Постанова № 39456609, 19.06.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/511/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі судового засідання Химинець В.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача 1: Закарпатського обласного військового комісаріату - представник в судове засідання не з'явився,

відповідача 2: Військового комісара Закарпатського обласного комісаріату Васильцюн Івана Петровича - представник Гончаров Валентин Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату, Військового комісара Закарпатського обласного комісаріату Васильцюн Івана Петровича про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 19 червня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 червня 2014 року.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі - Комісаріат) та військового комісара Комісаріату Васильцюна Івана Петровича (далі - Комісар), за уточненими позовними вимогами просить визнати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату 10 лютого 2014 року - незаконним;

- скасувати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату ( по особовому складу) від 10.02.2014 року № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_1";

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з виплатою середньомісячної заробтіної плати за час вимушеного прогулу про що подати звіт до суду про виконання судового рішення у встановлений судом строк;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з виплатою заробітної плати за один місяць - допустити до негайного виконання;

-. стягнути із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн.

- покласти на військового комісара Васильцюна Івана Петровича обов'язок покрити шкоду, заподіяну Закарпатському обласному військовому комісаріату в зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути із Закарпатського обласного військового комісаріату судові витрати на користь ОСОБА_1 (а.с. 43-50).

- стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену при звільненні суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу в розмірі 36 262, 80 грн;

- стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 невиплачену вихідну допомогу у зв'язку із звільненням її за ч.1 ст.40 КЗпП України у розмірі 4 532, 78 грн.;

- зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу;

- стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку, починаючи з 11.02.2014 року по день фактичного розрахунку включно без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів

Позовні вимоги обґрунтовує наступним, тим, що безперервно працювала в Закарпатському ОВК з 04.06.1990 року. З грудня 1993 року отримала статус державного службовця у відповідності до Закону України "Про державну службу". 27.02.2001 року наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату №42 був присвоєний 11-й ранг державного службовця. Наказом військового комісара Закарпатського ОВК від 28.12.2012 року №242 позивачка була звільнена з роботи за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) у зв'язку із скороченням штату. Проте постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 807/213/13-а уточнений позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року залишено без змін в частині поновлення ОСОБА_1, а із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь позивачки стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.12 по 29.05.13. На виконання таких судових рішень, Комісар своїм наказом від 10.02.14 № 2 поновив Позивачку на посаді начальника бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Комісаріату з 28.12.12 року та встановив із посиланням на рішення суду провести належні виплати відповідно до чинного законодавства з урахуванням раніше отриманих ОСОБА_1 грошових коштів (а.с. 9). Проте наказом від 10.02.14 № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_1" позивачку тим же днем було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити позов із врахуванням очевидних порушень відповідачем вимог законодавства про працю.

Представник Закарпатського обласного військового комісаріату ( далі Відповідач 1), в судове засідання повторно не з'явився, про дату та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином, докази наявні в матеріалах справи. Подав заперечення на адміністративний позов ( а.с. 53-54) з мотивів, що Закарпатський ОВК з 29.12.2012 року перейшов на новий штат. Звільнення ОСОБА_1 було погоджено з профспілковим комітетом Закарпатського ОВК 10.02.2014 року, котрий дав згоду на звільнення останньої. В задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі.

Представник Відповідача 2, проти позову заперечив, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов (а.с. 119-121). Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з 29 грудня 2012 року Комісаріат перейшов на новий штат, згідно якого відділ фінансового забезпечення та відділ соціального забезпечення Комісаріату ліквідувалися шляхом їх об'єднання і зменшення загальної чисельності працівників цих відділів з 13 посад до 7. Зазначене також встановлено згаданою вище постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.13 року у справі №807/213/13-а. Стверджує, що після такої реорганізації та введення нового штату посада, на якій працювала позивачка до звільнення - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Комісаріату, була відсутня у Комісаріаті. Звільнення позивачки 10 лютого 2014 року зумовлене відсутністю посади у Комісаріаті, на яку її було поновлено та спростовує твердження позивачки, про те що обставини звільнення 28.12.2013 року та 10 лютого 2014 є аналогічними. Позивачці після поновлення на роботі запропоновано інші вакантні посади у Закарпатському ОВК, проте вона відмовилася від переведення на будь - яку з них. Зі штату новоутвореного відділу фінансового та соціального забезпечення Комісаріату та Наказу Міністра оборони України від 03.10.05 №599 слідує, що до всіх посад у цьому відділі встановлено відповідні вимоги, у тому числі щодо обов'язкової наявності у працівників галузі соціальної роботи та фінансів повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст", оскільки у Позивачки відсутня повна вище освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст", а є лише середня спеціальна освіта, що стверджується копією відповідного диплому (а.с.93), вона не відповідає встановленим вказаним наказом Міністра оборони України вимогам, а тому не могла і не може працювати в новоутвореному відділі фінансового та соціального забезпечення Комісаріату. Наказ від 10.02.14 №3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_1" відповідач вважає законним та обґрунтованим, а звільнення позивачки з роботи 10.02.14 відбулося без будь-яких порушень вимог законодавства.

