Постанова № 39456575, 17.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа № 804/6023/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представник позивача - Федоренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Симона» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Симона» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

1. Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної

податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

- щодо визнання недійсними правочинів укладених ТОВ «Симона» з контрагентами,

зазначеними в Акті від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09;

- щодо встановлення заниження податкових зобов'язань ТОВ «Симона» у декларації

з ПДВ ТОВ «Симона» в акті перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09;

- щодо внесення у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» змін даних

показників податкової звітності та відомостей про недійсність правочинів ТОВ «Симона» на підставі Акту від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09;

- щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Симона» та внесення

змін до Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі Акту від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09.

2. Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію:

- поновити дані показників податкової звітності ТОВ «Симона» та Автоматизованої

інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відносно ТОВ «Симона», які мались в них до внесення змін на підставі Акту від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09;

- поновити дані показників податкової звітності ТОВ «Симона» в АІС «Податковий

блок», які мались в них до внесення змін на підставі Акту від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом без наявних на то підстав зроблено висновки в акті перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09 про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Симона» з постачальником ПП «Ресурс-Імпорт» та подальшого здійснення операцій по ланцюгу постачання з контрагентами-покупцями за період 2012-2013 роки, а тому дії податкового органу щодо визнання недійсними правочинів та коригування показників податкової звітності позивача є протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових до неї матеріалів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позов та підтвердження коригування показників податкової звітності позивача. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що висновки перевірки ТОВ «Симона» були сформовані з урахуванням акту Дніпродзержинської ОДПІ від 27.11.2013р. № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Ресурс-Імпорт» (код 32815761) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 28.02.2013р., згідно з документами наданими СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області».

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом - Дніпродзержинська ОДПІ, або відповідач) в період з 14.03.2014р. по 03.04.2014р. згідно постанови слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Олійника О.Д. від 26.12.2013 «Про призначення документальної перевірки», наказів від 13.03.2014 року №263, від 27.03.2014 року №326 Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі направлення від 14.03.2014 року №145, керуючись п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Симона» (податковий номер 19441053), (надалі за текстом - ТОВ «Симона», або відповідач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ресурс Імпорт» (податковий номер 32815761) за період з 2011 по 2013 роки. За результатами перевірки складено акт від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09.

Перевіркою ТОВ «Симона» встановлено порушення:

1. п.п.1.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п. 135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п. п. 135.5.4

п.135 ст.135, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) за результатами чого:

- завищено, витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 929 334 грн., у тому числі:

- III квартал 2012 року-240 033грн.;

- IV квартал 2012 року - 441 170 грн.;

- 2013 рік - 248 131грн.

- завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за рахунок вартості товарно-матеріальні цінностей, придбання яких не підтверджено від ПП «Ресурс-Імпорт» та в подальшому нібито відвантажених іншим суб'єктам господарювання на загальну суму оподаткування 929 334грн., у тому числі:

- III квартал 2012 року-240 033 грн.;

- IV квартал 2012 року - 441 170 грн.;

- 2013 рік - 248 131 грн.

2. п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. п. 188.1 ст. 188, п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 191 п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) чим :

- завищено податковий кредит на загальну суму 186 866,88 грн., та підлягають зменшенню, в тому числі:

- серпень 2012 року - 25 070,28 грн.;

- вересень 2012 року - 22 936,36 грн.;

- жовтень 2012 року - 26 095,99 грн.;

- листопад 2012 року-23 106,72 грн.;

- грудень 2012 року - 40 031,34 грн.,

- січень 2013 року - 24 663,14 грн.,

- березень 2013 року - 22 591,05 грн.,

- липень 2013 року - 2 372 грн.,

- завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 186 866,88 грн., та підлягають зменшенню, у т.ч. по періодах:

- серпень 2012 року - 25 070,28 грн.;

- вересень 2012 року - 22 936,36 грн.;

- жовтень 2012 року - 26 095,99 грн.;

- листопад 2012року-23 106,72 грн.;

- грудень 2012 року - 40 031,34 грн.,

- січень 2013 року - 24 663,14 грн.,

- березень 2013 року - 22 591,05 грн.,

- липень 2013 року - 2 372 грн.

За результатами перевірки, податкові повідомлення-рішення відповідачем позивачу не виставлялись.

Щодо не підтвердження відповідачем здійснення господарських відносин нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Симона» з постачальником ПП «Ресурс-Імпорт» та подальшого здійснення операцій по ланцюгу постачання з контрагентами-покупцями за період 2012-2013 роки - суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Симона» з постачальником ПП «Ресурс-Імпорт» у перевіряємому періоді підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами.

Так, між ТОВ «Симона» (Покупець) та ПП «Ресурс-Імпорт» (Продавець) було укладено договір № 06/1 від 06.01.2009р. та додаток №1 до нього від 30.12.2009р., згідно якого (Продавець) зобов'язується продати, а (Покупець) прийняти та оплатити товар. Доставка товару здійснюється автотранспортом покупця.

