Постанова № 39456921, 18.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 червня 2014 р. № 820/7526/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Воловельської Т.В.,

представника відповідача - Гаркуша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Веста") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Західна ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2014 року № 0000062204 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" по податку на додану вартість в сумі 5500, 00 грн., в тому числі 4400, 00 грн. за основним платежем та 1100, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акта «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року» від 20.11.2013 року № 1448/20-33-22-04-07/31060248 було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 0000062204. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

На думку позивача, є помилковим висновок ОДПІ про заниження суми податкових зобов'язань на 4400, 00 грн. за податковими накладними за вересень 2013 року, виписаними на його адресу ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Діло Офіс», які останні не зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки з 01.01.2012 року реєстрація у Єдиному реєстрі є обов'язковою лише для продавців по податкових накладних у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10000, 00 грн. Крім того, як зазначає позивач, він виконав вимогу Податкового кодексу щодо подання скарги з заявою на контрагентів, а тому має право на податковий кредит згідно таких податкових накладних.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акта від 20.11.2013 року № 1448/20-33-22-04-07/31060248 та прийнятого на підставі зазначеного акта оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зазначив, що в ході перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту у вересні 2013 року податкові накладні від ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Діло Офіс», які не зареєстровані в єдиному реєстрі. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Веста» надало 22.10.13 до податкової інспекції документи до скарги на постачальників ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Діло Офіс» (вх. № 3276/10 від 22.10.13), тобто з порушенням строків подання (граничний термін подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року 21.10.13) та не в повному обсязі (надані тільки податкові накладні, копії товарних чеків або інших розрахункових документів не надані). Таким чином, у ТОВ «Веста» відсутні підстави для включення суми ПДВ у загальному розмірі 4 400 грн. за вищезазначеними податковими накладними до складу податкового кредиту у вересні 2013 року. В результаті чого ТОВ «Веста» занижено податок на додану вартість у вересні 2013 року на суму 4 400 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Західною ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, результати якої оформлені актом «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року» від 20.11.2013 року № 1448/20-33-22-04-07/31060248 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Веста» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок до сплати на суму ПДВ 4400, 00 грн. за вересень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 0000062204 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" по податку на додану вартість в сумі 5500, 00 грн., в тому числі 4400, 00 грн. за основним платежем та 1100, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Головне управління Міндоходів у Харківській області рішенням від 06.02.2014 р. № 743/10/20-40-10-04-17 за результатами розгляду скарги (вх. ГУ Міндоходів від 27.01.2014 р. № 463/10) залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 15.01.2014 року № 0000062204, а скаргу директора ТОВ «Веста» Онищенко В.С, від 24.01.2014 р. № - без задоволення.

Міністерство доходів і зборів України рішенням про результати розгляду скарги від 09.04.2014 р. № 6331/6/99-99-10-01-15 залишила без задоволення скаргу ТОВ «Веста», а податкове повідомлення - рішення від 15.01.2014 року № 0000062204 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Діло Офіс», в яких придбавав товарно-матеріальні цінності для здійснення власної господарської діяльності.

ТОВ «Веста» включило до складу податкового кредиту у вересні 2013 року податкові накладні від 18.09.13 № 13379 на загальну суму 5 584,3 грн. (ПДВ 930,72 грн.), № 13380 на загальну суму 5 745,0 грн. (ПДВ 957,5 грн.), № 13381 на загальну суму 8 842,96 грн. (ПДВ 1 473,83 грн.), № 13382 на загальну суму 6 075,84 грн. (ПДВ 1 012,64 грн.), виписаних ТОВ «Епіцентр К» та податку накладну від 27.09.13 № 257 на загальну суму 145,0 грн. (ПДВ 24,17 грн.), виписану ТОВ «Діло Офіс», що підтверджується додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року та копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року.

Як встановлено в ході перевірки, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, ТОВ «Веста» заяву зі скаргою на постачальників ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Діло Офіс» до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року надано 21.10.2013 року.

Перевіркою також встановлено, що до заяви надано підтверджуючі документи не в повному обсязі (надано тільки податкові накладні) та з порушенням термінів (граничний термін подання декларації з ПДВ за вересень 21.10.2013 року, а документи подані платником до податкової інспекції 22.10.13 р.).

Суд зазначає, що згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, законодавцем зобов'язано саме продавця товарів/послуг зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п. 11 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ Податкового кодексу України зазначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу згідно яких,- порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 8); відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9).

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. (п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 7 Наказу Мінфіну "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011, № 1379).

Суд зазначає, що заява із скаргою на постачальника є єдиним документом й не потребує додання до заяви ще й окремої скарги.

Так, форма заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. N 1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за N 1490/20228 (додаток 8 до податкової декларації з ПДВ).

Отже, подання позивачем такої заяви «Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)» є достатнім для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за визначенням саме заява із скаргою на такого постачальника є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому законодавець не позбавляє права платника податків на включення сум податку до складу податкового кредиту у разі неподання або неодночасного подання із такою заявою додатків - копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку. Тому подання позивачем до Західної ОДПІ, окремо від заяви зі скаргою, документів на наступний день після подання заяви не має юридичного значення та не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на віднесення суми до складу податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Західною ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 0000062204 є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2014 року № 0000062204 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" по податку на додану вартість в сумі 5500, 00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот гривень), в тому числі 4400, 00 грн. (чотири тисячі чотириста гривень) за основним платежем та 1100, 00 грн. (одна тисяча сто гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.