Постанова № 39457337, 19.06.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2034/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПольового О.Л. при секретаріКомарницькій О.М. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Універсалбуд" звернулося з позовом до Славутської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 року № 0002182203 та № 0002172203.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "Універсалбуд" з ТОВ "Центрдормонтаж" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 416/22/32987115 від 29.11.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0002182203 від 20.12.2013 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 209 155,50 грн., з яких 139 437 грн. основного платежу та 69 718,50 грн. штрафних санкцій, № 0002172203 від 20.12.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199 195,50 грн., з яких 132 797 грн. основного платежу та 66 398,50 грн. штрафних санкцій.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 139 437 грн., а також порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 132 797 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що між ним та ТОВ "Центрдормонтаж" укладались договори субпідряду, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується на свій ризик виконати будівельні роботи на визначених договорами об'єктах, а позивач прийняти та оплатити їх. Вказує, що ним отримано та оплачено надані ТОВ "Центрдормонтаж" послуги по виконанню будівельних робіт, які в подальшому оприбутковані та використані у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладених договорів, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджуються відповідними податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, іншими первинними документами. В зв'язку з цим просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача з контрагентом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за перевіряємий період. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ "Центрдормонтаж" будівельних робіт, відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання будівельних робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по зазначених вище договорах фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства, а відтак правочини укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "Універсалбуд" з ТОВ "Центрдормонтаж" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138 Податкового кодексу України, яке полягає у занижені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 139 437 грн., а також порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, в розмірі 132 797 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 416/22/32987115 від 29.11.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 0002182203 та № 0002172203.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Центрдормонтаж" укладались договори субпідряду № 5-09/12 від 05.09.2012 року та № 7-09/12 від 07.09.2012 року, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується на свій ризик виконати будівельні роботи на визначених договорами об'єктах, а позивач прийняти та оплатити їх.

На підтвердження фактичного виконання ТОВ "Центрдормонтаж" субпідрядних робіт позивачем надано акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2012 року форми КБ-2В на загальну суму 336 494,76 грн., в т.ч. ПДВ 56 082,46 грн., та за жовтень 2012 року форми КБ-3 на суму 460 289,58 грн., в т.ч. ПДВ 76 714,93 грн. Всього у вересні - жовтні 2012 року ТОВ "Центрдормонтаж" виконано робіт на суму 796 784 грн., в т.ч. ПДВ 132 797 грн.

Таким чином, позивачем до складу собівартості реалізованих будівельних робіт віднесено витрати в сумі 663 987 грн., до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 132 797 грн.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та в повній мірі включив до складу валових витрат витрати, понесені ним в зв'язку з придбанням робіт (послуг), які в подальшому використовувались в межах господарської діяльності. Факт отримання позивачем послуг по виконанню будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Стосовно донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, ст. 138, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи, прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 20.12.2013 року № 0002172203 та № 0002182203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" 487, 20 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2014 року

Суддя/підпис/О.Л. Польовий"Згідно з оригіналом" Суддя О.Л. Польовий