Реальність господарських відносин позивача ТОВ «Симона» з ПП «Ресурс-Імпорт» підтверджується наступними первинними документами: накладними, рахунками, звітами по дебіторських та кредиторських операціях, сертифікатами відповідності, податковими накладними.

Крім того, факт перевезення товару підтверджується актом № ОУ-0052/1здачі-прийняття робіт/надання послуг/ складений між ТОВ «Симона» та ФОП ОСОБА_3, рахунком-фактурою № СФ-0095/1 від 22.10.2012р., товарно-транспортними накладними.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару (робіт/послуг), у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Висновки акту перевірки відповідача сформовані з урахуванням акту Дніпродзержинської ОДПІ від 27.11.2013р. № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Ресурс-Імпорт» (код 32815761) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 28.02.2013р., згідно з документами наданими СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області»., яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Відповідно до ч. 1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Якщо віднесення сум до складу валових витрат та податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених первинних документів (накладних, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів), обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до положень ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, дії відповідача щодо дублювання висновків акту цього або іншого податкового органу є неправомірним, а позивач жодним чином не може нести та не повинен відповідати за порушення, які вчинені третіми особами.

Як вбачається, акт від 27.11.2013р. № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.

Відповідачем лише зазначаються висновки з іншого акту податкового органу, який складено щодо проведення перевірки контрагента позивача.

Також, як зазначив представник позивача та підтвердив у наданих додатках до заперечень на позов, за висновками акту від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09 - Дніпродзержинською ОДПІ було здійснено корегування показників податкової звітності ТОВ «Симона» та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизовану інформаційну систему податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3. ст. 192 ПК України визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 58 ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що корегування сум податкової звітності та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизовану інформаційну систему податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Самостійна зміна відповідачем в електронній базі програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизованій інформаційній системі податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Згідно Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 № 276 (яка втратила чинність 04.02.2014р. та була чинна на час подання позивачем податкових декларацій з ПДВ за 2012-2013 роки) - облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес введення.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. У картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис вказаних підсумкових рядків до особового рахунку. Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією. Для контролю за погашенням податкового боргу та застосуванням передбачених нормативно-правовими актами заходів з його ліквідації за запитами підрозділів органу державної податкової служби підрозділом адміністрування облікових показників та звітності формуються відомості про платників, що мають податковий борг. Зазначені відомості формуються на дату запиту для подальшої передачі вказаним підрозділам в електронному вигляді. На суми податкового боргу підрозділом забезпечення податкових зобов'язань органами державної податкової служби формуються додаткові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом ДПА України від 03.07.2001 № 266 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків». Податкові вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо.

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 4.9, п. 5.1, п. 5.4. Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності, зазначених у пункті 4.7 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання ОДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків на паперових (електронних) носіях, несуть відповідальність підрозділи, що приймають податкову звітність.

Вищезазначені норми також узгоджуються з п. 2, 7, 13 Наказу Міністерство доходів і зборів України N 765 від 05.12.2013р. «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014р. за № 217/24994 в якому визначено, що цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи.

Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в електронній базі програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизованій інформаційній системі податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

З урахуванням викладеного, дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в електронній базі програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизованій інформаційній системі податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» даних можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Отже, відповідачем корегування показників податкової звітності ТОВ «Симона» та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизовану інформаційну систему податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі Акту перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09. - було здійснено у спосіб, що суперечить закону, адже позивачем уточнююча декларація не подавалась, податкові повідомлення-рішення на час здійснення коригування податковим органом не приймались, а тому підстави для здійснення такого коригування у податкового органу були відсутні.

Вказані дії відповідача свідчать про протиправність дій останнього щодо коригування показників податкової звітності на підставі вищезазначеного акту, у зв'язку з цим виникла необхідність їх відновлення.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в постанові від 04 березня 2014 року по справі № К/800/46922/13.

Проте, вимоги позивача - визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області: щодо визнання недійсними правочинів укладених ТОВ «Симона» з контрагентами,

зазначеними в Акті від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09; щодо встановлення заниження податкових зобов'язань ТОВ «Симона» у декларації з ПДВ ТОВ «Симона» в акті перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09 - є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Необхідно зазначити, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки і спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Відповідно до п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державна податкова служба України № 984 від 22.12.2010р., Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, під актом розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин податковий орган має правові підстави зазначати в акті перевірки будь яку інформацію про виявлені порушення вимог податкового законодавства.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Симона» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Симона» та внесення змін даних показників податкової звітності та відомостей у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» та Автоматизовану інформаційну систему податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі Акту перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09.

Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити дані показників податкової звітності ТОВ «Симона» у програмному забезпеченні - АІС «Податковий блок» та Автоматизованій інформаційній системі податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», які мались в них до внесення змін на підставі Акту перевірки від 10.04.2014р. за №1410/63/04-03-22-03-09.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 22.06.2014р.

Суддя Е.О. Юрков