В судовому засіданні представник Військового комісара Закарпатського обласного комісаріату - просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, як необгрунтованих.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Щодо позовних вимог за уточненим адміністративним позовом про визнання звільнення незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на займані посаді, судом встановлено наступне.

Наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 28.12.2012 року № 242 звільнено ОСОБА_1, начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штату.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.13 по адміністративній справі №807/213/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу уточнені позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним, скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату та поновлено на державній службі, стягнуто з Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2012 року по 29 травня 2013 року.

Львівським апеляційним адміністративним судом рішенням від 23.01.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі № 807/213/13-а змінено, а саме із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2012 року по 29 травня 2013 року в розмірі 46 234, 56 грн.

10 лютого 2014 року за заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату від 27.01.2014 р. про поновлення на роботі за рішенням суду, Закарпатський обласний військовий комісаріат видав наказ (по особовому складу) № 2 , яким ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді начальника бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 28.12.2012 року (а.с. 9, 94).

30.01.2014 року листом № 9 Васильцюн І.П. повідомив ОСОБА_1 про те, що у відповідності до директив Міністра оборони України від 09.07.2012 року №Д-322/1/9 "Про уточнення ліміту чисельності Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2012 році", командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.07.2012р. №Д-3 "Про уточнення чисельності в Сухопутних військах Збройних Сил України на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у сухопутних військах Збройних Сил України в 2012 році", командувача Західного оперативного командування від 02.08.2012 р. №Д-11/17/61 "Про уточнення ліміту чисельності у військових частинах та установах Західного оперативного командування на 2012 рік та проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах та установах Західного оперативного командування в 2012 році" Закарпатський ОВК з 29 грудня 2012 року перейшов на новий штат шляхом введення в дію нового штату з меншою чисельністю особового складу і в новому штаті посада начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення скорочена, як і сам відділ.

В зв'язку з відсутністю у штаті Закарпатського ОВК вакантних посад, ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади у міських (районних) військових комісаріатах Закарпатської області, котрі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 389, є відокремленими підрозділами Закарпатського ОВК та оскільки вказані вакантні посади знаходяться в нижчій категорії відповідно до структури і штату, ніж посада, з якої була звільнена ОСОБА_1 то їй було запропоновано прибути до Закарпатського ОВК для обговорення можливих шляхів вирішення питання про поновлення на роботі.

Згідно ч.1 ст.30 закону України "Про державну службу в Україні" підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, тобто ті котрі передбачені у зазначеному Законі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, частиною 2 цієї статті, звільнення з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести робітника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно з ч.2 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Вказані вимоги відповідачем не дотримані.

Відповідно з ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Однак, як вбачається з листа від 30.01.2014 року № 9 Васильцюна І.П., ОСОБА_1 була попереджена про скорочення штату Закарпатського обласного військового комісаріату та скорочення посади начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення тільки за 11 днів до фактичного вивільнення, оскільки оспорюваний наказ про звільнення позивачки № 3 прийнятий 10 лютого 2014 року, що прямо суперечить ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

Позивач про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату завчасно не попереджалася а тому звільнення із підстав визначених у Наказі від 10.02.2014 № 3 у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Закарпатського ОВК, п.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним із вищезазначених підстав.

Згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Чисельність Закарпатського обласного військового комісаріату згідно витягу із штату, який діяв по 28.12.2012 року становила 57 осіб (а.с. 159 -163, 211-213).

Чисельність Закарпатського обласного військового комісаріату згідно витягу із штату, який діє з 29.12.2012 року становить 57 осіб (а.с. 214-216).

Таким чином скорочення чисельності або штату працівників Закарпатського обласного військового комісаріату не відбулося, оскільки сумарна кількість штатних одиниць залишилася на рівні 57 одиниць.

Аналізуючи законодавчі норми та з'ясувавши обставини по справі , суд приходить до висновку, що відповідач повинен був: 1) спочатку завчасно попередити позивача про наступне звільнення; 2) завчасно запропонувати позивачу роботу за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи іншу роботу, яка є на підприємстві, в установі, організації.

Згідно ст.. 43 КЗпП звільнення за скороченням штату, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкової організації, членом якої є працівник. Як вказано в Наказі від 10.02.2014 року про звільнення ОСОБА_1, профспілковий комітет Закарпатського обласного військового комісаріату 10 лютого 2014 року дав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за скороченням штату.

Аналізуючи матеріали справи суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на засідання профкому запрошена не була, переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1 не обговорювалося та й доказів про те що засідання профкому відбулося в матеріалах справи відсутні, та на вимогу суду такі не були надані.

Рішення профкому, згідно наказу № 3 від 10.02.2014 року, є таким, що не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тобто прийнято без дотримання права на участь особи у процесі прийняття рішення, необґрунтовано, з порушенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Виходячи із вещенаведних обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині визнання звільнення незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на займані посаді підлягає до задоволення. Оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату 10 лютого 2014 року є незаконним; відповідно наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовому складу) від 10.02.2014 року № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_1" підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню з виплатою середньомісячної заробітної плати за час вимушеного

За ч.1 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З огляду на обставини даної справи, суд вважає за потрібне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у строк до 31 липня 2014 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки розрахунку, починаючи з 11.02.2014 року по день фактичного розрахунку включно, без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, суд констатує наступне.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 Порядку зазначено період, за яким обчислюється середня заробітна плата, зокрема: середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Виходячи з помісячного розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 який наведений у довідці від 17.06.2014 року станом на день звільнення 28.12.2012 року середня заробітна плата позивачки складала 4 532, 78 грн.

За правилами статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній, а не іншій роботі.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу до відділу соціального забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату на посаду головного спеціаліста від 14 травня 20104 року за строковим трудовим договором з 16 травня 2014 року до переходу на штат мирного часу, Наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 16 травня 2014 року № 100 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з посадовим окладом 1218,00 грн. на місяць та встановлено строк випробування 3 місяці, за строковим трудовим договором до переходу на штат мирного часу (а.с. 218-219).

Відповідно до заяви від 26 травня 2014 року ОСОБА_1 про перевід на посаду інспектора з контролю за виконанням доручень відділу соціального забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату на період проходження спеціальної перевірки Наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 26 травня 2014 року № 104 ОСОБА_1 переведено на посаду інспектора з контролю за виконанням доручень відділу соціального забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату (а.с. 220-221).

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення позивача з займаної посади по дату призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу соціального забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату.

Згідно довідки від 17.06.2014 року № 2433 середньомісячна заробітна плата позивача становить 4 532, 78 грн., а нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2014 року по 15.05.2014 року - становить 12 691, 98 гривень .

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Виходячи з наведеного, постанова в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 4 532, 78 гривень підлягає до негайного виконання.

Щодо вимоги про стягнення із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену при звільненні суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу в розмірі 36 262, 80 грн., судом встановлено наступне.

Наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовому складу) № 2 від 10.02.2014 року на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 807/2013/13-а від 29.05.2013 року:

Пункт 27 Наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 28.12.2012 року № 242 про звільнення ОСОБА_1 скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 28 грудня 2012 року. Начальнику відділу фінансового та соціального забезпечення на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року по справі № 807/213/13-а провести відповідні виплати відповідно до чинного законодавства з урахуванням раніше отриманих ОСОБА_1 грошових коштів.

Суд звертає увагу позивача, що вимога щодо стягнення із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь позивачки нараховану але не виплачену при звільненні суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу в розмірі 36 262, 80 грн, не підлягає до задоволення, оскільки позивач фактично просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 29 травня 2013 року по 10 лютого 2014 року та дана вимога стосується невиконання постанови суду від 29 травня 2013 року по справі № 807/213/13-а, заявлена у формі позовної заяви, як новий публічно-правовий спір, тобто не у спосіб, що передбачений законом.

