щодо оподаткування сум прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво), як-то вчинено ДПІ шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013р.

Крім того, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог п. 3.4 розд. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447, за наслідками винесення рішень ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02 та Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 18934/6/99-99-10-01-15, не було прийнято та направлене на адресу позивачу нове податкове повідомлення-рішення, яке мало містити зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013р. № 0000892206.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) в особі Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у місті Києві від 20 вересня 2013 року № 0000892206.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова