Вирок № 39450789, 26.06.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2010/13-к

Номер провадження 1-кп/404/53/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Поступайла В.В.,

при секретарях Гончаренко С.В., Колосовій Н.А., Теніченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження №12012120020000087 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 31.05.2005 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 15.11.2005 року вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 28.12.2007 року на підставі постанови Прилуцького міського суду Чернігівської області від 20.12.2007 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 17 днів;

- 18.03.2014 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_3, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Бардиш О.В., Кас'янової І.В., Макєєва Д.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в родинному зв'язку між собою, обидва не працюючі, з корисною метою, у грудні 2012 року, у невстановлені день, час та місці, домовились вчинити розбійний напад на ОСОБА_3, який займається підприємницькою діяльністю та у якого ОСОБА_2 у 2003 році працював вантажником. Тому, у грудні 2012 року, точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, добре знаючи місце роботи потерпілого, разом з ОСОБА_1, перебуваючи з ним в злочинній змові, направився до «Колгоспного ринку» в м. Кіровограді з метою візуально вказати останньому зовнішній вигляд ОСОБА_3, та на якого у подальшому ОСОБА_1 мав вчинити розбійний напад.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28.12.2012 року, точного часу не встановлено, на автомобілі, яким користувався ОСОБА_1 марки «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_1, направились до «Колгоспного ринку» в м. Кіровограді, де обійшовши торгові точки, які перебувають у власності ОСОБА_3 і впевнившись, що останній на робочому місці, направились до виходу з ринку та чекали його біля будинку №100 по вул.Яновського в м.Кіровограді, поряд з яким стояв автомобіль потерпілого марки «VolksWagen», державний номерний знак НОМЕР_2, щоб в подальшому вчинити відносно нього розбійний напад. Однак, з невідомих причин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цього дня не вчинили запланованого ними злочину.

29.12.2012 року близько 17 год., продовжуючи діяти з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, ОСОБА_1, перебуваючи у злочинний змові з ОСОБА_2, знову прибули до Колгоспного ринку в м. Кіровограді для вчинення злочину, про який між ними було домовлено раніше. Розподіливши між собою ролі, ОСОБА_2 направився до трансформаторної будки ринку, для спостереження за навколишнім середовищем, щоб в разі небезпеки повідомити спільника, а ОСОБА_1 для безпосереднього здійснення злочинного наміру направився до будинку № 100 по вул. Яновського в м. Кіровограді, де сховавшись за вказаний будинок став чекати на потерпілого.

Виконуючи умови попередньої змови приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1, діючи у межах злочинної домовленості із ОСОБА_2, напав на потерпілого ОСОБА_3, який в той час знаходився в салоні автомобіля марки «VolksWagen» д/н НОМЕР_2 та, діючи умисно, з корисливих мотивів та переслідуючи ціль збагачення і заволодіння майном потерпілого, направив в сторону ОСОБА_3 пістолет, який згідно з висновком експерта №1 від 09.01.2013 року є короткоствольною вогнепальною зброєю та здійснив один постріл в сторону потерпілого. Останній, розуміючи дійсну і реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, швидко вийшов з салону автомобіля, відштовхнувши при цьому ОСОБА_1 та почав тікати. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 здійснив ще декілька пострілів в сторону ОСОБА_3 з метою зупинити та заволодіти його майном, але, розуміючи, що його дії не дали бажаного результату, ОСОБА_1 наздогнав потерпілого та з метою не дати змоги ОСОБА_3 чинити йому опір та можливості втекти, наніс рукояткою пістолета один удар в область голови потерпілому, спричинивши вказаними діями останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани по задньопаховій лінії зліва на рівні 6 ребра; синця навколо рани; рани в потиличній ділянці голови зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №15 від 04.01.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

У подальшому потерпілий ОСОБА_3, знаходячись в безлюдному місці, в темну пору доби, розуміючи, що на допомогу ніхто не прийде та що нападник має на меті у будь-який спосіб заволодіти його майном, боячись подальшого побиття, сприйнявши дії нападника як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, став тікати. У цей час, почувши постріли, з території ринку вибіг ОСОБА_6 та побачивши те, що відбувається, оцінивши ситуацію, з метою зупинення злочинних дій ОСОБА_1, почав наздоганяти останнього, який з метою втечі здійснив з пістолета декілька пострілів в сторону ОСОБА_6, один з яких влучив у передпліччя правої руки. Однак ОСОБА_6 вдалось наздогнати ОСОБА_1 та затримати його до приїзду працівників міліції, але, вчиняючи опір, затриманий ОСОБА_1 вкусив ОСОБА_6 за палець правої руки. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця і рани по передній поверхні правого плеча, рубця на 1 пальці правої руки, які згідно з висновком експерта № 41 від 14.01.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

При цьому, у момент коли ОСОБА_1 виконував умови попередньої змови та вчиняв розбійний напад на ОСОБА_3, його спільник ОСОБА_2, виконуючи свою роль, підбіг до автомобіля потерпілого з метою викрасти з нього гроші, які на його думку знаходились в салоні автомобіля, але, не знайшовши в автомобілі предмету збагачення, з місця скоєння злочину зник з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Вказаними діями як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 скоїли напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України.

Крім цього, восени 2012 року, після 04 жовтня, точної дати та часу не встановлено, за невстановлених обставин та у невстановленому місці, ОСОБА_1 у м. Кіровограді знайшов пістолет «ПМ - РФ» НОМЕР_3, який згідно з довідкою УГБ УМВС України в Кіровоградській області перебував на обліку дозвільної системи УМВС України в Кіровоградській області за власником ОСОБА_7 та у зв'язку з викраденням спецзасобу під час пограбування останнього спеціальний засіб було знято з обліку «Зареєстрована зброя» та внесено в базу даних «Кримінальна зброя». У подальшому, діючи умисно та маючи за мету незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законодавством дозволу, ОСОБА_1 помістив знайдений ним пістолет до використовуваного ним транспортного засобу - автомобілю «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, де незаконно зберігав.

29.12.2012 року близько 17 год. ОСОБА_1 під час розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3, діючи умисно, використав знайдений ним пістолет шляхом вчинення з нього пострілів у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за раніше зазначених обставин, вчинивши одночасно незаконне носіння вогнепальної зброї, та був затриманий потерпілим та свідками на місці злочину поруч з будинком №100 по вул. Яновського в м. Кіровограді, які вибили у нього пістолет з рук.

Цього ж дня о 19 год. 47 хв. працівниками міліції у ході огляду місця події поруч з будинком №100 по вул. Яновського у м. Кіровограді виявлено пістолет «ПМ-РФ» НОМЕР_3, який згідно з висновком судово-балістичної експертизи від 09.01.2013 року №1 є короткоствольною вогнепальною зброєю, заводського виробництва, конструктивно виготовлений на базі пістолету ПМ та придатний для здійснення пострілів патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними зарядами, заводського виробництва, за допомогою якого ОСОБА_1 вчинив розбійний напад та який він незаконно придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, визнає, а у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - не визнає і надав суду такі показання.

Восени 2012 року у м. Кіровограді, точні обставини не пам'ятає, він знайшов пістолет, який здійснює постріли резиновими кулями та вирішив забрати собі та зберігав його для самозахисту у автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, яким на той час користувався та на якому працював водієм таксі.

28 грудня 2012 року він із двоюрідним братом ОСОБА_2 перебував на «Колгоспному ринку» в м. Кіровограді, де купляли продукти перед Новим Роком. Під час спілкування ОСОБА_2 поскаржився йому, що раніше працював у ОСОБА_3, який займається підприємницькою діяльністю на ринку, та останній після звільнення не виплатив йому заробітну плату в повному обсязі. При цьому, вони не планували вчинення злочину стосовно потерпілого.

29 грудня 2012 року вдень вони зустрілися із ОСОБА_2 та близько 17 год. він вирішив поїхати і побалакати з ОСОБА_3 з приводу погашення наявного боргу. З раніше зазначеного автомобіля він висадив ОСОБА_2 на перехресті вулиць Кропивницького та Великої Перспективної у м. Кіровограді, а сам, нічого не кажучи ОСОБА_2, поїхав на «Колгоспний ринок» у м. Кіровограді, де на одному з виходів близько 20 хвилин чекав потерпілого ОСОБА_3, який мав бізнес на ринку. При цьому він взяв із собою пістолет для самозахисту, який тримав у правій руці, та побачив, що ОСОБА_3 вийшов з ринку і підійшов до автомобіля поруч. Він пішов до машини потерпілого, а потерпілий у цей час сів до неї. Потім, коли він підійшов до автомобіля, потерпілий почав відчиняти дверцята машини, якими зачепив його, а тому він, не прицілюючись, «рефлекторно» здійснив постріл із пістолету, який потрапив у автомобіль. Потерпілий почав тікати в сторону ринку, а він побіг за ним, оскільки бажав поспілкуватись з приводу боргу. Наздоганяючи ОСОБА_3 біля хвіртки, яка вела до ринку, він спробував схопити його правою рукою, в якій тримав пістолет, а тому вийшло так, що міг вдарити. У цей час з ринку вибіг ОСОБА_6, в сторону якого він здійснив постріл, оскільки йому здалося, що ОСОБА_6 щось тримав руках, і почав тікати. Проте ОСОБА_6 наздогнав його, повалив на землю та затримав, під час чого він здійснив ще один постріл із пістолету. У подальшому підійшли інші невідомі особи, які його побили, облили водою на морозі, доставили до приміщення ринку, потім до міліції та до лікарні. Вночі він був у реанімації в Кіровоградській обласній лікарні, звідки наступного ранку його забрали працівники міліції, які із застосуванням фізичного насилля примушували зізнатися у вчиненні злочину, внаслідок чого ввечері 30.12.2012 року його знову доставили до Кіровоградської обласної лікарні, де він лікувався.

При вказаних подіях ОСОБА_2 присутнім не був і про вчинення нападу на ОСОБА_3 вони не домовлялися. Також 29.12.2012 року ОСОБА_2 забув у його автомобілі свій мобільний телефон, який вилучили працівники міліції. Він не знав коли ОСОБА_2 працював у потерпілого та який борг був перед ним, але бажав з цього приводу поспілкуватися із ОСОБА_3 Він обрав безлюдне темне місце для цього, а не робоче місце потерпілого, оскільки не хотів, щоб розмову чули сторонні особи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, не визнав та показав суду, що 28 грудня 2012 року разом з братом ОСОБА_1 перебував на «Колгоспному ринку» в м. Кіровограді, де вони купували продукти для святкування Нового Року. Під час спілкування він повідомив брату, що коли у 2003 році працював вантажником у потерпілого ОСОБА_3, який займається підприємницькою діяльністю на ринку, то останній після його звільнення не виплатив у повному обсязі заробітну плату, не називаючи її конкретну суму. ОСОБА_1 запитав у нього про те, чи є необхідність провести розмову з вказаного приводу із потерпілим, на що він категорично заперечив. 29.12.2012 року він вдень зустрівся із ОСОБА_1, який підвіз його на автомобілі до перехрестя вулиць Кропивницького та Верхньої Пермської у м. Кіровограді, а сам сказав, що їде до своєї дівчини. Після цього він пішов на Центральний ринок, зайшов до декількох магазинів мобільного зв'язку, близько 18 год. навідався до свідка ОСОБА_10, а звідти пішов додому. Про напад на потерпілого він дізнався коли його і брата затримали та ніякого стосунку до цього не має.

Незважаючи на показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, доводи сторони захисту, вина обвинувачених у вчиненні раніше зазначених кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими судом такими доказами:

- протоколами огляду місця події від 29.12.2012 року та від 30.12.2012 року, під час яких оглядалося місце вчинення злочину - ділянка місцевості поруч із будинком №100 по вул. Яновського у м. Кіровограді, де виявлено пістолет із магазином, чорну в'язану шапку із прорізами для очей, дві та одну гільзи від патронів відповідно, патрон, які вилучено, у подальшому оглянуто згідно з протоколом огляду предметів від 03.01.2013 року та судом, визнані речовими доказами (т.1 а.п.22-27, 28-30, 54-57);

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, згідно з якими він тривалий час займається підприємницькою діяльністю, у тому числі на «Колгоспному ринку» в м. Кіровограді. 29 грудня 2012 року після закриття ринку і завершення робочого дня у період з 17 до 18 години він вийшов з ринку і підійшов до свого автомобіля «VolksWagen» у дворах на вул. Яновського у м. Кіровограді, щоб їхати відпочивати. У той час, коли він відчиняв дверцята машини, на нього від будинку, що знаходився поруч, вискочив чоловік, який кричав щось про гроші і здійснив постріл, як він зрозумів з пістолету, який тримав у руках. Він почав тікати в сторону хвіртки, яка веде до входу в ринок, відчувши навздогін ще постріл, а потім відчув як його в потилицю вдарили пістолетом. У цей час із ринку вибіг його працівник ОСОБА_6, він чув ще постріл та побачив, як ОСОБА_6 повалив нападника на землю, де відбулася бійка. Після цього нападника затримали і ним виявився ОСОБА_1, якого спочатку завели до ринку, а потім віддали працівникам міліції, які приїхали на виклик.

Обвинувачений ОСОБА_2 дійсно працював у нього на ринку вантажником близько 10 років до вчинення злочину. Після звільнення ОСОБА_2 ніяких претензій на його адресу з приводу невиплати заробітної пати не висловлював і з ним був проведений повний розрахунок. З братом останнього ОСОБА_1 він раніше знайомий не був і вперше побачив його при вчиненні злочину. При цьому він підтверджує, що напад здійснювався ОСОБА_1 у масці та він помітив це, коли той біг за ним. Також він стверджує, що ОСОБА_1 при нападі кричав йому погрози, зміст яких зводився до вимоги віддати кошти. При здійсненні пострілів ОСОБА_1 направляв руку у його сторону, а після затримання ОСОБА_1 пістолет виявили біля його автомобіля. Під час вчинення нападу він не контролював свій автомобіль, оскільки тікав і у цей час у інших осіб була можливість проникнути до нього. На місці вчинення злочину він не бачив ОСОБА_2, але й не може підтвердити, що його точно там не було, оскільки було темно, а поруч розташовані кущі, неподалік трансформатор і будинки. Він бачив, що біля трансформатору хтось стояв, але не розгледів цю особу. Хвіртка, з якої він виходив із ринку, завжди зачиняється і з неї могли вийти лише особи, які мають ключ. Ділянка місцевості, на якій було вчинено напад, погано освітлюється і точного місця, звідки вибіг ОСОБА_1 він не бачив.

Після вчинення нападу йому було пошкоджено куртку та спричинено тілесні ушкодження. На даний час він вибачив обвинувачених, а тому відмовляється від цивільного позову у кримінальному провадженні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.02.2013 року за участю потерпілого ОСОБА_3 із фототаблицею, під час якого потерпілий на місці вчинення кримінального правопорушення поруч з будинком №100 по вул. Яновського у м. Кіровограді показав обставини вчинення на нього 29.12.2012 року нападу із застосуванням пістолету чоловіком, який був у масці, та кричав: «Віддай гроші!», які аналогічні відомостям, вказаним потерпілим у показаннях в суді (т.1 а.п.135-144);

- показаннями свідка ОСОБА_6, згідно з якими у 2012 році він працював у потерпілого ОСОБА_3 та 29.12.2012 року після завершення робочого дня ввечері одразу за потерпілим виходив з «Колгоспного ринку» у м. Кіровограді у двори по вул. Яновського, щоб закрити хвіртку на замок. У цей час він почув близько 2-3 хлопків, схожих на постріли, побачив як потерпілий забігає назад на територію ринку, а за ним біжить чоловік із предметом в руках, який схожий на пістолет і був направлений в його сторону і сторону потерпілого. Одна з куль влучила в нього та чоловік почав тікати назад, а він наздогнав останнього, повалив на землю та затримав. Нападником виявився обвинувачений ОСОБА_1, якого завели до ринку, а у подальшому обвинуваченого забрали працівники міліції. Під час затримання ОСОБА_1 також вкусив його за палець на руці. Під час вчинення злочину на обвинуваченому була одягнена шапка як маска, яка закривала обличчя, яку стягнули. Також працівники міліції з місця події вилучили пістолет. На місці злочину було темно та ОСОБА_2 він не бачив;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.02.2013 року за участю свідка ОСОБА_6 із фототаблицею, під час якого свідок на місці вчинення кримінального правопорушення поруч з будинком №100 по вул. Яновського та входом до «Колгоспного ринку» у м. Кіровограді показав обставини затримання 29.12.2012 року чоловіка, який з пістолетом у масці здійснив напад на потерпілого ОСОБА_3, які аналогічні відомостям, вказаним свідком у показаннях в суді (т.1 а.п.145-152);

- протоколом огляду місця події від 03.01.2013 року, під час якого у приміщенні кабінету №412 Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області у потерпілого ОСОБА_3 виявлено та вилучено дублянку чорного кольору із пошкодженням у виді отвору на задній частині, а також гільзу та кулю, виготовлену з резини, які у подальшому оглянуто згідно з протоколом огляду предметів та судом, визнані речовими доказами (т.1 а.п.34-36, 54-56, 57);

- висновком судово-медичної експертизи №15 від 04.01.2013 року, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани по задньопаховій лінії зліва на рівні 6 ребра та синця навколо рани, рани в потиличній ділянці голови зліва, які могли утворитися 29.12.2012 року від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не могли утворитися при падінні з висоти власного росту та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.п.179-180);

- висновком судово-медичної експертизи №41 від 14.01.2013 року, згідно з яким у свідка ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця та рани по передній поверхні правого плеча, рубця на першому пальці правої кисті, які могли утворилися 29.12.2012 року від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, не могли утворитися при падінні з висоти власного росту, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.п.185-186);

- висновком судово-балістичної експертизи №1 від 09.01.2013 року, згідно з яким пістолет, вилучений 29.12.2012 року під час огляду місця події по вул. Яновського, 100 в м.Кіровограді є короткоствольною вогнепальною зброєю, придатною для здійснення пострілів. Даний пістолет являється гладкоствольним самозарядним пістолетом «ПМ-РФ», призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними зарядами. Пістолет «ПМ-РФ» заводський номер НОМЕР_3 заводського виробництва КНВО «Форт» МВС України м. Вінниця, який конструктивно виготовлений на базі пістолету ПМ заводського виробництва Іжевського механічного заводу.

Патрон, вилучений при огляді місця події 29.12.2012 року, та патрон, вилучений 30.12.2012 року при огляді місця події, є пістолетним патроном травматичної дії АЕ 9 калібру 9 мм заводського виробництва СП «Шмайсер» м. Вишневе, Україна та вказані патрони придатні для стрільби.

Гільза, вилучена при огляді місця події 29.12.2012 року по вул. Яновського, 100, є частиною пістолетного патрону травматичної дії АЕ 9 калібру 9 мм Р.А. заводського виробництва СП «Шмайсер» м. Вишневе, Україна.

Гільза, вилучена при огляді місця події 30.12.2012 року по вул. Яновського, 100, є частиною пістолетного патрону травматичної дії Терен-3 заводського виробництва ТОВ «Еколог» м. Київ, Україна (т.1 а.п.229-235);

- висновком судово-балістичної експертизи №9 від 22.01.2013 року, згідно з яким вилучені 03.01.2013 року під час огляду місця події у потерпілого предмети є:

1) гільзою з маркуванням «АЕ 9мм», яка є частиною від пістолетного патрона несмертельної дії калібру 9мм Р.А., які споряджаються гумовими кулями, чи аналогічними за властивостями метальними снарядами;

2) метальним снарядом, гумовою кулею заводського виготовлення, які використовуються для спорядження пістолетних та револьверних патронів «несмертельної дії» калібру 9мм Р.А., R.А. (т.1 а.п.243-245);

- довідкою УГБ УМВС України в Кіровоградській області №7/133 від 16.01.2013 року, згідно з якою пістолет «ПМ-РФ» заводський номер НОМЕР_3 у зв'язку із викраденням 04.10.2012 року у ОСОБА_7 був знятий з обліку «Зареєстрована зброя» та внесено в базу даних «Кримінальна зброя» (т.1 а.п.100);

- довідкою УГБ УМВС України в Кіровоградській області №7/417 від 12.02.2013 року, згідно з якою ОСОБА_1 на обліку дозвільної системи УМВС України в Кіровоградській області як власник мисливської, вогнепальної та холодної зброї не перебуває (т.1 а.п.101);

- висновком судово-медичної експертизи №1871 від 30.12.2012 року, згідно з яким на тілі ОСОБА_1 зафіксовані тілесні ушкодження у виді саден, синців та крововиливів, які могли утворитись 29.12.2012 року від дії тупих предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п.172-173);

- аналогічними за змістом показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, згідно з якими автомобіль «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_12 спочатку у 2010 році за довіреністю був переданий у користування з правом розпорядження ОСОБА_11, а потім у 2011 році обвинуваченому ОСОБА_1;

- завіреними копіями довіреностей від 19.08.2010 року та від 07.08.2011 року, згідно з якими автомобіль «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 спочатку був переданий у користування з можливістю розпорядження ОСОБА_11, а у подальшому - ОСОБА_1 та ОСОБА_15 (т.1 а.п.112-113);

- протоколом огляду місця події від 30.12.2012 року, під час якого поруч із під'їздом №3 по вул. Комарова, 58, у м. Кіровограді виявлено автомобіль «ВАЗ-21099» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 який додатково оглянуто згідно з протоколом огляду предметів від 04.01.2013 року та визнано речовим доказом (т.1 а.п.31-33, 63, 64);

- показаннями свідка ОСОБА_16, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_1 є її сином, а обвинувачений ОСОБА_2 - племінником. 29.12.2012 року ОСОБА_1 не прийшов ночувати додому, а у подальшому вона дізналася про затримання сина працівниками міліції і доставлення до Кіровоградської обласної лікарні;

- показаннями свідка ОСОБА_10, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_2 є його товаришем з дитинства та 29.12.2012 року останній близько 18 год. заходив до нього додому на АДРЕСА_1 і вони спілкувалися разом близько 30 хв., після чого розійшлися;

- показаннями свідка ОСОБА_7, згідно з якими у жовтні 2012 року він працював у КП «Єлизавета» по вул. Родімцева, 125, у м. Кіровограді, де зберігав у сейфі належний йому на праві власності пістолет для відстрілу патронів гумовими кулями марки «ПМ-РФ» з номером «НОМЕР_3». У жовтні 2012 року офіс вказаного підприємства був пограбований і з сейфу разом із грошима було викрадено вказаний пістолет, про що він звернувся із відповідною заявою до працівників міліції. 29.12.2012 року від працівників міліції він дізнався, що вказаний пістолет було виявлено під час вчинення злочину;

- завіреною копією дозволу на право зберігання та носіння зброї №КД20003294 від 16.05.2012 року, згідно з яким ОСОБА_7 отримав у встановленому порядку для самозахисту пістолет марки «ПМ-РФ» з заводським номером «НОМЕР_3» (т.1 а.п.97);

- протоколом від 19.02.2013 року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контролю за телефонними розмовами з абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_2 із додатками: стенограмою розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та CD-диском із аудіозаписом цих розмов, - які підтверджують те, що обвинувачені домовилися вчинити напад на потерпілого. 28.12.2012 року їм не вдалося його вчинити та напад відбувся 29.12.2012 року, у ході якого ОСОБА_2 під час здійснення безпосереднього нападу ОСОБА_1 на потерпілого, проник до автомобілю останнього. При цьому вказаними доказами зафіксовано як у ході телефонних розмов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обговорювали необхідність зміни показань у кримінальному провадженні, погоджували їх між собою та свідками, з метою спростування причетності ОСОБА_2 до вчинення злочину, створення йому «алібі» та оговору працівників міліції у застосуванні незаконних методів досудового розслідування (т.1 а.п.68-83).

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, зважаючи на встановлені фактичні обставини, вважає доведеною вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючи вказані дії кожного з них за ч.2 ст.187 КК України, а також доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні незаконного придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, кваліфікуючи вказані дії за ч.1 ст.263 КК України.

Оцінюючи показання обвинувачених про відсутність змови і намірів на вчинення розбійного нападу стосовно потерпілого, відсутність 29.12.2012 року ОСОБА_2 на місці вчинення злочину та наміри ОСОБА_1 провести вказаного вечора розмову з ОСОБА_3 з приводу повернення боргу ОСОБА_2, суд вважає їх такими, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, згідно з якими: 29.12.2012 року ОСОБА_1, приховуючи свою зовнішність маскою, здійснюючи постріли з пістолету та вимагаючи гроші, напав на потерпілого. Вчинення вказаних дій ОСОБА_1 у безлюдному місці, в темну пору доби та із застосуванням зброї, безумовно спростовує твердження обвинуваченого про прагнення з'ясувати обставини неповернення боргу, а словесні вимоги - підтверджують корисливий мотив вказаних дій.

Підстави ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_3 відсутні, оскільки жодних причин до оговору обвинувачених і неприязних стосунків між ними не виявлено.

Натомість показання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повністю узгоджуються і взаємодоповнюються із раніше зазначеними іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема: висновками судово-медичних експертиз, якими зафіксовані отримані потерпілим і свідком тілесні ушкодження; речовими доказами, виявленими при огляді місця події одразу після вчинення злочину та вилученими у потерпілого при огляді місця події, серед яких пістолет, гільзи, кулі, шапка із прорізами для очей, пошкоджена пострілами куртка потерпілого; висновками судово-балістичних експертиз, якими зафіксовано використання вогнепальної зброї при розбійному нападі.

Відтак, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності у нього маски при вчиненні злочину та використання ним іншого пістолету, ніж той, що вилучено працівниками міліції, суд вважає безпідставними, даними з метою пом'якшення відповідальності за вчинене.

При цьому, у суду відсутні будь-які сумніви щодо наявності попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення розбійного нападу, та участі останнього в його підготовці у грудні 2012 року, вчиненні дій, направлених на це 28 та 29 грудня 2012 року, вказаних у висунутому обвинуваченні, а також присутності на місці події та проникненні ОСОБА_2 до автомобіля потерпілого в момент нападу, оскільки прямим доказом цього є протокол від 19.02.2013 року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контролю за телефонними розмовами з абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_2 із додатками: стенограмою розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та CD-диском із аудіозаписом цих розмов, який прослуханий судом. Вказані докази містять прямі відомості про раніше зазначені обставини, які обговорювалися між обвинуваченими з метою їх спотворення у своїх показаннях, уникнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за вчинене, а також пошуку «необхідних» свідків для створення «алібі» ОСОБА_2 у момент вчинення злочину. При цьому обвинувачені в телефонних розмовах прямо вказують, що ОСОБА_2 при вчиненні розбійного нападу на потерпілого перебував біля трансформатору, а у момент нападу заліз до його автомобіля, а потім обговорюють яку позицію їм зайняти для того, щоб спростувати причетність ОСОБА_2 до злочину.

Будь-які підстави ставити під сумнів вказаний доказ, який отриманий у допустимий спосіб з дозволу слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області, та достовірність відомостей, викладених у ньому, у суду відсутні.

Більше того, отримані відомості повністю узгоджуються із усіма іншими доказами, дослідженими судом та підтверджуються з'ясованими судом обставинами, згідно з якими ОСОБА_1 раніше не був знайомий і не бачив потерпілого ОСОБА_3 Фактично в обличчя потерпілого знав тільки ОСОБА_2, який працював у нього, знав час закінчення робочого дня, його звички і місце залишення ним ринку. При цьому суд враховує, що «Колгоспний ринок» у м. Кіровограді є найбільшим за розміром і має велику кількість (декілька десятків) загальних та службових виходів. Відтак, суд вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про те, що він здогадався про те, де виходить із ринку потерпілий, а також здогадався, що то є саме потерпілий, і вважає неможливим з'ясування ним особи потерпілого і місця залишення ним ринку без допомоги сторонніх осіб. Оскільки крім ОСОБА_2 судом не встановлено інших знайомих ОСОБА_1, які б знали потерпілого, наведене повністю узгоджується із результатами, отриманими внаслідок проведення раніше зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, які вказують про причетність ОСОБА_2 до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_1 і підготовку до нього.

Також, суд, оцінюючи показання свідка ОСОБА_10, враховує, що їх зміст про те, що ОСОБА_2 зайшов до нього додому о 18 год. 29.12.2012 року спростовується раніше зазначеними результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовано спілкування між свідком та обвинуваченим ОСОБА_2, в ході якого було з'ясовано, що ОСОБА_2 заходив до свідка в період з 19 до 20 год., але в який день точно свідок пригадати не міг. При цьому, навіть факт відвідування ОСОБА_2 свідка за місцем проживання о 18 год. не спростовує причетності ОСОБА_2 до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3, оскільки після вчинення злочину обвинувачений мав достатньо часу дістатися місця проживання свідка до 18 год., яке не знаходиться на значній відстані від місця вчинення злочину і між вказаними місцями існує сполучення громадським транспортом.

Водночас, суд вважає доведеним обвинувачення в частині фактичних обставин, встановлених судом та вважає недоведеним висунуте обвинувачення в частині того, що ОСОБА_1 в кафе «Імперія» по вул. В. Чорновола у невстановленої слідством особи з застосуванням фізичної сили відкрито викрав пістолет; попередня домовленість на вчинення розбою між обвинуваченими була досягнута саме 07.12.2012 року, а не в інший день; 28.12.2012 року обвинувачені планували вчинити розбійний напад саме о 16 год., а не в інший час, і ОСОБА_1 мав при собі пістолет, залишаючи автомобіль саме по вул. Комарова, - оскільки будь-які належні та допустимі докази вказаних обставин суду не надані та відповідно вони вважаються судом не встановленими, що у цілому не спростовує висунуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше зазначене обвинувачення.

Також суд відповідно до положень п.п. 2, 3 ч.2 ст.87 КПК України визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні згідно із доводами сторони захисту протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 30.12.2012 року (т.1 а.п.124-132), оскільки у порушення вимог ч.4 ст.213 КПК України матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей стосовно повідомлення про затримання ОСОБА_1 органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також відмови від захисника ОСОБА_1, чим було порушено право останнього на захист. Крім того, оскільки фактично до і після проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Кіровоградській обласній лікарні внаслідок важкого стану здоров'я, у тому числі в ніч з 29 на 30 грудня 2012 року в реанімаційному відділенні, та одразу протягом години після слідчого експерименту був доставлений до лікарні (т.2 а.п.76, 229 та інші), суд вважає, що таке поводження із підозрюваним суперечило вимогам п.2 ч.2 ст.87 КПК України. Відтак, відомості отримані у ході вказаної слідчої дії, вилучені предмети та проведені за ними експертизи, у тому числі судово-дактилоскопічна експертизи №64 від 12.02.2013 року (т.1 а.п.213-221) не беруться судом до уваги.

Проте, незважаючи на викладене, сукупність досліджених судом інших доказів, які є належними, допустимими і достовірними, які прийняті до уваги судом, зазначено та проаналізовано раніше, за відсутності будь-яких сумнівів доводить винність у вчиненні за вказаних судом обставин ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, характер та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Так, вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263, ч.2 ст.187 КК України, віднесені до категорії умисних тяжких закінчених злочинів.

Як особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 характеризуються позитивно, на момент затримання офіційно не працювали та не одружені, осудні, на обліках у Кіровоградському обласному наркологічному диспансері та Кіровоградській обласній психіатричній лікарні не перебувають. ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, ОСОБА_2 - вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України, суд вважає визнання провини у вчиненні вказаного правопорушення.

Інші обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлені.

Враховуючи всі обставини провадження, ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочинів, суд вважає за необхідне призначити як обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.2 ст.187 КК України, так і обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України покарання у межах санкцій вказаних статтей у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням на строки, необхідні для можливого виправлення і перевиховання кожного з обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів, оскільки їх виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з тим, що вчинені злочини є тяжкими, скоєні із застосуванням зброї, у тому числі пострілів із неї обвинуваченим ОСОБА_1, який при всьому раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів. Тому, за глибоким переконанням суду обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представляють суспільну небезпеку для оточуючих та підстав для застосування ст.75 КК України при призначенні їм покарання суд не вбачає і до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом тримання під вартою.

При цьому, при визначенні ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.263 КК України суд враховує, що раніше у вказаному кримінальному провадженні вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2013 року ОСОБА_1 було призначено покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24.12.2013 року скасовано вказаний вирок, проте, у ній не зазначено про необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Санкцією ч.1 ст.263 КК України передбачено покарання за вчинення вказаного злочину у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Проте, ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 24.12.2013 року не містить вказівок на необґрунтоване призначення вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2013 року ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.263 КК України, яке нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, без застосування ст.69 КК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, оскільки згідно з положеннями ч.2 ст.416 КПК України суд при новому розгляді позбавлений можливості призначити ОСОБА_1 покарання суворіше, аніж 2 роки позбавлення волі, з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_1 та водночас призначення покарання з дотриманням положень Загальної та Особливої частин КК України, суд призначає ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочини до постановлення попереднього вироку Кіровським районним судом м. Кіровограда від 18.03.2014 року, яким він засуджений до покарання у виді арешту строком на 3 місяці, суд вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України.

Оскільки передбачені Законом України «Про амністію у 2014 році» підстави до застосування амністії стосовно ОСОБА_1 відсутні, суд не вбачає підстав до задоволення заяви останнього і застосування щодо нього амністії.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, заявлений під час досудового розслідування, суд керується наступним.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час судового розгляду потерпілим подано заяву, у якій він відмовився від цивільного позову в кримінальному провадженні у зв'язку із відсутністю майнових претензій до обвинувачених (т.6 а.п.12). Проте, чинними правилами Кримінального процесуального кодексу України не визначено дії суду у вказаному випадку, а тому суд вважає за необхідне застосувати положення ч.3 ст.174, п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, за правилами яких у разі відмови позивача від позову суд має закрити провадження за цивільним позовом.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 1764 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

- за ч.1 ст.263 КК України з застосуванням ст.69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 18.03.2014 року, більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання - з 13.06.2013 року, зарахувавши ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк тримання під вартою в періоди з 30.12.2012 року по 02.01.2013 року, з 15.01.2013 року по 29.01.2013 року, та фактично зарахувавши одночасно повністю відбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.03.2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжним заходом ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, тобто з 31.12.2012 року.

До набрання вироком законної сили запобіжним заходом ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальні витрати у кримінальному провадженні на користь держави у розмірі по 882 грн. з кожного.

Провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 20000 грн. - закрити.

Речові докази:

- пістолет «ПМ - РФ» НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_7;

- патрони, гільзи, кулі, відбитки пальців рук, шапку з прорізами для очей - знищити;

- CD-диск із отриманими результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- дублянку - повернути потерпілому ОСОБА_3;

- автомобіль «ВАЗ-21099», державний номер НОМЕР_1, - залишити ОСОБА_12 як власнику.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда а обвинуваченими, які тримаються під вартою, у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В. Поступайло