Право на компенсацію заробітку втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі передбачено ст. 236 Кодексу законів про працю України - у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Процедуру реалізації зазначеного права у рамках адміністративного судочинства встановлено частиною 9 статті 267 КАС України - особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою. У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

За наслідками розгляду такої заяви, як зазначено у частині 10 ст. 267 КАС України, судом виноситься постанова, що може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, даний спір заявлений у формі позовної заяви, як новий публічно-правовий спір, тобто не у спосіб, що передбачений законом, а тому дана вимога не підлягає до задоволення із вказаних підстав.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача невиплаченої вихідної допомоги в зв'язку із звільненням за ч. 1 ст.40 КЗпП, суд зазначає наступне.

Вихідна допомога - це мінімальна матеріальна компенсація, яку гарантовано працівнику ст. 44 КЗпП у разі його звільнення у зв'язку зі скороченням та зважаючи, що позивача поновлено на займаній посаді та порушені її права за даним судовим рішенням відновлені, відповідно дана вимога про вихідну допомогу є необґрунтованою.

Щодо вимоги зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в період вимушеного прогулу то суд зазначає, що статтями 83 Кодексу законів про працю України, ст..24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст.. 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати, при цьому суд роз'яснює, що оскільки позивачка поновлена на займаній посаді, а відповідно її право на отримання основної щорічної відпустки поновлено. У випадку не скористанням даним правом після поновлення, позивачка вправі звернутися до роботодавця з вимогою виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Щодо вимоги про накладення на військового комісара Васильцюна Івана Петровича обов'язок покрити шкоду, заподіяну Закарпатському обласному військовому комісаріату в зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За ст..3 ч. 1 п. 8 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Однак, в даному випадку вимога позивача про накладення на військового комісара обов'язок покрити шкоду, заподіяну Закарпатському обласному військовому комісаріату в зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такою, що виходить за межі прав позивача, а відповідно така є безпідставною.

Щодо вимоги про стягнення із Закарпатського обласного військового комісаріату судових витрати на користь ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 2 ст. 87 КАС передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: - витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Однак, судом встановлено, що жодних доказів щодо понесених судових витратах позивачем не надано, а отже вимога про стягнення із Закарпатського обласного військового комісаріату судових витрати на користь ОСОБА_1 є необґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень. Суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з наступним.

Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд України у пункті 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач в судовому засіданні довела, що відповідачем спричинено їй моральної шкоди, яка проявилася в тому, що незаконне звільнення змусило його прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, вона залишилася без засобів для існування, позивачка переживала катастрофічні зміни в житті, що пов'язані із виникненням скрутного матеріального становища, зокрема: відсутності необхідних коштів для сплати комунальних платежів, коштів на належне харчування та для оплати проїзду у громадському транспорті.

З цих підстав, суд приходить до висновку що відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивачки, відповідач суду не надав. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій при прийнятті рішення про звільнення позивачки.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до переконання про протиправність дій відповідача, а відтак, правомірність звернення позивачки до суду із зазначеним адміністративним позовом. Заперечення відповідача проти задоволення даного позову спростовані в судовому засіданні, а тому заявлені позивачкою позовні вимоги відповідають вимогам закону, підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що даний адміністративний позов слід задовольнити частково, з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат позивача, судові витрати у справі не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 104-107, 160-163, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату, Військового комісара Закарпатського обласного комісаріату Васильцюн Іван Петрович , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату 10 лютого 2014 року - незаконним.

3.Скасувати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату ( по особовому складу) від 10.02.2014 року № 3 "Про звільнення начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату ОСОБА_1."

4. Поновити ОСОБА_1 на займаній посаді - начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з 11 лютого 2014 року.

5. Стягнути із Закарпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 лютого 2014 року по 15 травня 2014 року в ромірі 12 691, 98 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто одна гривня, 98 коп).

6. Стягнути із Закрпатського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень, 00 коп.)

7. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника групи бухгалтерського обліку відділу фінансового забезпечення Закарпатського обласного військового комісаріату з виплатою заробітної плати за один місяць в розмірі 4532, 78 грн. ( чотири тисячі п'ятсот тридцять дві гривні 78 коп.) - допустити до негайного виконання.

8. Подати Закарпатському обласному військовому комісаріату звіт про виконання судового рішення до 31 липня 2014 року.

В решті уточнених позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль